додому Філософія ДВА ОБЛИЧЧЯ ВЛАДИ 2: ПОЛІТИКА І ЕКОНОМІКА

ДВА ОБЛИЧЧЯ ВЛАДИ 2: ПОЛІТИКА І ЕКОНОМІКА

172

Добре відома лапідарна фраза, вимовлена Наполеоном під час зустрічі з Гете в Ерфурті у жовтні 1808 року: Le destin c’est la politique: «доля – це політика».

Це твердження, на той час цілком зрозуміле, хоч і здавалося революційним, сьогодні зовсім втратило для нас своє значення. Ми вже не знаємо, що означає термін «політика», і тим більше не мріємо побачити в ній свою долю. «Доля – це економіка», – ось рефрен, що десятиліттями твердять нам так звані політики. Проте вони не лише не перестають називати себе такими, але партії, які вони представляють, продовжують називатися «політичними», а коаліції, які вони утворюють в уряді, і рішення, які невпинно приймають, оголошуються «політичними».

То що ж ми сьогодні маємо на увазі, коли вимовляємо, хоч і без особливої впевненості, слово «політика»? Чи є в нього щось на кшталт єдиного значення чи, навпаки, зміст, який передається цим поняттям конститутивно роздвоєний? Термінологічна невизначеність у перекладі терміна politeia, яку ми вже проаналізували, виникла нещодавно. У латинському перекладі «Політики», виконаному Леонардо Бруні і опублікованому в Римі в 1492 році разом із коментарем Томи, цей термін перекладається як gubernatio або respublica (рідше civitatis status).

 Якщо уривок, який ми цитували (1279 а, 25–26), у його латинському перекладі свідчить: Cum vero gubernatio civitatis et regimen idem significant…, то попередньому фрагменті термін politeia перекладається як respublica (est autem respublica ordinatio civitatis). Коментар Томи, у якого, очевидно, був на руках інший переклад, політія іноді перекладається як поліція, а іноді як respublica. Близькість терміна policia до нашого «polizia» не повинна дивувати: фактично на початок XIX ст., polizia булоіталійським терміном, що відповідає politia.

Термін «поліція» ще зустрічається в перекладі Плутарха, перекладений Марчелло Адріані та виданому у Флоренції в 1819 році, воно «означає порядок, за допомогою якого керується місто та задовольняються його загальні потреби; тому й кажуть, що існує три види поліції: монархія, олігархія та демократія».

У німецьких теоретиків камералізму та поліцейської науки, що з’явилася і потім поширилася в Європі у XVIII ст., наука про державу стає наукою про управління (Regierungwissenschaft), основним завданням якої є Polizei, яка визначається – на відміну від Politik, яка відповідає лише за боротьбу із зовнішніми ворогами – як управління порядком у суспільстві та турбота про добробут та життя підданих у всіх його аспектах. І, звичайно, не випадково, що саме Наполеон, який рішуче заявив, що політика – це доля, став тим, хто надав адміністрації та поліції сучасного звичного нам вигляду.

Адміністративна держава, теорію якої запропонували Санстейн і Вермель, яка встановлюється у передових індустріальних суспільствах, по-своєму зберігає вірність цій моделі, в якій держава, здається, зводиться до адміністрації та менеджменту, а «політика» повністю перетворюється на «поліцію». Показово, що у державі, який розуміється у сенсі як «поліцейська держава», цей термін, зрештою, позначає найменш повчальний бік управління, тобто органи, покликані у разі силою забезпечити здійснення державного порядку.

І все ж таки формальний апарат законодавчої держави не зникає, як не зникають закони, які уряди продовжують видавати, незважаючи ні на що, не зникають і посади та гідність, які, згідно з конституцією, втілюють та охороняють легітимність системи. Незважаючи на свої трансформації, сутнісна біполярність політичної машини принаймні формально зберігається.

Перша частина тесту тут

Джорджо АГАМБЕН, філософ

ПерекладПолітКом

Оригінал тут

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я