Сьогодні “позачерговий”, тому що ситуація почала загострюватися протягом кількох крайніх діб і явно не на користь ЗСУ. Він стосуватиметься 2-х найактуальніших операційних напрямків – Краматорського і Покровського.
Почнемо з Краматорського.
Очевидно, командування угруповання військ (УВ) противника “Південь”, на напрямі докладання своїх основних зусиль, а це зараз – м. Часів Яр і прилеглі райони, прагне вже найближчим часом домогтися більш-менш значних успіхів.
Наскільки я розумію, це має на увазі саме “прорив до Часів Яру з ходу”, що, за тверезою оцінкою, на сьогоднішній день зовсім не виглядає безперспективним для противника.
Він, протягом кількох крайніх діб, з цією метою провів серію атакувальних\штурмових дій, зокрема:
– У районі с. Іванівське передові підрозділи 102-го мотострілецького полку (мсп) зі складу 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника кілька разів атакували позиції ЗСУ на південь від села та на його західній околиці: поки що – з дуже “дискусійними” результатами.
– Своєю чергою, підрозділи 217-го парашутно-десантного полку (пдп) 98-ї повітряно-десантної дивізії (ПДВ) противника кілька разів знову намагалися “зачепитися” за східну околицю м. Часів Яр (район “Канал”), атакуючи його, як зі сходу вздовж дороги Т-0506, так і з південно-східного напряму: поки що безрезультатно.
– На південь від м. Бахмут противник продовжує свої спроби відтіснити наші війська з району с. Кліщіївка та с. Андріївка (точніше, з їхніх руїн). Зокрема, підрозділи 1307-го мсп противника, зі складу його 6-ї мсд 3-го АК спробували атакувати наші передові позиції в районі першої, а підрозділи 88-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), підтримані підрозділами зі складу бригадної тактичної групи 7-ї військової бази 49-ї загальновійськової армії (ОВА), займалися аналогічною справою в районі с.Андріївка. І там і там – безрезультатно.
Таким чином, очевидно, що командування ГВ “Південь” у своєму прагненні “домогтися вагомого результату” опинилося перед певною проблемою, спричиненою відсутністю, у випадку з “Часіком”, звичної можливості – “обійти й охопити” район оборони противника (ЗСУ), як найефективнішого методу рішучого розгрому військ противника.
Іншими словами, обійти “по флангах”, охопити район оборони ЗСУ в м. Часів Яр і навколо нього – просто не виходить.
Залишається – або продовжувати такого роду спроби на порівняно широкому фронті (що, вочевидь, пов’язано з певними труднощами), сподіваючись у майбутньому таки набути необхідної конфігурації ЛБС на обраному напрямі, що дасть змогу організувати й провести дії “на оточення”, або спробувати одним швидким, але потужним і концентрованим “ударом” на якійсь невеликій, але зручній ділянці, все ж таки проломити систему оборони супротивника й у такий спосіб дезорганізувати її, отримавши змогу швидко розвинути успіх у її “глибині”.
Наскільки я розумію, командування ГВ “Південь”, у випадку з “Годинником”, обрало другий варіант (ну воно й не дивно, район оборони ЗСУ в цьому місті та навколо нього дуже незручний у сенсі ведення довготривалих і повільних дій з його охоплення/оточення.
Наразі, ймовірно, противник готується пробитися через лісовий масив, розташований на південь від іншого району міста (мікрорайон “Новий”), через канал “Сіверський Донець – Донбас” (у цьому місці, десь упродовж кілометра, він пролягає під землею, що дає змогу противнику унеможливити необхідність його форсувати) і таки “увірватися” до Часів Яру в напрямку або мікрорайону “Новий”, або “Октябрського”.
Наскільки я розумію, до цієї справи командування противника планує залучити певні підрозділи 331 пдп 98-ї пдд та головні сили 11-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр). Цілком можливо, що для “розвитку” запланованого успіху та закріплення результатів, у бій буде введено ще одну мотострілецьку бригаду (омсбр) супротивника, наприклад – 85-ту омсбр зі складу 2-го АК.
Найімовірніше, це може статися в найближчі 1-2 дні.
У цьому сенсі, по-моєму, будуть важливі 3 речі:
– утримування району “Канал”;
– утримування місця перетину каналу “Сіверський Донець – Донбас” дорогою Т-0504;
– і кінцеві результати боїв у районі с. Іванівське.
Перші дві речі напряму визначатимуть – чи перетвориться спроба противника “увірватися до Часів Яру з ходу” на авантюру, чи все-таки вона має певні шанси на успіх.
Третя, визначить спроможність противника організувати наступ не тільки на північ від дороги Т-0504 “через ліс”, а й водночас на південь від неї, поступово нарощуючи обсяг сил і засобів для цього прориву.
Цілком можливо, що саме події в цих “швер-пунктах” зможуть докорінно вплинути на подальший перебіг подій оборони ЗСУ в районі Часів Яр.
Поки що виглядає так, що противнику вдається реалізувати цей задум, його передові підрозділи “в лісі” вже майже вийшли до згаданого каналу, причому саме в тому місці, де він протікає під землею, і вочевидь, для того, щоб закінчити “прорив через ліс” командування противника докладе максимальних зусиль.
Нехай навіть за рахунок дій по дирекції Богданівка – Калинівка, або по рубежу Кліщіївка – Андріївка. Противник явно “концентрується” у напрямку Іванівське – Часів Яр, щоб “завершити свій прорив у місто”.
Тепер, про більш сумне – про Покровський напрямок, де противнику, протягом кількох крайніх діб, вдалося домогтися більш-менш істотних результатів – розвинути свій прорив у районі с. Очеретине, зокрема:
– Його передові підрозділи зуміли, ймовірно, повністю взяти під контроль с. Новобахмутівка і просунутися в бік с. Соловйове.
– Чим, своєю чергою, забезпечити подальше просування своїх підрозділів у районі власне с. Очеретине, де противник, скоріш за все, вже захопив не лише південну частину села, а й центральну.
Таким чином, стає очевидно, що плани українського командування зупинити наступ ГВ “Центр” противника, шляхом утримання рубежу Очеретине – Уманське повністю реалізувати не вдається.
Противник продовжує просуватися, причому його командування, відчувши істотне зростання своїх “перспектив” на цьому напрямку, намагається нарощувати свої зусилля на цій ділянці, сподіваючись ще більше наростити темпи наступу.
Зокрема, я вже писав, що противник ввів у бій праворуч підрозділи 30-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), яка власне і є “основною” в районі Очеретине, та 132-гу омсбр, ще одну бригаду – 35-ту омсбр, у загальному напрямку на Новокалинове – Керамік. Що, своєю чергою, дало змогу суттєво ущільнити бойові порядки 30-ї омсбр.
Але, окрім цього, тут уже з’явилися підрозділи і новосформованої 27-ї мотострілецької дивізії, зокрема, до участі в атаках у районі Очеретине та в напрямку на Соловйове вже підключився її 433-й мотострілецький полк (мсп).
Отже, станом на вчорашній вечір, противником, безпосередньо в прорив у районі с. Очеретине, вже введено щонайменше 2 повнокровні мотострілецькі бригади та 1 “свіжий” мотострілецький полк, що дало змогу створити йому на цьому напрямку (ділянці) майже 3-кратну перевагу в силах і засобах.
Єдиним ВАЖЛИВИМ стримувальним фактором для противника залишається факт утримання передовими підрозділами ЗСУ рубежу Бердичі – Семенівка та району Керамік, що потенційно створює для нього загрозу флангових контратак ЗСУ на ділянці прориву.
74-та омсбр противника, зі складу його 41-ї ОВА, поки що не може істотно “зрушити” оборону ЗСУ в районі с. Бердичі, і в такий спосіб забезпечити з півдня фланг наступаючої тактичної групи 2-ї ОВА.
132- а омсбр, зі складу 1-го АК 8-ї ОВА, також має вкрай повільні темпи просування за дирекцією Новокалинове – Керамік, чим гальмує наступ 30-ї омсбр (наскільки я розумію, саме введення противником між нею та 132-ю омсбр 35-ї омсбр покликане “розв’язати цю проблему”).
Своєю чергою, на іншому фланзі запланованого українським командуванням “рубежу зупинки ворожого наступу” (район с. Уманське), командування ГВ “Центр” не полишає своїх спроб також протаранити оборону ЗСУ.
Зокрема, 90-та танкова дивізія (тд), діючи підрозділами свого 239-го танкового (тп) та 428-го мотострілецького (мсп) полків, атакує передові позиції наших військ як уздовж південного берега Уманського ставу (зі сходу на захід), так і власне трохи на схід від с.Уманське.
Сенс дій противника на цій ділянці, вочевидь, є вихід, принаймні, на рубіж Яснобродівка – Нетайлове, щоб ще більше “посприяти” відходу наших військ із району на захід від Орлівки і рубежу Бердичі – Семенівка.
Але для того, щоб це стало реальністю, а не залишилося лише “красивими” стрілками на російських картах, їм доведеться дуже “впертися” і взяти саму Яснобродівку та Уманське, що, судячи з результатів крайньої доби, дається їм дуже нелегко.
Загалом, щодо останнього “несамовитості”, з яким командування угруповання “Центр” намагається, останнім часом, за всяку ціну “наступати і прориватися”, особисто у мене складається враження, що воно поводиться, як п’яниця з відомого прислів’я – “раз пішла така п’янка – ріж останній огірок”.
3відки у мене таке враження, запитаєте ви? Поясню.
Мене на це наштовхнули деякі подробиці дострокового виведення російського військового контингенту з так званої “Карабаської економічної зони” (він там мав тусити десь до 2025-го року, причому з можливістю подовжити своє перебування, звісно, “за згодою сторін”, аж до 2030-го року).
Перші ешелони цього контингенту вже почали прибувати на територію Південного військового округу (Пд.ВО) вс рф. Переміщення контингенту має завершитися до 15 травня цього року.
Так от, не встиг ще перший ешелон із 49-ма одиницями БТР-82А\АМ зупинитися, а їх уже почали готувати для відправки на доукомплектування 15-ї омсбр зі складу ГВ “Центр”, яка зараз веде наступ на Покровському напрямку в Україні.
Має приїхати ще 50 одиниць цих же БТР-ів (БТР-82А\АМ), але вже і їх “розписали” – 16 одиниць для 30-ї омсбр (ага, та сама, що нині атакує Очеретине) та ще 34 одиниці – поїдуть до складу 90-ї тд (це та, що нині рветься на Уманське та Яснобродівку). Як бачите, всі ці бригади і дивізія – зі складу ГВ “Центр”…
Я вже писав, що ситуація з озброєнням і військовою технікою (ОВТ) у частинах і з’єднаннях ГВ “Центр”, скажімо так, на сьогоднішній день виглядає “неоднозначно”. Їх явно їм не вистачає, особливо у сфері – “бронетехніка”, якої у ГВ “Центр” навіть менше за кількістю, ніж у не найбільшого ГВ “Восток”.
По суті кожен справний танк, ББМ у бригадах і полках ГВ “Центр” перебувають сьогодні “на особливому обліку”. І тим не менше, командування ГВ “Центр” кидає свої бригади в наступальні бої з використанням значної кількості бронетехніки дуже активно, що призводить до нових втрат.
Наприклад, 15-ту омсбр активно залучено до участі в цих боях. Термінове, майже “з коліс”, так би мовити, “постачання” 49-и одиниць БТР для неї (а це приблизно, трохи менше 2-х батальйонних комплектів), очевидно, здійснюється не від балди.
Командування противника явно поспішає відновити рівень її боєздатності “по ОВТ”. У зв’язку з цим, запитується – а на якому рівні вона перебувала “трохи раніше”, якщо потрібно в терміновому порядку туди загнати відразу техніки на майже 2 батальйони? А головне – внаслідок чого все це сталося?
15- та омсбр, це так звана “миротворча” бригада вс рф, призначена саме для участі в різноманітних миротворчих і “стабілізаційних” операціях (хоча, щодо російської армії, це дуже специфічні дії). Цілком можливо, що це повернення її “штатного ОВТ” з “миротворчої” операції в Карабасі, але чим же вона воювала раніше під Авдіївкою, віддавши свої БТР-и в Карабах? Куди воно все поділося?
Але, дійсно, цікаво не це. За великим рахунком, і ми, і росіяни добре знаємо, куди поділося ОВТ частин і з’єднань ГВ “Центр” (наразі прилеглі до Авдіївки території “рясно” ним декоровані).
Цікаве інше – а де, крім миротворчих загашників, росіяни візьмуть ЩЕ стільки ОВТ, щоб не тільки відновити рівень боєздатності своїх ВЖЕ розгорнутих формувань, а й тих, які вони, нібито, збираються кинути навесні-влітку в черговий “лютий похід” (так, той самий “великий наступ”), що має на увазі не тільки відновлення, а й формування та розгортання НОВИХ частин і з’єднань? На корейських і китайських танках поїдуть?
У самій Росії створення бронетехніки, скажімо так, не зовсім поспішає за “громадою планів” тамтешнього політичного і військового управління. 300-350 вироблених і ВІДНОВЛЕНИХ (відремонтованих, піднятих з довготривалого зберігання тощо) не врятують.
Мені цікаво, коли настане момент “прозріння”, щодо того, що потрібно – або “плани трохи урізати” (скромніше бути у своїх забаганках), або взагалі припинити геополітичні ігри.
автор – Константин МАШОВЕЦЬ, група «ІнформСпротив»
