Домой Экология Просте життя — на шляху до спрощення, служіння, активізму

Просте життя — на шляху до спрощення, служіння, активізму

31

Спрощення, це слово зустрічаю все частіше від різних людей. Ні, просте не означає повернення до способу життя аборигенів, якогось аскетизму. Швидше відхід від надмірностей у споживанні у бік мінімалізму. 

Учора, у моєму попередньому пості, стільки людей висловило своє бачення простого життя, і так розгорнуто дискутували, я досі під враженням. 

Переважно все ж висловили варіант 2, що просте життя веде до вивільнення і щастя. І свій варіант, тут було широке різноманіття уточнень і дискусій. Хтось категорично вибрав варіант 1, злидні і зубожіння.

Ми любимо крайнощі, не можемо без них у порівнянні. І я не виключення, спростив задачу двома варіантами. І так, в бідності живе близько 30% населення планети (2,3 млрд осіб не мають постійного доступу до їжі). І ця цифра зростає відповідно до кліматичних змін і неможливості виростити собі їжу в країнах третього світу. Чи можна назвати їх життя простим? Чи можна назвати прагнення до такого життя раціональним, здоровим прагненням людини?

-ads-

Зараз навіть монастирі не позбавлені сучасного базового комфорту, ніхто вже не замуровує себе в келіях залишаючи лише щілину для подачі їжі. 

Принаймі бойлер і пральна машина є у всіх. І це багато вирішує. Сучасні монахи чудово подорожують по світу і користуються цифровими гаджетами. При цьому ведуть досить просте життя. Якщо вже мова про аскетизм.

У нас болюча тема заробляння. І багатьом досить важко зліпити до купи, що можна працювати, заробляти і жити при цьому простим життям. Тобто можна, але це має бути ну дуже прибуткова робота, або чоловік айтішник.

Можливо й так. Бо просте життя у нашому баченні, це зазвичай образ хуторянства у стилі 19 століття. Ну хоча б жити на два доми — літо за містом, а зиму в містах. І це не просто і не дешево.

Хоча багато хто саме так і живе. Просте життя — це ще мабуть про дачників.

Хоча нове покоління все ж більш мобільне і не так заморочується володінням майна, житла, цих якорів які треба утримувати. Більше створенням просторів, для життя там де є зараз.

Навіть, коли це зйомна квартира — одна кімната під простір для спільноти, інша під життя. Там зазвичай мінімум речей і багато творчості і соціалізації.

Просте життя вивільняє багато часу, на те, щоб творити, думати про щось вище ніж задоволення базових потреб. Якщо його замість соцмереж і самотності заповнювати фізичною активністю, творчою працею, активізмом і розвитком спільноти.

Спільнота однодумців вирішує багато соціальних питань. Які не можна вирішити самостійно, сім’єю чи родиною. 

Спільнота дає відчуття захищеності і наповненості.

У духовних спільнотах, наприклад, є Три базові потреби простого життя:

Чисте місце

Чиста їжа

Чисті стосунки.

У нас зазвичай культ індивідуалізму і брак довіри. Тому саме наше бачення простого життя — це суто наше автономне, самодостатнє місце: місце творчості, духовності і молитви, наше місце сили, їжа вирощена лише власними руками і стосунки лише з нашою людиною. 

Але це може бути місце де живуть свої — однодумці, багато місць, куточків по всій планеті. Їжа вирощена натуральними методами, органічними фермами, стосунки у спільнотах, що розділяють ваші цінності. Тоді бульбашка розширюється, відкривається весь світ. 

І ще я думаю про це співвідношення простого життя. Скільки життя лише собі, а скільки для служіння іншим. Бо нерідко у нас перекос до прагнення хуторянської самодостатності і закритості. Хоча саме служіння, активізм волонтерство, здається дає відчуття наповненості і більшого щастя.

Ах так ще вигорання. Здається найбільше від невиправдних очікувань. Від того ж спрощення життя, відмови від чогось чи навпаки розрахунків на щось. Від когось чи від чогось. Здається у нас іде якесь перенасичення ідеалізованого простого життя. І навпаки залякувань. Чи просто втечі від реалій, нескінченних пошуків ідеальної половинки.

Ні, втечею від реалій і маренням ідеалами просте життя не вимірюється. Чудове літечко закінчиться рано чи пізно і повернуться карантини, заробляння і те повернення в прагматичний світ сірих буднів.

Автор: Максим Залевський

Джерело: Facebook

Предыдущая статьяМЁРТВЫЕ ДУШИ НА ШЕСТОЙ ЧАСТИ СУШИ 2.0
Следующая статьяБАРТЛБІ ЯК ФІГУРА ПОЛІТИЧНОГО ОПОРУ В ФІЛОСОФІЇ ДЖОРДЖО АГАМБЕНА

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь