додому ПОЛІТИКА ВІЙСЬКОВИЙ ОГЛЯД ТОМА КУПЕРА (3-4 квітня 2022)

ВІЙСЬКОВИЙ ОГЛЯД ТОМА КУПЕРА (3-4 квітня 2022)

650

Ми вже перестали сподіватися, проте Том Купер таки запостив свій звіт за два попередні дні – ми негайно переклали його. Складно, сумно, але ми все одно рухаємося до перемоги:

ТОМ КУПЕР

ВІЙНА В УКРАЇНІ : 2-3 КВІТНЯ 2022

“Доброго дня всім! [Опубліковано 4 квітня 2022 р. о 16.00 за Києвом].

-ads-

Вибачте, що пізно сьогодні, але в мене також є своя «робота».

Ось мій звіт про два останні дні війни в Україні :

СТРАТЕГІЯ

У ніч з 1 на 2 квітня частини 35-ї та 36-ї армій РФ повністю залишили свої позиції на північ від Києва й відступили на територію Білорусі. Таким чином, Київську область звільнили… а далі українці побачили сотні покинутих бойових машин, стільки ж трупів солдатів росармії, масштабно понищені містечка та села на північний захід від Києва (70-80% Ірпеня та Бучі зруйновано й непридатно для проживання); а також – наслідки масових розстрілів цивільного населення. Розслідування подій вже почалося, але потрібен ще якийсь час, щоб встановити всі деталі… і знайти всі тіла. Станом на зараз уже знайдено 410 убитих – руки зв’язані, єдиний постріл у голову (більше 200 осіб були поховані в одній колективній могилі).

Трагедія в тому, що це лише перший з-поміж доказів того, про що ходили чутки впродовж останніх кількох тижнів: путінська «денацифікація» України передбачає методи, схожі з якими застосовували до населення України нацисти в 1941-1944 роках… Далі ще гірше: на півдні й на сході ці методи будуть ще жорстокішими. В цьому немає нічого дивного, адже російська армія складається з погано підготованих, озлоблених і фрустрованих солдатів, а також парамілітарних бойовиків, як-от росгвардія, ПВК вагнер і ФСБ, які вже прочісують Херсон, Мелітополь та інші окуповані території, проводячи арешти за довгими списками «неблагонадійних» політиків, журналістів і активістів.

Звісно ж «вишестоящі органи» в москві були «здивовані» й одразу ж відкинули будь-яку відповідальність за вбивство цивільних. Вони наполягають, що російські війська відступили ще 31 березня, а тому всі жертви – включно з цивільними, з руками зв’язаними за спинами й застреленими в голову десь між 1 та 3 квітня – трапилися внаслідок артилерійських обстрілів ЗСУ… кремль навіть вимагав скликання Ради безпеки ООН, щоб «розслідувати провокацію українських радикалів у Бучі»…

Думаю, саме час вишпурнути Росію з ООН. Тоді вони зможуть організовувати собі стільки самітів, скільки захочуть.

Тим часом, я не маю сумніву: путіна більше не цікавить ні його особиста репутація, ні імідж росії; так само він не прийме жодної поразки. [Хіба що його змусять до цього обставини: про це Купер писав раніше – перекл.] Він (все ще) не оголосив загальної мобілізації (бо це дуже дорого й ризиковано для його становища), проте вже зараз робить щось схоже тільки в меншому масштабі: наприклад, після фальшивої атаки на бєлгородську нафтобазу три дні тому, в районі було запроваджено воєнний стан і розпочато обов’язковий призов резервістів. Під тими чи іншими приводами ще 60.000 резервістів збирають у краснодарі, дагестані, інгушетії та пермській області. Прикметно, що це чи не найбідніші регіони росії: здається, рекрутери мотивують потенційних солдатів перспективою легкого грабунку в Україні…

ПОВІТРЯ

Росіяни посилили обстріли критичної інфраструктури балістичними та крилатими ракетами й це стосується центральної, південної та західної України. Влада в Києві запровадила жорсткий контроль відповідної інформації, проте наскільки знаємо останніми днями було знищено нафтосховища в Одесі, Тернополі, Рівному та Миколаєві. Крім того, була спроба завдати удару по командному центру ППО в Василькові та аеропорту Баловне поблизу Миколаєва.

Російські ВКС продовжують робити по 300 вильотів на день, точніше тепер за ніч. Здається, українські повітряні сили навчилися заманювати російські Су-35 в пастки, де на них чигають ракети земля-повітря. Схоже, саме так вчора збили одну з російських «сушок».

ПІВНІЧ

Після повного відходу російських військ із зони на захід від Дніпра в північних та північно-західних околицях Києва й також виходом українських частин на кордон із білоруссю, боротьба на цьому напрямку закінчилася. Відновлення та відбудова цих територій, напевне, займе наступних десять років (чи й довше)…

ПІВНІЧНИЙ СХІД

2 квітня 1-а танкова українська бригада, посилена кількома підрозділами тероборони, продовжили визволяти села на південь та південний захід від Чернігова, перед тим як почати рухатися до північного заходу. Тим часом, російська 41-а армія, замість традиційного жорстокого опору, просто пішла на північ і відступила в білорусь. Щобільше, через такий же швидкий відступ 2-ї гвардійської армії по трасі М02 на схід від Конотопа, українські сили того ж дня заволоділи дорогою з Києва до Чернігова. Тож наскільки можу судити, як не рахувати кількох загублених своїми бродяг (а також купи трупів та пошматованої техніки), жодного російського солдата в Україні на північ та на схід від Чернігова не залишилося – аж до Шостки, гарнізон якої, до речі, витримав п’ять тижнів облоги! Тобто Чернігівська область тепер також вільна від росіян.

Звісно, ліквідовувати залишену російськими військами розруху (розміновувати там і т. д.) доведеться кілька років. А відбудовувати міста ще довше: мер Чернігова заявив, що 80% міста знищено. Точна кількість жертв серед цивільних у місті (вже не кажучи про містечка та села довкола) наразі невідома…

Ще далі на південь українська армія впродовж свого наступу відновила зв’язок із гарнізоном у Ніжині й звільнила Крути. Станом на сьогоднішній ранок, я не певен, чи залишився ще хоч один боєць росармії в Бурині та Путивлі, які ще майже 100 км. на схід.

Окремі російські сили – найперше, підрозділи, сформовані з резервістів на Донбасі, – як видається, все ще бродять десь на схід від Сум, але може українці ще просто до них не добралися.

Харків й далі постійно обстрілювали та бомбардували впродовж останніх двох днів, проте росармія тримається на віддалі від міста. То й не дивно, адже українська 92-а маханізована бригада знову на марші: цього разу вона рухається від Малої Рогані та Чугуєва до російського кордону. Цілком непогана ідея, адже це потенційна загроза для північного флангу та тилу 6-ї російської армії, що зі свого боку важить для перспектив подій, котрі в ближчі дні відбуватимуться в районі Ізюма.

Повністю окупувавши Ізюм (в місті залишалося 15-20 тис. цивільних і влада просила про їх негайну евакуацію), 6-а російська армія, посилена десантниками 36-ї армії, застосуванням [забороненних конвенціями] вогнеметів ТОС-1 та інтенсивними авіаударами (тепер лише нічними), спромоглася витіснити 81-у та 95-у десантні бригади з Топольського та Кам’янки. Вчора, 3 квітня, росіяни провели чотири успішні атаки на Малу Комишоваху та Тихоцьке. Цілком можливо, що вони захоплені ЗС РФ сьогодні вранці. [Наголошую, що оперативні дані ЦІЛКОМ можуть відрізнятися. Якщо хтось має свіжіші, прошу подавати в коментарях – ред.]. Тобто, як я й писав тиждень тому, російський наступ на Барвінкове та/або Слов’янськ, вочевидь, буде вирішальною битвою цього етапу війни (яка, на мою думку, ще триватиме довший час).

СХІД

За останні два дні росіяни зосередили всі недобиті підрозділи, які їм вдалося вивести з північного заходу Київської області через білорусь та курск, на сході України — на землях на схід та на південний схід від Харкова. Отже, 20-а і 8-а загальновійськові армії росіян відчутно посилили спроби захопити Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ і Попасну в північній частині лінії розмежування: цю місцевість наразі атакують із північного заходу, півночі та сходу водночас.
До того ж, вчора 8-а армія спробувала розширити прорив на захід від Горлівки та атакувала Новобахмутівку: наскільки мені відомо, зараз росіяни зайшли в це село. Проте біля Донецька жодних ознак такого просування немає.

МАРІУПОЛЬ

Певно, 8-а загальновійськова армія не може просуватися на захід від Донецька тому, що український гарнізон у Маріуполі досі утримує місто. Тобто мізінцеву (командувачу 8-ї армії) бракує сил для наступу в західному напрямку, його підрозділи скуті боями. Саме тому, повністю ігноруючи безпеку цивільних, він по кілька разів на день засипає місто залпами важких вогнеметів ТОС-1 [заборонені конвенціями – ред.]. Схоже, російська армія вкупі з кадировцями росґвардії мають величезні проблеми в боях із полком «Азов» у районі заводу «Азовсталь»: полк досі контролює більшість території заводу та прилеглу частину порту: навіть французькі неонацисти, що «належать» до росґвардії, повідомляють про важкі втрати росіян (так, інколи доводиться перевіряти їхні сайти за браком інших джерел…). Однак на північному боці периметру 36-та бригада української морської піхоти поки не вибила росіян з будівлі адміністрації Кальміуського району.

Місцева влада закликає мешканців евакуюватися, але наразі це дуже непросто: 2 квітня близько 500 людей самотужки змогли виїхати через російські блокпости в бік Запоріжжя. Ще 469 мешканців виїхали цим шляхом учора.

ПІВДЕНЬ

Вчора, 3 квітня, українці звільнили Олександрівку, на північ від Херсона [село біля річки Інгулець, на південному сході Миколаївської області — перекл.], а також дісталися Білозерки, на захід від Херсона. «Відплатою» 49-ї армії росіян стали важкі обстріли Миколаєва минулої ночі та сьогодні вранці — передусім реактивними системами залпового вогню БМ-30 «Смерч», зокрема ракетами із касетними снарядами. Принаймні чотири лікарні та міський дитячий будинок зазнали прямих ударів. Кількість жертв наразі невідома.

На східному березі Дніпра: 58-а армія все ще возиться з підкріпленням. За минулі два дні рухався тільки її 71-й мотострілецький полк, але його атаку на Вугледар 2 квітня українці успішно відбили”.

ТОМ КУПЕР австрійський воєнний аналітик, автор більш як 20 книг про війни в ХХІ ст., зокрема про Сирійську війну 2015-2017 рр.

Перекладено спільно з Микола Ковальчук

Автор: Rostyslav Semkiv

Джерело: Facebook

попередня стаття41 день ми б’ємо неживого ворога, і розвіюємо його морок
наступна статтяЩо робити з РПЦ в Україні? 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я