Домой Текущие новости РЕФЕРЕНДУМ ЯК ЗАСІБ ПРОТИ ВЕЛИКОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ АФЕРИ

РЕФЕРЕНДУМ ЯК ЗАСІБ ПРОТИ ВЕЛИКОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ АФЕРИ

81

Вчора Верховна Рада відхилила всі 12 проектів постанов про скасування вже прийнятого закону щодо передання земель, які перебувають у державній власності, в комунальну власність. Також було ухвалено законопроекти №2194 та №2195. Перший (№2194 ) стосується «удосконалення системи державного управління, контролю і нагляду у сфері використання та охорони земель, збереження родючості ґрунтів, дотримання вимог законодавства у сфері земельних відносин».

Навіть юридичне управління Верховної Ради в своїх зауваженнях до законопроекту вказувало, що: а) “пропонована авторами законопроекту концепція істотно відрізняється від концепції, підтриманої Верховною Радою України під час прийняття проекту у першому читанні 14 листопада 2019 року”; б) “за новопропонованою концепцією проекту передбачається дублювання повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державною екологічною інспекцією України”; в) “у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишаються чинні повноваження щодо ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки, регулювання у сфері землеустрою та оцінки земель, топографо-геодезичної діяльності, ведення фонду землевпорядної документації та ін.

Проте найголовніша проблема законопроекту №2194 в тому, що він допускає концентрацію в одного і того ж суб’єкта владних повноважень управлінських, контрольних та наглядових повноважень із збереженням існуючої натепер моделі державного управління і регулювання у сфері земельних відносин. Виконкоми місцевих рад отримують право «здійснення державного контролю за використанням та охороною земель”.

Створюється «інститут державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель сільських, селищних та міських рад», якому надається право розглядати справи про адміністративні правопорушення від імені виконавчих комітетів. Але (увага!) виконавчі органи місцевих рад здійснюватимуть зазначене повноваження лише у разі прийняття сільськими, селищними, міськими радами відповідних рішень! Тобто, питання використанням та охороною земель концентрується в руках місцевих князьків, які окупували новостворені ОТГ.

-ads-

Як зазначає Тетяна Висоцька: далі — справа техніки і «ловких рук». За кожною громадою та діями керівництва не прослідкує жодне ЗМІ. А земельні барони, старі й нові, вже все розпланували і поділили давно. Другий законопроект (№2195) про “диджиталізація і автоматизація галузі” – електронні земельні аукціони.

Міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко радісно відрапортував, що  “ухвалений Верховною Радою законопроект №2195 принципово змінює порядок продажу та передання в користування земельних ділянок державної та комунальної власності та є реальним проривом з точки зору доступності, прозорості, відкритості й сервісу в земельних відносинах”.

Документ зобов’язує організаторів проводити торги в електронній торговій системі, унеможливлює будь-які незаконні контакти між його організаторами й учасниками, дозволяє громадськості контролювати перебіг електронних аукціонів у режимі онлайн, а також збільшує розмір гарантійних внесків для учасників торгів”.

Насправді кожен хто хочаб раз мав справу з електронними державними сервісами такими як е-аукціони та Прозоро знає, що є з десяток схем, як обійти обмеження системи. Земельні аукціони наскрізь корумповані від самого початку і можливості для “обходу” системи закладені вже в прийнятий законопроект від самого початку.

В самому законопроекті №2195 міститься ряд положень, які на пряму суперечать Конституції України та законодавству. Наприклад, законопроектом пропонується визначити, що «технічні вимоги до реалізації переважного права купівлі земельної ділянки у власність у разі продажу її через електронний аукціон встановлює Кабінет Міністрів України».

Водночас реалізація переважного права купівлі земельної ділянки як здійснення права особи щодо набуття у власність об’єкта нерухомості може визначатися виключно законом, без будь-яких застережень. Це порушення норм частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України.

В законопроекті безліч положень, які юруправління Верховної Ради кваліфікує як “неоднозначність у їх розумінні та застосуванні”, що є порушенням статей 1 і 8 Основного Закону України. Це там де пигеться про правову визначеність!

Наприклад відповідно до пункту «л» частини четвертої нової редакції статті 137 ЗК України в оголошенні про проведення земельних торгів щодо кожного лота, серед інших, зазначаються «інші відомості про лот, які організатор торгів вважає за потрібне розмістити в оголошенні про проведення земельних торгів». Тобто, йдеться про необмежений масив відомостей про лот, який суб’єктивно поставлено в залежність від організатора торгів.

Також відповідно до частини першої нової редакції статті 139 ЗК України «Організатор земельних торгів після їх проведення публікує в електронній торговій системі підписаний протокол про результати земельних торгів, договір купівлі-продажу земельної ділянки або прав на неї та відомості про сплату переможцем торгів належної суми за придбаний лот та суми витрат на підготовку лота до продажу». При цьому не визначено строк публікації зазначених документів, що може призвести до затягування організатором земельних торгів з їх оприлюдненням та порушення інших положень Конституції України. 

Таким чином, ми маємо два антиконституційні закони, які скоріш за все президент Зеленський підпише, бо для нього пионяття “правова визначеність” річ малозрозуміла.

Влада поспішає із землею. Її підганяють зовнішні управляючі, транснаціональні корпорації та власні аграрні латифундисти. На Банковій не хочуть чути застереження та критичні зауваження щодо моделі земельного ринку, який хочуть запровадити в Україні.

Всі можливі методи парламентської боротьби із земельною аферою вже вичерпані й ми це бачили вчора в стінах ВР. За відміну цього злочинного закону у сесійному залі воювала переважно «Батьківщина», подавши 11 проектів постанов. Іншим політсилам та їхнім спонсорам роздача української землі вигідна і бажана.

Настає час вулиці та прямого народовладдя.

Єдиним можливим способом зупинити Велику Земельну Аферу, яку влада називає “відкриттям ринку землі”, є виключно шлях прямого волевиявлення громадян – всеукраїнський референдум!

Тим більше, що згідно результатів соціологічного опитування Соціологічної групи «Рейтинг», 77% респондентів переконані, що рішення про запровадження в Україні ринку купівлі/продажу земель сільськогосподарського призначення, повинне прийматися на всеукраїнському референдумі.

І Юлія Тимошенко та партія “Батьківщина” абсолютно праві в тому, що такий референдум потрібен, щоб недопустити пограбування нашої спільної власності.

Це наше конституційне право визначати, що робити з надбанням, яке згідно з Основним Законом є власністю всіх громадян України, надбанням цього покоління і прийдешніх.

Автор: Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства

Предыдущая статьяХТО І ЧОМУ ПРО@БАВ “ПІВНІЧНИЙ ПОТІК -2”
Следующая статьяЮрий КОРОЛЬЧУК: НЕФТЕГАЗ НУЖНО ЗАЧИЩАТЬ ОТ ЛЮДЕЙ КОБОЛЕВА

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь