Петро Охотін
Країна, експортною новинкою минулого року якої була фінансова криза, активно збирає навколо себе друзів. Зокрема, Президент США Барак Обама активно гастролює Європою, висловлюючи свою позицію та даючи обіцянки. Після Стасбурзького саміту NATO він їде до Праги на саміт ЄС-США, а 6-7 квітня їде до Туреччини, країни, що є межою між Європою та Азією. Отже, цей тиждень обіцяє бути насиченим різними програмовими та стратегічними заявами з боку Заходу.
NATO намагається знову себе показати як військова співдружність, а не вотчина США. І у цьому прагненні Альянс нагадує собою мільйонера, який приховує свою старість за підтяжкою шкіри та ін‘єкціями зі стовбуровими клітинами. У знак 60-річчя NATO лідери країн-членів перейшли міст над Рейном між Німеччиною та Францією, де їх зустрів Саркозі. Цьогорічний саміт у Страсбургу (а почався він 3 квітня у Баден-Бадені) Німеччина та Франція проводять разом. У цьому полі невгамовний Саркозі показує незбагнену активність, адже близько місяця тому він подав заявку на вступ Франції у NATO, де її не було з 1966 року.
Цікаво простежити ці зміни у періоді двох років. Скажімо, ще 14 лютого 2007 року в Національній Асамблеї Франції було зареєстровано доповідь комісії Національної Асамблеї з питань національної оборони і збройних сил під назвою “Розвиток трансатлантичних відносин в сфері оборони”. Річ у тім, що в Європі розвиваються дві програми протиракетної оборони, які є цілком різними. Перша програма здійснюється в рамках NATO і включає ініціативи різного масштабу (наприклад, рішення про створення протиракетної балістичної оборони активного багатоешелонованого театру воєнних дій (Active Layered Theatre Ballistic Missile Defence, ALTBMD) проти загроз, віддалених на 3000 кілометрів). Друга програма являє собою проект створення в Європі системи протиракетної оборони NATO. Дослідження за першою програмою було спрямоване на оцінку різних можливих побудов майбутньої програми. Результати дослідження дозволили прийти до апробації базового плану з набуття в NATO ядра під назвою BMC3І – Бойове управління, командування, контроль, зв’язок і розвідка (Battle Management Command Control Communication Intelligence) і розміщення країнами перехоплювачів і систем озброєння. Ці системи є переносними і наземними засобами “земля-повітря” Patriot PAC3 і MEADS. До вказаних засобів було добавлено морський компонент з розгортанням нових засобів виявлення і перехоплення, встановлених на фрегатах шести європейських країн (Нідерланди, Велика Британія, Данія, Німеччина,Італія і Франція).
Франція тривалий час надавала пріоритет розвиткові Європейської оборонної політики і вбачала в ній поступову заміну в перспективі колективній безпеці NATO. В рамках розвитку суто європейської системи захисту, згідно доповіді Міністерства оборони Франції “Орієнтації космічної оборонної політики Франції і Європи”, Франція відстоює позицію створення європейської космічної системи раннього попередження, яка буде здатною реалізувати виявлення і визначення траєкторії польоту балістичних ракет з метою наведення засобів системи протиракетної оборони, ідентифікації агресора для нанесення швидкої відповіді, спостереження за розповсюдженням ракетної зброї. Не раз зауважено, що країна не є частиною американського проекту протиракетного щита, але він є суттєвим елементом, який необхідно враховувати в архітектурі європейської безпеки. Цікавим є і огляд на політику Росії: МЗС Франції зазначало, якщо Польща і Чехія вирішують співробітничати з США в сфері протиракетної оборони, Франція не висловлюватиме заперечення. Але важливим є те, що має бути діалог, зокрема з країнами. Помилково вважати, що Франція і NATO не співпрацювали: вона фактично мала своїх представників у всіх органах NATO, за винятком двох спеціалізованих інституцій: Комітету оборонного планування і Групи ядерного планування. Повна реінтеграція надасть їй можливості брати участь у процесах військового планування, впливати на оборонні плани, брати участь у визначенні нових завдань NATO, впливати на співробітництво і взаємодоповнюваність між ЄС і NATO, робити вклад у визначення потреб в можливостях країн-членів NATO на середньострокові і довгострокові періоди, брати участь у плануванні всіх без виключення і Союзницького командування операціями. Таким чином, Франція переглянула позиції щодо європейських сил безпеки як альтернативи NATO на погляд про їх взаємодоповнюваність.
Варто сказати, Франція відновлює свою повну участь у структурах Альянсу із рядом застережних принципів: збереження повної незалежності французьких ядерних сил; свобода дій і оцінок французького керівництва; постійна свобода прийняття рішень Францією. Таким чином, на відміну від 21 країни, яка є одночасно членом ЄС і Північноатлантичного Альянсу, Франція позиціонує себе як «нове віяння» в історії цих двох структур. Взаємодоповнюваність між ЄС і NATO має надати додаткові цінності для обох організацій. NATO є організацією колективної оборони, яка поєднує Північну Америку і Європу, особливо для протидії масштабній агресії. Але в сучасних умовах Альянс повинен надавати відповідь на численні нові загрози і виклики, для чого у нього недостатньо засобів. Наприклад, для забезпечення енергетичної безпеки, важливість і актуальність якої було продемонстровано під час січневої газової кризи, Альянс не має засобів протидії, на відміну від ЄС. Особисто Генеральний Секретар NATO Яаап де Хооп Схеффер, під час проведення брифінгу в штаб-квартирі в Брюсселі, підкреслив, що Альянс не повинен втручатись у конфлікти, від яких страждають країни-члени NATO, на зразок газової кризи між Україною і Росією, оскільки це не передбачено Вашингтонським Договором і його 5-ю статтею. За словами Схеффера, NATO не є учасником подібних конфліктів, вирішення яких більше підходить Європейському Союзу. На відміну від NATO, ЄС має ширший спектр можливостей: військові, гуманітарні, дипломатичні, фінансові, економічні. Але в ЄС не бажають, щоб Союз перетворився на цивільне агентство Альянсу, а щоб він став дійсно його європейською опорою. Ефективна взаємодоповнюваність двох організацій вже доведена в гарячих точках.
Основні суперечки про зміни нині стосуються території за тисячі кілометрів від Страсбургу в Афганістані (нагадаємо, що саме втручання у Афганістан у 2003 року було першою неєвропейською акцією атлантистів з подальшою окупацією країни). Зокрема, минулого місяця Обама озвучив стратегію на посилення військових сил, що, на його думку, мало би допомогти інфраструктурі, яка і так на Laden дихає. Обама, окрім збільшення натівського континенту, оголошував наміри збільшити кількість тренерів для афганських служб безпеки. У п‘ятницю в Страсбурзі він звернувся до європейських лідерів з проханням об‘єднатися проти сил Аль-Каєди в Афганістані. Як повідомляє BBC, Барак Обама попередив про те, що у сьогоднішньому світі Європа вразлива для терористів не менш, ніж США, а, можливо, й більше. “Більш вірогідно, що Аль-Каєда почне серйозні атаки в Європі, ніж у Сполучених Штатах, через близькість. І боротьба з цим – не американська місія, але місія NATO, це міжнародне завдання». – сказав він. Гордон Браун, Прем‘єр-міністр Британії, запропонував тимчасово посилити війська до президентських виборів у серпні. Тим часом, американські безпілотні літаки відзначаються своєю діяльністю на території Пакистану, що пролягає біля афганського кордону. Зокрема, 4 квітня, доки політичні лідери святкували ювілей Альянсу, внаслідок атаки безпілотника загинуло 13 осіб, а взагалі, як повідомляє BBC, з серпня 2008 року було здійснено 35 подібних атак, унаслідок яких загинуло 345 осіб.
Ще одним важливим питанням для NATO є обрання нового Генерального секрктаря. Основні європейські гравці підтримують фігуру датського прем‘єра Андерса Расмусена замість Яапа де Хоп Шефера, який іде з посади Генерального секретаря NATO на початку липня. Втім, ця особа не сприймається Туреччиною, позаяк Расмусен відмовився впроваджувати цензуру після публікацій карикатур на пророка Мухамеда у 2005 році, мотивуючи це захистом свободи слова. Втім, уже за два дні Обама планує візит до Туреччини, де, можливо, це питання вирішиться на урядовому рівні.
Складається враження, що події на фінансових ринках стали каталізатором для країн, які традиційно схильні до розширення заради прибутків за допомогою як фінансових, так і, за вичерпанням їх, так і найдавніших, військових способів. Криза нагадала власникам капіталів про те, що політичні інтереси їх націй це добре, але гроші є гроші. Тут одна мудрість підтверджує іншу: ‘Nothing personal, just business’, а «Разом легше і батька бити». Ресурси Азії поряд, а причина для втручання стара, як Хусейн: Бін Ладен, таліби, Аль-Каєда, ядерні випробовування.
