Соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результатисоціологічного опитування «Ставлення українців до запровадження ринку землі» (опитування проходило 23-27 квітня 2021).
Результати опитування показали, що 77% респондентівпереконані, що рішення про запровадження в Україні ринку купівлі/продажу земель сільськогосподарського призначення, повинне прийматися на всеукраїнському референдумі. 16% – не підтримують такої ініціативи.
58% однозначно готові взяти участь у такому референдумі, 17% – скоріше б взяли участь, 20% – не взяли б участі.
Більш того, 64% з тих, хто взяв би участь у такому референдумі і визначився із відповіддю, проголосували б проти запровадження в Україні ринку купівлі/продажу земель сільськогосподарського призначення. 36% – підтримали б цю ініціативу.
79% проти надання іноземцям права купувати в Україні землі сільськогосподарського призначення. Підтримують таку ініціативу лише 15%.
Отже, ставлення українців до ініційованого лідером партії “Батьківщина” Юлією Тимошенко всеукраїнського референдуму про продаж землі більше чим очевидне – люди підтримують!
Натомість, влада всіляко створює перепони на шляху прямого всенародного волевиявлення з земельного питання, застосовуючи різноманітні бюрократичні відписки та вдаючись до порушення закону, яка сама ж й ініціювала.
Банкова не готова до діалогу з народом з цього приводу. Це простежується не лише на рівні парламенту, але і в експертних колах, де фанклуб розпродажу землі “банить” опонентів, щоб не відповідати на незручні питання.
На думку професора Оклендського інституту (штат Каліфорнія, США) Фредеріка Мюссо, який понад 20 років досліджує земельні відносини, продовольчу безпеку і сільське господарство, теза про те, що ринок витіснить з агросектора неефективних господарів — вельми сумнівна, бо тримається на дуже вузькому розумінні економічної ефективності, що не бере до уваги соціальні й екологічні аспекти.
Передусім — проблему зайнятості на селі та розвитку тут соціальної інфраструктури. Зрештою, ніхто не дасть жодної гарантії, що від реформи виграє вся країна, бо цілком може статися так, що економічні вигоди розділять кілька приватних суб’єктів, зокрема — іноземних.
Оснонвним рушієм нинішнього “завершального” етапу відкриття ринку землі стали кредити МВФ. Ці гроші вкрай необхідні уряду Шмигаля для того, щоб покрити власну некомпетентність та втриматися на плаву ще деякий час.
«Запобіжники» та «застереження», що влада, ніби,включила в законодавчий пакет, та які мають«унеможливити концентрацію землі в руках агрохолдингів»та «обмежити права іноземців на купівлю землі», виявилисядекларативними «мервими» нормами.
Так, експерти звертають увагу на можливу “лазівку” у документі, що дозволить оминути “кількісні” обмеження на володіння землею. Йдеться про те, що надання орендарям можливості передавати своє переважне право викупу землі іншим особам може призвести до надмірної концентрації ріллі в руках таких “інших осіб”… Багатьох дивує й відсутність в остаточній редакції документа обмежень щодо концентрації землі на рівні областей та об’єднаних територіальних громад. За що можемо поплатитися після 2024 року.
Адже існує ймовірність, що левову частку земель у невеликих ОТГ скупить одна юридична особа, підконтрольна одній людині, котра матиме неформальний статус такого собі “князька”, який впливатиме на діяльність громади. Як це, до речі, й до цього відбувалося у багатьох районах і селах, де “князюють” великі орендарі.
До того, як повноправними учасниками ринку стануть юридичні особи (починаючи із 2024 року), власники паїв навряд чи зможуть отримувати за свої паї справедливу ціну.
“Слуги” активно нав’язують агрохолдингову модельгоспордарювання на селі. Вона інвестиційно дуже приваблива, однак має істотний недолік. Річ у тому, що сільгоспроботи можна механізувати в середньому лише на 20%. А оскільки холдинги завжди прагнуть максимізувати прибутки, то орієнтуються на агрокультури, які збирають за допомогою техніки, адже це набагато дешевше, ніж вирощувати культури, де без ручної праці не обійтися.
Отож у холдингах вирощують монокультури. У структурі посівних площ переважають зернові й технічні культури. Зате зникають овочівництво, бобові, що дають низькі врожаї, багаторічні трави та кормові культури, що б’є по тваринництву. Дуже часто велике товарне виробництво йде поруч з хижацькою експлуатацією землі та відсутністю будь-яких соціальних зобов’язань перед селянами.
На всі ці питання влада не хоче відповідати. Тому зростає недовіри не тільки до пропонованої моделі ринку землі, але і до самої державної аграрної політики. У людей зростає переконання, що їх хочуть черговий раз обдурити та повторити хижацький експеримент “ваучерної приватизації” в інтересах аграрних олігархів.
Недопустити такого сценарію, за умови зовнішнього управління, тиску кредиторів та лобістських зусиль агробаронів, можна виключно апелюючи до суспільства. Всеукраїнський референдум щодо продажу землі може стати рятівним колом для Зеленського, який простягла йому Тимошенко.
Проте, схоже, що на Банковій інстинкт самозбереження відмовив остаточно. “Слуги” перестали зважати на зовнішні застереження і вперто йдуть до прірви… тягнучи з собою Україну.
