Огляд…
сьогодні, дещо про шанси…
На Покровському напрямку, очевидно, противник завершує виконання завдань першого етапу своєї Покровської наступальної операції. Й, скоріш за все, найближчим часом проведе певне перегрупування сил й засобів у межах смуги дії свого угрупування військ (УВ) “Центр”…
– Передовим підрозділам 2-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, вдалося нарешті не тільки повністю ліквідувати плацдарм ЗСУ на східному березі р.Вовча, а прорватися відчутно західніше неї по напрямку Новоселівка Перша – Комишівка… Зокрема, підрозділи 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) та 114-ї окремої мотосрілецької бригади вийшли на рубіж Миколаївка – Птиче, й зараз, очевидно, готуються до прориву на північну околицю м.Соледар… а головне – спроби пробитися з півночі до дороги Карлівка – Селідове.
– В свою чергу, північніше – у смугах дії 15-ї та 30-ї окремих мотострілецьких бригад противника, посилених визначеним комплектом сил та засобів зі складу його 1-го армійського корпусу (АК), безпосередньо, на Покровському напрямку, йому вдалося вийти на рубіж Гродівка – Новогродівка.
Свої головні зусилля у цій смузі, противник зосереджує на веденні, практично, безперервних атакуючих\штурмових дій по напрямкам – Журавка – Промінь (ціль – пробитися на південні околиці Мирнограду), а також Миколаївка – Новогродівка, Миколаївка – Маринівка (мета подвійна – вихід на північну околицю м.Селідове та подальше просування по напрямку на м.Покровськ вздовж залізниці)…
Навіщо противнику це локальне перегрупування та чим воно викликано…?
По-суті, двома речами… або, краще сказати, двома шансами українського командування на стабілізацію ситуації відносно, принаймні, Покровського напрямку…
Шанс№1…
Я би назвав його “невивчений урок”… або “перенос”.
Справа ось в чому, на Покровському напрямку ЗСУ, очевидно, таки мають шанс пригальмувати, а потім й взагалі зупинити противника завдяки одному важливому фактору – “природнім умовам”, а саме – очевидної наявності певних завад та перешкод для планомірного та поступового просування військ противника, які пов’язані із наявністю у смузі його наступальних дій своєрідного бар’єрного рубежу, який пролягає по річкам Журавка та Казений Торець й цілого каскаду невеликих ставків та водосховищ з ними пов’язаних…
Але для того, щоб таки дійсно зупинити ворога на підступах до Покровська, потрібно, принаймні, мати на умовному відтинку Єлізаветівка – Селідове ПІДГОТВЛЕНІ та розвинуті оборонні позиції (в тому числі, у інженерно- фортифікаційному відношенні, включаючи райони встановлення МВЗ) у вигляді системи взводно-ротних опорних пінктів, облаштованих батальйоних районів оборони, відсічних позицій, замаскованих та укритих вогневих позицій для артилерії, бронетехніки та інших засобів ураження…
Я дуже сумніваюсь, що все це там, на данний момент, є…
Облаштування повноцінних першої та другої позиції головного рубежу оборони, не кажучи про його інші елементи… у ситуації безпосереднього зіткнення із противником, який до того ж, має суттєву перевагу у критично-важливих типах засобів ураження (авіаційний компонент, артилерія, а місцями й ударні БПЛА тактичної зони…), й загалом у загальній кількості сил й засобів – малоймовірне…
Тому, скоріш за все, зупинити противника по цьому рубежу – не вийде… Тим більше, його передові підрозділи вже ведуть бойові дії у с.Красний Яр (якщо, вже не північніше…) й у с.Гродівка.
Окрім цього, його передові підрозділи продовжують “тиснути” в районі хуторів Новоторецьке та Свиридонівка. Тобто, вже безпосередньо на цьому гіпотетичному рубежі оборони…
Таким чином, можемо констатувати, що противник ВЖЕ вийшов на цей “гіпотетично-стабілізаційний” рубіж, причому зразу у кількох місцях й активно намагається прорватися вже ЗА нього. Й, відповідно, згаданий мною шанс, його утримати, як на мене – “стремится к нулю”… Однак, якщо це все ж-таки станеться, це буде справжнім (черговим) дивом ЗСУ.
Шанс№2…
Він пов’язаний із м.Селідове…
Очевидно, що будь-який майбутній рух противника у бік м.Покровськ буде пов’язаний із необхідністю для його командування здіснити цілий комплекс заходів, який у військовому мистецтві зазвичай називають – “забезпечення флангів”…
На даний момент у смузі наступу 2-ї “гвардейской” ЗВА противника й діючої південніше неї 90-ї танкової дивізії (тд), у цьому відношенні, скажімо так, складується “дещо проблемна” ситуація…
Справа в тому, що передові підрозділи 27-ї мотострілецької дивізії (мсд), 15-ї, 30-ї та 114-ї омсбр противника активно та інтенсивно атакують\штурмують у достатньо широкій по фронту смузі – від Воздвиженки до Карлівки… але суттєве та відчутне просування мають НЕ У ВСІЙ ЦІЙ СМУЗІ. Принамні, ОДНОЧАСНЕ…
Звісно, що українське командування, в такій ситуації, бачить й має бажання проводити контр-атакуючі дії по флангам ударних тактичних груп противника… Але, за дефіцитом сил й засобів, не має такої МОЖЛИВОСТІ… та й їх рівень боєздатності, у цьому відношенні, виглядає достатньо спірним.
Однак, я зовсім недаремно, на початку огляду акцентував вашу увагу, шановні читачи, на сам факт ліквідації противником плацдармів ЗСУ на р.Вовчій, й просуванні противника у район Новожеланне – Комишівка – Птиче – Завітне…
З формальної точки зору, це цілком можливо вважати вдалим “забезпеченням лівого (південного) флангу” тих сил й засобів 2-ї ЗВА противника, які наступають, власне на Покровськ (дирекція Желанне – Новогродівка). Тим більше, що противник активно зараз атакує й у бік Маринівки… очевидно, намагаючись ще міцніше “забезпечити фланг” цієй частині своїх військ, яка діє, образно кажучи, “на напрямку головного удару”.
А сама “проблема” полягає в тому, що її подальше (глибше) просування у бік Покровська явно буде пов’язане із певною долею ризику. В першу чергу через те, що ЗСУ продовжують утримувати район м.Селідове (й відповідно, мають можливість організувати та провести більш-менш “тактически значимые” контр-атакуючиі дії ій у фланг)…
Більше того, такого роду дії стають ще більш ймовірними, тому що ЗСУ продовжують утримувати не то що саме м.Селідове, а й район Калинове – Карлівка – Галицинівка – Мемрик, розташований ще СХІДНІШЕ міста.
Іншими словами, будь-який рух противника у напрямку Новогродівки, це – суттєвий ризик для нього, отримати повноцінну “затрещину” у свою ліву бочину…
Все це розуміє й російське командування (його вперті атаки у бік Маринівки та дороги Карлівка – Селідове з північних “румбів”, про це дуже красномовно свідчать…). Тому, існує висока доля вірогідності, що діючі на цьому напрямку підрозділи 90-ї тд противника найближчим часом отримають підсилення.
Загалом, з оперативно-тактичної точки зору… подальші “широкоформатні” дії противника у бік Покровська, явно потребуватимуть від нього, проведення найближчим часом цілого комплексу “забезпечуючих” дій.
Й це стосується не тільки флангів діючої на цьому напрямку 2-ї ЗВА противника. Тому, як на мене, командування противника, у цьому сенсі буде вимушене провести, протягом якогось найближчого часу, локальне перегрупупування її сил й засобів, можливо, навіть, підсиливши її додатковими військами…
Більше того, очевидно, що російському командуванню, у цьому сенсі доведеться виконати й досить значний “обсяг робіт” на суміжному фланзі УВ “Юг” (у смузі дії 1-го АК), а також у смугах дії 55-ї та 132-ї омсбр своєї 41-ї ЗВА. В першу чергу, у сенсі узгодження дій, оперуючих там сил й засобів, із “загальною концепцією” наступу на Покровськ…
Резюме…
У “грядущей битве за Покровск” (якщо вона, звісно, гряде… в чому я, чим далі – тим більше сумніваюсь…) долі самого Покровська та міста Селідове… будуть прямо, я би навіть сказав – дуже тісно, взаємопов’язані…
Автор: Костянтин МАШОВЕЦЬ
Джерело тут
