Проблематика спільних просторів в українських екопоселеннях
Однією з ключових проблем, з якими стикаються українські екопоселення, є питання юридичного та фінансового статусу спільних просторів. Більшість таких просторів, які слугують важливими центрами соціальної взаємодії, розташовані на приватній землі. Ця земля юридично належить окремій сім’ї або людині, яка інвестувала свої фінанси у розбудову інфраструктури. Але також є й інші люди, які зробили значні внески, але в іншій формі — своїм часом, ідеями або очікуваннями.
Ще однією складністю є те, що громадські організації, через які відбувається часткове фінансування цих просторів, формально не є їх власниками. Це призводить до ситуації, коли простори, побудовані на приватній території, фактично є результатом колективних зусиль, але юридично належать конкретним особам.
Третя сторона в цьому трикутнику — це організація «GEN Україна» та фонди, які фінансували облаштування спільних просторів, забезпечуючи необхідну інфраструктуру для їх функціонування. Таким чином, ми маємо ситуацію, коли декілька сторін мають різні рівні вкладення у спільні простори, що створює потенційний конфлікт інтересів і проблеми з управлінням.
Війна додала ще більше складнощів. Люди, які були ключовими інвесторами або власниками землі, можуть виїхати за кордон, піти на роботу через фінансові труднощі або з інших причин, залишаючи простори без належного догляду. Виникає питання: що робити далі з цими просторами? Як їх активувати, якщо відсутні люди, які мали бути відповідальними за них? У межах класичної економіки це може бути великою проблемою, оскільки потребує переоформлення прав власності або додаткових фінансових вкладень, що не завжди можливо в умовах обмеженого бюджету.
Проте, якщо дивитися на ситуацію через призму соціальної економіки та вимірювати користь і впливи, які створюють ці простори, то можна знайти інші підходи до вирішення проблеми. Спільні простори в першу чергу створюються для зручності самих мешканців поселень. Вони забезпечують місця для зборів, спільних заходів, святкувань, прийому гостей, нових поселенців або переміщених осіб під час війни. Вони також стають центрами для дитячих груп, навчальних просторів або місць, де можна організувати дитячий садок.
Таким чином, необхідно змінити підхід до вимірювання цінності цих просторів, відходячи від суто економічних критеріїв і зосереджуючись на соціальних та суспільних впливах. Основним завданням стає пошук відповідних маркерів, які б дозволили виміряти користь, цінність та майбутні впливи спільних просторів, незалежно від їхнього юридичного статусу.
Спільні простори — це не лише питання власності чи фінансів, а й фундамент для побудови довіри, підтримки і розвитку спільнот, які можуть стати основою для відродження та стійкого розвитку українських екопоселень в умовах війни та післявоєнного відновлення.
Ідеологічний вимір
Окрім юридичних і фінансових викликів, проблема спільних просторів в українських екопоселеннях має ще один важливий аспект — світоглядний. У сучасному світі ми звикли мислити в категоріях класичної ринкової економіки, яка ґрунтується на принципах капіталізму, де власність, прозорість та стандартизація є ключовими елементами. Але в реаліях країн з перехідною економікою, до яких належить і Україна, ці підходи часто не працюють так, як у розвинених державах.
Ернандо де Сото, португальський економіст, у своїй легендарній книзі “Загадка капіталу” розповідає про складнощі в управлінні власністю в країнах, що розвиваються. Він описує ситуації, коли нерухомість не має чітко визначеного власника, проте існує суспільний договір, що визначає її належність певним родинам або спільнотам. Це дуже нагадує ситуацію в багатьох українських екопоселеннях, де багато будинків і просторів також мають складні форми власності або взагалі юридично не оформлені.
У наших умовах, особливо під час війни, оформлення власності стає ще складнішим. Купівля або продаж землі, не кажучи вже про переоформлення на громадські організації, практично неможливі. Це створює своєрідний “пастку капіталу”, де речі мають вартість, але їх важко оцінити, продати або перерозподілити.
Тому ми маємо відмовитися від класичних підходів до оцінки майна, які використовуються в капіталістичних економіках. Замість цього, необхідно розробити нові маркери цінності, що будуть базуватися на внутрішніх сенсах та суспільних договірних відносинах у наших спільнотах. Це дозволить нам переосмислити поняття власності та цінності, орієнтуючись на реальні потреби та впливи, які ці простори мають для наших спільнот.
В умовах сучасних викликів, коли традиційні економічні моделі не завжди працюють, а суспільство стикається з викликами війни, економічної нестабільності та відсутності чіткої юридичної бази, ми повинні шукати нові підходи до управління спільними просторами. Це вимагає від нас переосмислення ролі спільнот, цінностей, які вони створюють, і впливів, які вони можуть мати на навколишній світ. Спільні простори стають не просто місцем фізичної зустрічі людей, але й символом нових соціальних та економічних відносин, заснованих на довірі, взаємопідтримці та спільних сенсах.
Виміри цінності, користі та впливу для оцінки соціальних просторів
Для того, щоб оцінити цінність, користь і вплив спільних просторів у контексті наших спільнот, необхідно розробити нові підходи до вимірювання цих показників. Ось декілька ключових вимірів, які можуть бути використані:
- Соціальна згуртованість: Як спільний простір сприяє згуртованості та взаємодії членів спільноти? Чи сприяє він зменшенню конфліктів, покращенню комунікації та співпраці між різними групами?
- Освітній та культурний вплив: Як простір сприяє освіті та культурному розвитку? Чи є в ньому можливості для навчання, проведення освітніх заходів, культурних подій або творчих активностей, які підвищують рівень знань та культурну свідомість спільноти?
- Психологічна підтримка та моральний дух: Наскільки простір сприяє емоційному та психологічному добробуту членів спільноти? Чи є він місцем, де люди можуть отримати підтримку, відпочити, знайти натхнення та підвищити свій моральний дух, особливо в умовах стресу, війни та економічної нестабільності?
- Інклюзивність та доступність: Як простір сприяє залученню різних соціальних груп, включаючи жінок, дітей, людей з обмеженими можливостями та вразливі категорії населення? Чи є він місцем, де кожен може знайти своє місце та бути почутим?
- Економічна стійкість: Чи сприяє спільний простір розвитку місцевої економіки, створенню нових робочих місць, розвитку ремесел та підприємництва? Як він підтримує економічну стійкість спільноти в умовах обмежених ресурсів?
- Екологічний вплив: Як простір впливає на довкілля? Чи підтримує він екологічні ініціативи, такі як органічне землеробство, збереження природних ресурсів, відновлювальні джерела енергії та інші екологічно свідомі практики?
- Готовність до криз: Наскільки спільний простір готовий до надзвичайних ситуацій, таких як природні катастрофи, економічні кризи або війна? Чи може він функціонувати як центр підтримки та координації в умовах кризи?
Ці виміри допоможуть краще зрозуміти реальну цінність спільних просторів, орієнтуючись на соціальні та суспільні впливи, а не лише на економічні показники. Це дозволить оцінити їхню користь і значення для спільнот, з урахуванням специфіки та викликів, з якими вони стикаються.
Виклики та рішення (Резюме)
Вступ
У контексті українських екопоселень спільні простори відіграють важливу роль як центри соціальної взаємодії, навчання та культурного розвитку. Однак, з огляду на складні юридичні, фінансові та світоглядні виклики, їхнє функціонування може стати джерелом проблем. У цій статті ми розглянемо основні проблеми, з якими стикаються спільні простори, та запропонуємо можливі рішення для їхнього ефективного функціонування.
1. Юридичні та фінансові виклики
Проблема: Більшість спільних просторів в українських екопоселеннях розташовані на приватній землі, яка юридично належить окремим особам або сім’ям. Це створює конфлікти інтересів між тими, хто інвестував фінансово, та тими, хто зробив внесок своїм часом і зусиллями. В умовах війни та економічної нестабільності власники можуть виїхати або змінити свої пріоритети, залишаючи простори без належного догляду.
Рішення: Переосмислення власності через суспільні договори та інші форми колективної відповідальності може стати ефективним підходом. Оформлення спільних просторів на громадські організації або створення нових форм власності, що враховують інтереси всіх учасників, може зменшити конфлікти.
2. Світоглядні виклики
Проблема: Традиційні економічні моделі не завжди працюють у контексті екопоселень, де капітал і власність мають складні форми. В умовах перехідної економіки України класичні підходи до управління власністю та фінансами часто не ефективні.
Рішення: Впровадження нових маркерів цінності, які ґрунтуються на внутрішніх сенсах і суспільних договірних відносинах, допоможе краще оцінити реальну користь і впливи спільних просторів. Потрібно створити нові економічні моделі, орієнтовані на соціальні та екологічні впливи, а не лише на фінансову прибутковість.
3. Соціальні впливи та користь
Проблема: Оцінка користі та впливу спільних просторів часто зводиться до економічних показників, що не враховують реальної соціальної користі, яку вони приносять спільнотам.
Рішення: Розробка системи вимірювання соціальної користі, яка включає такі критерії, як соціальна згуртованість, освітній та культурний вплив, психологічна підтримка, інклюзивність, економічна стійкість, екологічний вплив та готовність до криз. Це дозволить краще розуміти та оцінювати значення спільних просторів для розвитку екопоселень.
4. Екологічні та інфраструктурні виклики
Проблема: Багато спільних просторів потребують модернізації та адаптації до сучасних екологічних стандартів, включаючи використання відновлюваних джерел енергії, таких як сонячні панелі та теплиці.
Рішення: Інвестиції в екологічно чисті технології, такі як сонячні панелі, вітряки, теплиці та системи збереження води, допоможуть підвищити енергонезалежність і стійкість спільнот. Це також сприятиме створенню навчальних майданчиків для місцевих громад і підвищенню їхньої екологічної свідомості.
Висновок
Спільні простори в українських екопоселеннях стикаються з численними викликами, які можуть перешкоджати їхньому ефективному функціонуванню. Однак, за допомогою нових підходів до власності, впровадження соціально орієнтованих економічних моделей та інвестицій в екологічно чисті технології, ці простори можуть стати центрами розвитку та стійкості спільнот, сприяючи їхньому процвітанню навіть в умовах сучасних викликів.
Автор: Максим ЗАЛЕВСЬКИЙ, екоактивіст
Джерело тут
