Отже, для всіх кого цікавить, що таке регенеративні екопоселення та які стандарти цих поселень. Ось кілька загальних визначень та думок на цю тему від експертки Ніколь Різ.
Регенеративні поселення — це достатньо молодий сучаний альтернативний рух, де люди пропагують життя у гармонії з природою, активно працюючи над тим, щоб поліпшити стан навколишнього середовища і власне життя. Використовуючи сучасні технології та напрацювання людства останніх років, як у сфері зелених рішень, екобудівництва, інфраструктурних рішень, економіки, агроекології, біотехнологій, децентралізованого управління, лідерства та комунікацій.
Уявіть собі поселення, де будинки збудовані не просто з природних матеріалів, але й наслідуючи саму природу, які легко розкладаються або можуть бути повторно використані, де відходи переробляються на добриво для ферм, а енергія отримується від сонця або вітру. Жителі такого поселення їдять продукти, вирощені на власних городах або в локальних фермерських господарствах, співпрацюючи з природою, а не використовуючи її ресурси бездумно.
В основі цих поселень лежить ідея не просто зменшення шкідливого впливу на природу, а активного відновлення та покращення екосистем — від грунтів і лісів до місцевих водойм. Це означає, що люди в цих спільнотах ведуть розумне господарство, яке сприяє відновленню грунту, збільшенню лісових масивів та підтримці біорізноманіття, а також впроваджують практики карбонової економіки, спрямовані на зменшення викидів вуглецю та збереження клімату.
Приклад: Уявімо регенеративне поселення, розташоване у занедбаній сільській місцевості, де колись були виснажені грунти та розорені ліси. Спільнота розпочинає з відновлення грунтів за допомогою органічного землеробства, компостування та пермакультури, що сприяє поверненню плодючості і здоров’я землі. Вони також висаджують нові дерева, створюючи ліси, які допомагають поглинати вуглець із атмосфери, водночас забезпечуючи притулок для дикої фауни. Паралельно, поселення впроваджує використання відновлюваних джерел енергії, таких як сонячні панелі чи вітряки, зменшуючи свою залежність від викопного палива і сприяючи чистішому повітрю.
Окрім екологічної регенерації, у таких поселеннях велика увага приділяється і відновленню фізичного та емоційного здоров’я їхніх мешканців. Це може включати створення блакитних зон — територій, де умови життя сприяють довголіттю та високій якості життя через здорове харчування, фізичну активність, сильні соціальні зв’язки та доступ до чистого повітря та води. Все це разом не просто покращує стан довкілля, але й створює умови для здорового та щасливого життя людей, що робить регенеративні поселення моделлю сталого розвитку, спрямованою на майбутнє.
Необхідні складники
Місцетворення та укорінення: Нам потрібна культура, яка сприяє глибокому усвідомленню нашого місця як виду. Наша роль полягає в тому, щоб дбати про наші стосунки з землею і спілкуватися з екосистемою на глибокому рівні розуміння та близькості. Це робить відповідальне управління нашою другою природою.
Регенеративна етика: мантра “залиш місце кращим, ніж ти його знайшов” є простою, але глибокою. Вона охоплює все — від прибирання на кухні до відновлення здоров’я цілого тропічного лісу і залишення достатку для майбутніх поколінь. Вона охоплює й інші концепції — циклічності, живих систем, пермакультури тощо — необхідні для створення кращого життя на землі.
Самодостатня інфраструктура: Регенеративна система подібна до зрілого лісу. Вона не потребує зовнішніх ресурсів, щоб продовжувати підтримувати себе. Залежність від енергії, їжі, води чи утилізації відходів із зовнішніх джерел послаблює стійкість спільноти.
Біомімікрія: чи то в архітектурі, чи то в технічному дизайні, чи то в соціальних відносинах, ця галузь науки, винайдена Джанін Бенюс, вражає своєю елегантністю. Наприклад, якби наша економіка була спроектована як зрілий ліс, не було б такого поняття, як відходи.
Просоціальні рамки: Жадібність, насильство і злочинність можна вважати “антисоціальною” поведінкою. Щоб позитивно ставитися одне до одного, нам потрібні рамки, які діють як шпалера і спрямовують нас, коли ми стаємо кращими людьми. Це проявляється у справедливому врядуванні, співчутливій економіці та мережах взаємодопомоги. Це також вимагає різноманітної, доступної, інклюзивної та справедливої спільноти. Очевидно.
Міжпоколінність: Кожен етап людського життя має цінність. Звичайне суспільство залишає нас роз’єднаними в різні періоди нашого життя — загубленими без турботи, наставництва чи любові, яких ми потребуємо. У поселеннях ми можемо створювати шари сенсу без розривів між поколіннями. Життя в спільнотах, що складаються з кількох поколінь, вчить нас поважати мудрість, яка тече в усіх напрямках.
Що було б добре мати
(але це не визначає, чи є він для мене “регенеративним” чи ні)
Децентралізовані технології: Чи то web3, чи криптовалюта, чи управління на основі блокчейну, у цьому просторі існує величезний потенціал, який може бути використаний (і вже використовується) у регенеративних поселеннях, або ReFi поселеннях, як їх називає Монті Брайант. Ідеологія децентралізації дуже добре узгоджується з принципами регенерації, але досягти регенеративної спільноти можна і без неї.
Вихід із системи: На мою думку, регенеративні поселення — це стратегія, що базується на виході. Оскільки ми говоримо про суспільний редизайн, найпростіший спосіб досягти цього — позбутися тягаря суспільства з капіталом S і створити власні стартап-суспільства (тобто мережеву державу, стартап-місто, СЕЗ). Поселення все ще можуть досліджувати додавання шарів сенсу в існуючі державні рамки через коорди-нації.
Сучасність: Якість життя та комфорт, що дорівнює або є кращим, ніж у сучасному домогосподарстві. Зрозуміло, що проекти не можуть запропонувати цього в перші роки, але відроджені села повинні бути машиною часу вперед, а не назад. Ми зазвичай називаємо це прагненням до стародавнього майбутнього — племінна мудрість у сучасній павутині значень.
Чого Не повинно бути
Примус/догма: У більшості країн держава примушує населення робити те, що вона хоче. Те, що ви перебуваєте в масштабі поселення, не означає, що те ж саме не станеться і у вас.
Експлуатація: Поширена експлуатація в спільнотах виглядає як надмірна робота волонтерів, використання старшинства для домінування або сексуального полювання на інших, або використання дешевої місцевої робочої сили в чужій країні без створення простору для того, щоб вони самі були частиною громади. До біса це.
Етноцентризм або антропоцентризм: Ми звикли думати, що Земля була в центрі всього, а потім ми дізналися, що це не так. Можливо, ми також дізнаємося, що як люди ми є центром всього лише в нашій свідомості. Одне культурне походження не є більш правильним чи вищим за інші, а свідомість буває у всіх формах.
Марнотратство: Багато речей можна викидати. Окрім очевидного пластикового сміття, є час, талант, енергія, можливості та ресурси. Якщо, наприклад, спільнота приймає багато захоплених гостей, які роблять цінний внесок, але вигорають через відсутність чіткої системи, це означає, що у вашому трубопроводі є протікання. Якщо вже на те пішло, то регенеративні спільноти повинні прибирати відходи.
Ескапізм/ізоляціонізм: Проекти, які відступають у куточок світу, що здається “незайманим” системами, які вони переосмислюють, по суті, не беруть на себе відповідальність за потенційний глобальний вплив, який вони можуть мати, ділячись своїм досвідом і розвиваючи стосунки з подібними проектами. Поселення майбутнього глибоко взаємопов’язані.
Корисні посилання
Ось деякі з моїх основоположних текстів щодо принципів регенеративного [сільського] дизайну
Регенеративний розвиток та дизайн Regenesis Group: Рамки для розвитку сталості
Принципи регенерації та управління земельними ресурсами OASA
Регенеративне майбутнє: 8 принципів для мислення та практики
Інструментарій для мислення про майбутнє Bounce Beyond Futures
Будь ласка, прокоментуйте нижче будь-яку вашу улюблену літературу/ресурси про регенеративні принципи.
Автор: Максим ЗАЛЕВСЬКИЙ
Джерело тут
