додому Філософія МІСЦЕ ПОЛІТИКИ

МІСЦЕ ПОЛІТИКИ

88

Сили, що підштовхували до світової політичної єдності, здавалися настільки серйознішими, ніж сили, спрямовані на обмеженішу політичну єдність, таку як європейську, що можна було написати, що єдність Європи може бути лише «побічним продуктом глобальної єдності». Насправді сили, які штовхають до єдності, виявилися настільки ж недостатніми для планети, як і для Європи.

Якщо європейська єдність, для того щоб створити справжні установчі збори, мала припускати щось на кшталт загальноєвропейського патріотизму, якого не існувало ніде і ніколи (і першим наслідком цього був провал референдумів щодо затвердження так званої європейської конституції, яка з юридичної точки зору не є конституцією, а лише угодою між державами), то політична єдність планети передбачала «патріотизм біологічного виду homo sapiens або людства», який було ще важче виявити. Як справедливо зауважив Жільсон, суспільство політичних суспільств саме собою не може бути політичним, воно потребує метаполітичного принципу, яким, принаймні в минулому, була релігія.

Можливо, те, чого намагаються домогтися уряди за допомогою пандемії, якраз і є «патріотизмом біологічного виду». Але вони змогли зробити це лише пародійно, у формі колективного жаху перед обличчам невидимого ворога, результатом чого стало не створення батьківщини та общинних зв’язків, а маси, заснованої на безпрецедентному поділі, довівши, що дистанція за жодних обставин не може – як того вимагало настирливе , нав’язливо повторюване попередження – являти собою «соціальний» зв’язок.

Очевидно, ефективнішим виявилося звернення до принципу, здатного замінити релігію, який було негайно виявлено у науці (на разі у медицині). Але навіть тут медицина як релігія показала свою неадекватність, не тільки тому, що замість порятунку вона могла обіцяти лише здоров’я від хвороб, але також і насамперед тому, що для того, щоб утвердитися як релігія, медицина мала створити стан постійної загрози і незахищеності, в якому віруси і пандемії невпинно йшли один за одним, і жодна вакцина не гарантувала б того спокою, який могли забезпечити віруючим обряди (ритуали).

-ads-

Проект із конструювання патріотизму біологічного виду провалився настільки, що в результаті довелося знову і нахабно вдатися до створення конкретного політичного ворога, невипадково визначеного серед тих, хто вже грав цю роль: Росія, Китай, Іран.

Політична культура Заходу не зробила в цьому сенсі жодного кроку в напрямку, відмінному від того, в якому вона рухалася завжди, і тільки якщо всі принципи та цінності, на яких вона заснована, будуть поставлені під сумнів, чи стане можливим інше мислення про місце політики, поза рамками як національних держав, так і глобальної економічної держави.

Джорджо АГАМБЕН, філософ

ПерекладачАнтон ДАЛМОН

Джерело тут

попередня статтяТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ 12 СІЧНЯ 2023
наступна статтяТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ 13 СІЧНЯ 2023

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я