Олександр НИКИФОРЧАК
Коли ми читаємо розповіді про давні часи, про давньоримських імператорів, події в імперії – нам це видається якоюсь ніби казкою чи історичною хронікою. Більш чи менш науковою чи науково-популярною писаниною, головним призначенням якої – бути поживою розуму та засобом від нудьги. А упускаємо ми тут дрібничку для нас, але величезне для давніх римлян. Все це – то їх життя, справжнє і єдине. Не гра-стрілялка-стратегія-танчики, а таки життя, де все реальне. Все…
Так от, що тоді, що зараз, життя – смугасте. Смуга біла, смуга чорна. І та довжелезна чорна смуга, період кризи, мала б колись завершитись. І як усі масштабні зміни, оте покращення мало б мати в своїй основі певний фундамент, цеглини якого – то історичні події та дії людей. Через давність імена багатьох забуто, але все ж про мулярів-імператорів цього фундаменту поговорити ми таки зможемо.
Трапилось так, що за збігом обставин період обігу антонініанів збігся у часі з періодом кризи в Давньому Римі, а завершальний період і був періодом “фундаментобудування”. Чудова нагода поринути у вир тогочасних подій, маючи провідниками та ілюстраторами красиві монети. А перед тим як продовжити нашу епопею я хочу подякувати читачам моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво.
Визначну роль імператора Клавдія II Готського у майбутньому відновленні величі Давнього Риму важко оминути, але, мабуть, краще присвятити цьому окрему розповідь.
Минулого разу Дрібниці призводять до лавин. Антонініани. Частина III ми зупинились на розповіді про часи правління Авреліана. Визначна людина та воєначальник, повернув єдність імперії, мав повагу від армії та страх від сенату. Його реформи – то таки чисельні та міцні цеглини! А на фото – його чудовий антонінініан з промовистим реверсом – “FORTVNA REDVX“ – “Фортуна повертається”.
Якщо уважно роздивитись та порівняти фото антонініанів з сьогоднішнього допису та попередніх – різниця очевидна, покращення якості монет помітне. Це стало результатом грошової реформи Авреліана, монети цього номіналу можна цілком справедливо називати “авреліанами”. Що часто і використовується у нумізматичній літературі саме як назва цього номіналу, адже це вже не подвійний денарій імператора Каракалли (розповідалось тут: https://politcom.org.ua/?p=12818), це вже навіть номінально інша монета, адже Авреліан прирівняв обмінний курс антонініана-авреліана до двох сестерціїв.
Ще варто зазначити, що в цей період на монетах стали зазначати монетний двір з допомогою літер, детальніше про це маркування – якось згодом, щоб не “захаращувати плавний плин” нашої розповіді (жарт…). Також цікавим є зазначення дорогоцінного вмісту в монеті, римські літери XXI, або грецький еквівалент KA, що виконували роль числівників, тобто 20 до 1, що складає 5%. Таким чином була впорядкована грошова система, формалізувався вміст срібла (5% у вигляді сплаву чи як покриття).
Але Фортуна Авреліану не допомогла. Помисли та дії задля величі імперії не скасовують боротьби за владу, змов та ницих вчинків на догоду власному Его, порівняння стилю життя імператорів та “претендентів на папаху” з боротьбою павуків у банці – абсолютно доречне. Авреліана вбивають змовники. Але владу утримує дружина загиблого – Ульпія Северина. На жаль про неї мало відомо. Лише монети та побічні згадки. Але саме монети й є красномовним свідченням її величезного авторитету. На реверсі її авреліана (називатимемо монету цим дійсно заслуженим “прізвищем”) легенда “CONCORDIA MILITVM“ – “Згода, злагода з армією” вказує, де мала свою опору імператриця.
Наступний імператор Тацит був такою собі компромісною фігурою. Обрано його було сенатом, але, ймовірно, таки через значний авторитет в армії та через підтримку кандидатури Тацита Ульпією Севериною, яка, як жінка, не могла бути верховною правителькою одноосібно, лише як дружина імператора. Уточню – ні, вони не одружились. Політичні ігри були і будуть…
Цікаво розповідає автор біографії Тацита Флавій Вопіск Сіракузянин про обрання того імператором в сенаті. Консул Велій Квінт Корніфіцій Гордіан оповідає про важке положення в провінціях і вимогу війська обрати імператора. Це передбачає кандидатуру людини, що має авторитет серед воїнів і здатного ними командувати. Але одноголосно сенатори висувають Тацита, який, судячи вже з його промови, ледве виконує свої повноваження, звик «до спальні та до тіні» і не впевнений, що солдати схвалять його обрання. На це сенатори вигукували “Ми вибираємо твій дух, а не тіло!” І “Ми робимо тебе імператором, а не воїном!”. Якщо це вірогідна подія, то напрошується висновок: все це є ні чим іншим, як спектаклем, де напускна відмова додасть авторитету кандидату.
Іоанн Зонара, візантийский історик XII століття, по-іншому висвітлює цей епізод. Спочатку армія проголосила Тацита імператором, після чого він приїжджає в Рим, де стає правителем після схвалення сенатом і народом.
Як би там не було, а реверс монети Тацита доволі промовистий. “CLEMENTIA TEMP“ – “Часи Милосердя”. Ось чого прагнув народ неосяжної імперії. Співзвучно для нас і актуально у всі часи, чи не так?
Тацит чимось нагадував своїми вчинками та моральними якостями імператора Марка Аврелія, одного з Архітектори успіху Давнього Риму. Головним же його досягненням була блискуча перемога над готами, що вдерлись та розоряли східні провінції імперії. Але перемогою повтішатись не вдалось – дорогою додому помирає. У віці 76 років.
Цеглинка до цеглинки – фундамент будується. Не швидко це і не легко. Бувало так, що першопричина і рушійна сила приходу імператора до влади ставала зрештою причиною його смерті, а бувало, що просто не вистачало часу…
Далі буде…
Не перемикайтесь!
Фото і колаж – Олександр Никифорчак
