Якось непомітно прийшов День української конституції. Зараз свята взагалі проходять непомітно: їх по суті немає, і святеквати нема чого.
Питання стосовно Конституції залишається одне: змінювати чи не змінювати? Знаю, що під час війни цього робити не можна і напевне не треба. А після?
З одного боку, я залишаюсь прибічником концепції Томаса Джефферсона, який говорив, що земля належить тим, хто живе, на правах узуфрукту, тобто тимчасового володіння. І правила гуртожитку повинні змінюватися зі зміною покоління. В Українїи навіть з 1996 року змінилося не одне покоління, ми пройшли через війну і проходимо через повномасштабну, деякі конституційні норми тупо не працюють, навіть у відносинах між гілками влади, а тлумачення Конституційного суду, скажем мʼяко, не завжди роблять їх кращими. Тому з теоретичної і практичної точки зору конституція потребує не просто змін, а реального перезавантаження, щойно відкриється така можливість.
З іншого боку, хочеться спитати, а хто буде носієм, так би мовити, цих змін? Попередня Конституція була компромісом між бюрократичними елітами (олігархів вона не сильно цікавила ані в 1996, ані в 2004, ім було добре при будь-якому варіанті). Які відносини фіксуватиме ця Конституція? Чи будуть викарбовані в ній настанови класу, що переміг? І хто, до речі переміг, оскільки, за моїми відчуттями, «боротьба триває»? Чи буде втриманий баланс між економічною свободою і соціальною справедливістю? Чесно кажучи, я не бачу сьогодні політичного субʼєкта, здатного не те що організувати правильний процес прийняття нової конституції, але й такого, який би дав розумну і розважливу відповідь на ці запитання.
Політичний клас? Деморалізований безсубєкністю парламенту. Нові політичні сили потребують влади, а не перезавантаження. Бізнес тільки допусти до можливості конституційних перетворень, вони першим ділом позбавляться всіх соціальних гарантій. Може, це і правильно, але прийдіть у будь-який народний колектив без бронежилету і скажіть це людям у вічі. Бюрократичні і олігархічні групи радо займуться цим процесом, але в результаті ми отримаємо те саме, що й було, тільки з новими «хотєлками». «Реєстрове» громадянське суспільство… боже збав нас від такого варіанта, буде срач і нуль результату.
Я розумію, що правильно буде робити це через конституанту, збори громадян, обговорення. Але питання залишається питанням: провідний клас, який прийняття нової конституції ініціює і зможе переконати в необхідності цього решту населення (принаймні його активної частини).
Джерело тут
