Главная Культура Вічна безпека

Вічна безпека

4

Олександр НИКИФОРЧАК

А чи можлива вона взагалі, ота вічна безпека і стабільність? З одного боку, якщо справи йдуть добре, то і хай би було так вічно. Але з іншого, зміни — то розвиток.

Сьогодні наш герой — Ас давньоримського імператора Гордіана ІІІ 243 року карбування з легендою на реверсі “SECVRITAS PERPETVA” — “Безпека Вічна” та відповідальною за неї богинею Секурітас.

Імператор Гордіан ІІІ мав не лише повне право (хто імператорові може заборонити?), але й певний сенс зображати на своїх монетах, як ми минулого разу говорили, богиню безпеки та стабільності Секурітас. Цього правителя Давнього Риму радше можна вважати винятком, ніж типовим імператором. Хоч і мало збереглось до нашого часу історичних свідчень про його життя та правління, але всі вони характеризують його як добру та розумну людину, з усім набором чеснот, щоб бути хорошим імператором. Мав він, за свідченням «Історії Августів», лише один недолік: це його молодість, зійшов він на престол у віці 13 років.

А що ще більш неймовірне та не властиве переважній більшості давньоримських імператорів, які мали підтримку того чи іншого прошарку суспільства, що Гордіана ІІІ любили та поважали всі: і армія, і народ, і сенат з аристократією. Його підтримували, а він в міру сил проводив політику, якою старався поправити справи імперії, яку похитнули тривалі громадянські конфлікти та боротьба за владу. Ось такий стан речей вартий бути вічним, така стабільність не потребує змін. Але завжди є але…

Наївно було б вважати, що любов та підтримка сенату були безкорисними та переслідували загальнолюдські цінності. Зрозуміло, що аристократи піднесли Гордіана ІІІ на вершину влади 238 року на противагу Пупієну та Бальбіну лише переслідуючи власні цілі. Саме зважаючи на юний вік імператора вони планували цілком закономірно зосередити владу фактично в своїх руках.

Тому цілком закономірним було й весілля Гордіана ІІІ з донькою префекта преторія, начальника імператорської гвардії (ще один натяк на богиню Секурітас, бо основною її функцією й була безпека імператора) Гая Фурія Сабіна Аквіли Тимесіфея. Своєрідним весільним подарунком був Останній денарій.

І знову виняток. Знову корисливі мотиви зіграли на благо. Тімесіфей був не лише можновладцем, який зробив блискучу кар’єру як намісник в провінціях. Тесть імператора її зробив завдяки власним видатним якостям. Його авторитет був цілком заслуженим. Вплив, якого він набув завдяки цьому весіллю мав позитивні наслідки. В цьому випадку вовки (сенат) та вівці (народ) були задоволені.

Але про але: вся ця ідилія не могла продовжуватись вічно. За нез’ясованих обставин (забіжу наперед — Гордіан ІІІ теж) префект преторія Тімесіфей помирає, безпека імператора опиняється в руках богині Секурітас (непевно це, вважаю, в богів свої справи) та руках нового начальника його охорони. Що з цього вийшло матимемо привід поговорити наступного разу, а поки традиційно: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше — на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.