Папу Бенедикта XVI, який помер у суботу, пам’ятатимуть не в останню чергу за його відставку у 2013 році. Вона ознаменувала собою вирішальний поворотний момент в історії Церкви, що не може не хвилювати світ, і який все ще визначає себе як християнський.
У молодості Йозеф Ратцінґер вивчав роботи Тихонія, богослова IV ст., який навчав, що тіло Церкви поділяється на темну і злу частину та й праведну. Нині обидва тіла Церкви нерозривно з’єднані, але наприкінці часів вони розділяться.
Церква, писав майбутній Папа у 1956 році, до Страшного суду є одночасно Церквою Христа та Церквою Антихриста: «Антихрист перебуває в Церкві, живе в ній і залишається разом з нею аж до великого поділу, який буде запроваджено останнім одкровенням».
Поставивши під сумнів єдність і легітимність Церкви, Бенедикт XVI, який стояв на чолі найстарішої з існуючої інституції на Заході, поставив під сумнів значення і легітимність всіх інституцій. Навіть тіло нашого політичного суспільства, як і тіло Церкви, розділене, є сумішшю добра і зла, несправедливості та справедливості.
Бенедикт XVI нагадав курії, яка піклується лише про власне мирське майбутнє, про духовний сенс останніх часів. Подібним чином, лише якщо ми знаємо, як поставити під сумнів сліпий економічний дрейф наших політичних інститутів, вони зможуть знову набути втраченого сенсу.
Джерело тут
