Час від часу виникає активність в обговоренні стану малозабеспеченних верств населення, зокрема, – пенсіонерів, як і громадян взагалі. При цьому до влади, до держави, яка до речі є республікою, висувають вимоги забезпечити соціально економічні умови існування.
Це частково є не безпідставним, якщо розібратися та реалізувати майнові права громадян України, які склалися в наслідок особливостей історичного характеру ( тобто соціалістичне минуле).
За даних умов це можливо через кошти при розподілу бюджетів, а також боргів наступних поколінь громадян, країни.
Сама система пенсійного страхування – збанкрутіла і не має перспектив виходу на доходність з урахуванням реального стану в економіці, демографії та дурі (глупоті), хоча за рахунок накопичень громадян було створено те, що можна віднести до спадку УРСР.
Одним з напрямків вирішення цих проблем може бути використання майнових прав публіки для забезпечення ЧАСТИНИ її інтересів та благ.
Я неодноразово висловлювався з цих питань на підставі нижчезазначених тез. Однак, будь якого політичного інтересу це не викликає. Тому, у зв’язку з черговою хвилею різкого зниження економічного стану громадян, я вирішив повторитися і надаю цю інформацію для осмислення.
Майновий стан громадян України, зокрема – пенсіонерів, як і ВСІХ громадян «рес -публіки», може бути суттєво поліпшений у порядку реалізації майновх прав громадян, про що замовчують усі влади.
Основі благополуччя працездатніх громадян і, опосередковано, – пенсіонерів зашкоджує система, яка фактично зберіглася від часів СРСР, тобто російська фашистська система, де все вирішується через криміналізовану (корупційну) владу, тобто нема не тільки свободи руху капіталу, грошей, трудових ресурсів та товарів (праці та послуг) з урахуванням глобального розподілу праці та ринків, але і через те, що збережена система заважає розвиватися у відповідності з принципами цивільного права щляхом цивілізованих видів діяльності – підприємництво, доходів від найму праці та майна, накопичень, використанню майна через його капіталізацію участь у господарських товариствах фінансовими активами чи іншими видами майна.
Що стосується майнових прав публіки, то можливо здійснити ряд реформ та прийти до Констуційної моделі відносин, тобто можливо частину доходів для вирішення соціально економічних проблем здійснювати на підставі «моделі»: “публіка – рантьє, бенефіціарій”.
Для України та Українців це актуально, оскільки український народ (публіку) фактично було пограбовано приватизацією та наступним перерозподілом активів республіки криміналітетом, що привело до концентрації благ у декілька сімей і кланів (олігархії).
Як, до речі, були вкрадені і крадуться накопичення публіки через фінансові злочини влади (штучні інфляції або грошової політики, націленої на знецінення накопичень), а також відсутністю реальних протидій зловживаннями змовами продавців по необгрунтованному збільшенню цін (таж форма інфляції грошей відносно товарів).
Тепер дуже важко вийти на рівень економічного стану, який би забезпечив можливість забезпечення гідного рівня життя пенсіонерів, як і громадян, що не мають змоги найманим трудом забезпечити рівень економічного існування та накопичень на майбутнє, зокрема пенсійне забезпечення через страхування у майбутньому.
Вважаю на можливе використати факт того, що у громадян України, як і у будь якого народу є майнові права на майно (речі та юридичні права), що є не виключно власністю Українського народу, більш того виключною його власністю.
Майно, що є власністю Українського народу і може додатково стати економічним підґрунтям гарантій існування та забезпечення та незалежності від зловживань та помилок влади України щодо економічного положення Українського народу.
ДО ПРОБЛЕМАТИКИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ЧАСТКИ
Соціально-економічні гарантії для громадян України, які передбачені Конституцією України та іншими законами України частково можуть бути забезпечені за рахунок використання майна, що є власністю Українського народу, через формування та використання відповідних активів, фондів гарантій соціально-економічного благополуччя Українського народу.
При цьому це може бути здійснено на підставі та в порядку, що визначається конституційними актами (публічними імперативами, прийнятими на плебісцитах, або спеціальними законами).
1. Майновими підґрунтями накопичення активів фонду соціально-економічного благополуччя Українського народу, крім результатів підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, платою за використання праці по найму, наукової діяльності, діяльності по винахідництву та використанню об`єктів інтелектуальної власності, використання майна, що перебуває у приватній власності, в якості інвестицій є Національне багатство України, до складу якого входить:
1) майно, що є власністю Українського народу і визначається статтею 13 Конституції України, у тому числі: земля, її надра, повітряний, простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також майно, що створене за рахунок бюджетних коштів, як таке, що є речами публіки;
2) майно, що входило до складу загальнонародного майна УРСР у тому числі: основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв’язку, житловий те нежитловий фонди, будівлі та споруди, фінансові ресурси, наукові досягнення, які створені завдяки зусиллям народу України, до факту проголошення незалежності і вартість якого зросла за час використання зазальнонародного майна в процесі його використання, як капіталу та коригування вартості в наслідок зміни умов відновлення такого майна за цінами, які існують у даний час;
3) культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, і є власністю народу України.
2. Формування активів та фонду гарантій соціально-економічного благополуччя Українського народу можуть (повинні) здійснюється за рахунок відрахувань:
а) частини доходів, отриманих в результаті корисного використання майна, що є власністю Українського народу на підставі цивільно-правових угод, у тому числі доходів від передачі за плату у володіння (узуфрукцій, ємфітевзів, суперфіцій, сервітутів) окремого майна;
б) частини доходів отриманих передачі за плату по цивільно-правовим договорам окремого майна;
в) частини доходів отриманих від нарахування і виплати дивідендів, паушальних та інших платежів, за використання майнових прав, що є власністю Українського народу, у підприємницькій діяльності окремими особами, у тому числі на умовах спільної власності, спільної діяльності та інших видів господарської діяльності;
г) частини майна отриманого внаслідок відчуження, у тому числі шляхом приватизації майна Українського народу, за ціною не нижчою, що складає його вартість по відтворенню аналогічного майна за звичайними цінами, на момент відчуження чи приватизації такогомайна;
д) частини доходів отриманих від природної та інших видів ренти (оренди) за використання майна Українського народу;
е) частини доходів отриманих у зв’язку із застосуванням санкцій при притягненні до відповідальності фізичних та юридичних осіб за порушення антимонопольного законодавства, застосування санкцій за порушення норм про дотримання добросовісної конкуренції, санкцій за порушення прав споживачів, за умов неможливості встановленняконкретних осіб, що постраждали від порушення прав споживачів, санкцій за порушення законодавства про збереження безпечного для населення екологічного стану;
є) отримання доходів від застосування санкцій за діяння, що відносяться до адміністративних правопорушень та злочинів, здійснених із корисних мотивів;
д) частини доходів отриманих в наслідок націоналізації майна, з підстав визначених законами України;
ж) частини доходів отриманих в наслідок стягнення боргових зобо`вязань по цивільно-правовим угодам, предметом яких було використання майна, що є об`єктом власності Українського народу, в порядку виконання судових рішень;
з) частини доходів отриманих від майнових вигод з інших підстав, визначених законами України.
Для формування фонду конституційних гарантій в порядку перерахування до фонду частини доходів, яка направляється до відповідних чи відповідного фонду гарантій соціально – економічного благополуччя Українського народу – можуть визначатися щорічно законами Верховної Ради і не може бути менш певної частини, наприклад, половини відповідних доходів.
При не визначенні з будь яких підстав розміру частини доходів, яка направляється до фонду гарантій соціально – економічного благополуччя Українського народу, розмір таких доходів може визначається на рівні, встановленому станом на перше січня наступного року і діє до встановлення такого розміру до набуття чинності відповідного закону на відповідний рік.
3. Управління накопиченними коштами з метою використання фондів «гарантій соціально – економічного благополуччя Українського народу» може здійснюватися спеціально створеною установою.
Використання майна, яке може увійти до складу активів, фонду гарантій соціально – економічного благополуччя Українського народу може здійснюватися з метою та на принципах:
1) першочергового задоволення соціально-значущих потреб непрацездатних громадян та громадян, які не можуть бути з об`єктивних причин працевлаштовані або селяни, які з об`єктивних причин отримують доходи для задоволення життєво необхідних потреб нижче межі бідності;
2) рівності прав громадян України, які постійно або переважно, не менш як 183 дні у календарному році, проживають на території України або особи, що прирівнюються до громадян, постійно проживаючих в Україні осіб, на отримання частки фонду гарантій соціально – економічного благополуччя Українського народу для задоволення потреб, визначених Конституцією України, законами України, при цьому:
– в першу чергу можуть забезпечуватися потреби по відшкодуванню частини вартості енергоносіїв та результатів їх використання, що задовольняють потреби населення у постачанні тепла, електроенергії, води та інших комунальних благ;
– в другу чергу можуть забезпечуватися потреби по оплаті частини послуг по соціальному страхуванню та страховій медицині;
– в третю чергу можуть забезпечуватися матеріальна підтримка по оплаті витрат (кредитів) на придбання житла;
– в четверту чергу можуть забезпечуватися матеріальна підтримка для отримання здатності до кваліфікованої праці, отримання освіти.
За наявності можливості Законами України можуть бути передбачені інші види матеріальної допомоги окремим категоріям громадян України або матеріальне забезпечення програм, що мають суттєве значення для забезпечення благополуччя громадян України у тому числу у майбутньому, зокрема у вигляді накопичень на особистих рахунках у додаткових пенсійних фондах чи додаткових фондах соціального страхування.
Активи, які призначені для фінансування, вказаної вище мети повинно розподіляється між усіма громадянами, які мають права на забезпечення відповідних гарантій соціально-економічного благополуччя. У зв’язку з цим на кожного громадянина у уповноважених банках може бути відкритим спеціальні рахунки, коштами на яких громадяни мають права користуватися в межах лімітів, визначених законами України або рішеннями органів управління відповідними фондами чи активами.
Громадяни України, що за таких умов можуть мати права на отримання матеріальної допомоги за рахунок активів, які можуть бути створені на підставі та в порядку, передбаченому у частині 1 цих тез, або спеціально прийнятим законом чи іншими нормативними актами, зможуть отримувати через уповноважені банківські установи, особливі засоби для розрахунків (лімітовані чекові книжки, пластикові картки та інші засоби, які використовують для здійснення розрахунків за отриманні соціально економічні блага), повторюся, для:
– першочергового задоволення соціально-значущих потреб непрацездатних громадян та громадян, які не можуть бути з об`єктивних причин працевлаштовані або громадян нижче межі бідності;
– для задоволення потреб соціально економічних потреб.
При цьому можу бути встановлені ліміти та черговість задоволення таких потреб, зокрема:
– в першу чергу можуть забезпечуватися потреби по відшкодуванню частини вартості енергоносіїв та результатів їх використання, що задовольняють потреби населення у постачанні тепла, електроенергії, води та інших комунальних благ;
– в другу чергу забезпечуються потреби по оплаті частини послуг по соціальному страхуванню та страховій медицині;
– в третю чергу забезпечується матеріальна підтримка по оплаті витрат (кредитів) на придбання житла;
– в четверту чергу забезпечується матеріальна підтримка для отримання здатності до кваліфікованої праці, отримання освіти.
Непрацездатні громадяни та громадяни, які не можуть бути з об`єктивних причин забезпеченням права на право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею на яку вільно обирають або вільно погоджується та або селяни та інші категорії громадян, які з об`єктивних причин отримують доходи для задоволення життєво необхідних потреб нижче межі бідності, можуть мати законодавчо закріплене право на отримання грошових коштів, у тому числі у вигляді кредитів, готівкових коштів для оплати продуктів харчування чи надання послуг по харчуванню, надання житла, медичної допомоги або виплат, що забезпечують можливість зміни місця проживання (переселення у райони України), забезпеченням права на право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею на яку вільно погоджується.
Законами або прийнятими на їх підставі підзаконними актами можуть бути передбачені інші підстави та умови отримання соціально-економічної допомоги громадянам України на підставі використання майнових прав Українського народу.
Що це може дати.
Перерозподіл умов забезпечення соціально-економічних інтересів громадян між бюджетними навантаженнями і запропонованими засобами управління майном публіки (Українського народу), які у даному випадку не мають фіскального характеру.
Це можу дати можливість сформувати більш привабливу податкову систему, як для громадян, так і для іноземних інвесторів.
Це може дати можливість витрачати бюджет не на «проїдання», а на перспективні напрямки розвитку (науку, освіту, дослідження, інвестиції у інноваційні технології, модернізацію публічного сектору економіки та забезпечення його конкурентноздатності).
При цьому можуть бути реалізовані практично майнові права Українського народу для забезпечення частини майнових інтересів громадян, як отримувачів (так званих бенефіціаріїв) таких прав і відповідних благ.
Це і є часткове, однак реальне використання того, що Україна є республікою. Це не соціалізм у традиційному розумінні. Це політичний рівень розуміння суті республіки і можливості саме через розуміння особливостей майнових відносин та майна республіки використовувати це майно та загальні майнові права громадян для вирішення їх майнових, соціально-економічних проблем. Нехай частково, але допомагати вирішувати. Це дасть змогу зрозуміти громадянам цінність республіки, як країни, як держави, метою якої є забезпечення певного рівня благополуччя громадян.
Автор: Константин СОЛОВЙОВ, правник
