Російський диктатор Володимир Путін затвердив оновлену ядерну доктрину РФ, в якій зокрема передбачено, що агресія проти РФ (і Білорусі) навіть із застосуванням звичайної зброї, або наявність у потенційного противника й розгортання ним систем і засобів ПРО, крилатих і балістичних ракет малої та середньої дальності, можуть бути підставою для застосування Росією ядерної зброї. Іншими словами, застосування Україною західних ракет проти Росії може отримати ядерну відповідь.
Формально, така підстава була і до цього (і не означає її задіяння). Адже Україна неодноразово застосовувала для ударів у глиб території Росії західну військову зброю. І якби росіяни хотіли відповісти на це ядерним ударом, то давно б це зробили, не чекаючи ніяких змін до своєї ядерної доктрини. Путін неодноразово доводив, що внутрішні документи Росії, починаючи з Конституції, нічого не варті.
Путін розуміє, що його погрози не сприймаються Заходом, тому знову підвищує ставки. При цьому, нагадаю, росіяни такий шантаж застосовують давно, щоразу заявляючи про зниження порогу застосування ядерної зброї. А паралельно роблять іншу “відповідь” Заходу. Це, до речі, вже відбувається: в цьому контексті можна згадати пошкодження оптоволоконного кабелю у Балтійському морі, де помітили російський розвідувальний корабель, або інші спецоперації проти європейських країн- членів НАТО – поле для дій росіян досить широке.
На кого і на що зараз розрахований ядерний шантаж?
По-перше, Путін сподівається, що це подіє на нову команду обраного президента США Дональда Трампа. Приміром, той самий Ілон Маск до коліків у шлунку боїться таких дій Росії і пише різні пости про ядерний апокаліпсис. Тож не виключено, що це може спрацювати.
По-друге, це інструмент для тиску на європейців, позиція яких поступово централізується в протидії Росії. Наприклад, деякі європейці, як французи та британці, вже починають говорити, що мають взяти на себе лідерство в підтримці України, коли Трамп почне керувати США і американці (ймовірно) відмовляться допомагати нашій державі. Крім того, мова йде про початок мілітаризації ЄС. І це має практичні показники у вигляді збільшення підрозділів, модернізації, зростання обсягів держзамовлення на військово- промисловий комплекс, перекидання військ…
А залякування ядерною зброєю цілком може подіяти на певну категорію європейських політиків. Зокрема, РФ розраховує на ту частину європейського політичного істеблішменту, яка використовує тему російської загрози для критики чинної влади в своїх країнах, розігруючи карту миротворців або поступок Росії. Зважаючи, що в 2025-му та 2026-му роках Європа проходитиме черговий електоральний трек – там буде багато виборів до різних органів влади, ядерний шантаж може спрацювати на користь умовно проросійських політичних сил, або реальних попутників РФ в європейських країнах. Врешті, у населення цих країн немає ніякого ентузіазму, щоб війна пришла на їхні гарно підстрижені газончики, які можуть перетворитися на лінію окопів.
Проте далеко не всі в Європі сприймають ядерні страшилки Путіна за чисту монету. Він і сам не самовбивця (хоча здатний на якусь провокацію, в тому числі із застосуванням ядерної зброї). Але вони бачать свої електоральні розклади, тому їм треба переконувати свого виборця в тому, що вони жодним чином не допустять ядерної війни чи атомної зими в умовному Копенгагені.
Джерело тут
