13-й Пекінський форум Сяншань, задуманий як майданчик для діалогу та пошуку рішень регіональних конфліктів, став свідком гострого публічного зіткнення між представниками Саудівської Аравії та Ірану. У центрі уваги опинилися принц Туркі аль-Фейсал і бригадний генерал Мохаммад Тагі Осанлу, чия словесна дуель оголила глибокі суперечності, які не змогло згладити навіть китайське посередництво.
Форум у столиці КНР проходив з 15 по 17 вересня 2026 року в Пекінському міжнародному конференц-центрі під гаслом «Зміцнювати консенсус про стабільність, спільно просувати управління безпекою». У заході взяли участь офіційні делегації з приблизно 100 країн, регіонів і міжнародних організацій, включно з понад 60 чиновниками міністерського рівня та високопоставленими воєначальниками. Форум позиціонується Китаєм як аналог Сінгапурського Шангрі-Ла і покликаний демонструвати зростаючу роль Пекіна в міжнародних дискусіях щодо безпеки.
Ключова дискусія розгорнулася 16 вересня на пленарному засіданні, присвяченому темі «Труднощі локальних конфліктів і шляхи їх вирішення». Модераторкою виступила китайська відставна генерал-майор Яо Юньчжу. Після виступів представників Камбоджі та Білорусі слово взяли саудівський та іранський учасники — і саме ця частина засідання перетворилася на справжню словесну баталію.
Принц Туркі аль-Фейсал — фігура, добре відома на міжнародній арені. Він народився 15 лютого 1945 року в Мецці, є сином короля Фейсала і належить до королівської династії Саудитів. У різний час він обіймав посади посла Саудівської Аравії в США (2005–2007), а до того у Великій Британії та Ірландії, а також очолював саудівську розвідку (1977–2001). На момент форуму він був головою саудівського аналітичного центру — Центру ісламських досліджень імені короля Фейсала.
Бригадний генерал Мохаммад Тагі Осанлу — заступник начальника Генерального штабу Збройних сил Ірану з операцій. Раніше він обіймав посаду командувача сухопутними силами Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) у штабі «Хамзе Сейєд аш-Шохада» на північному заході Ірану і відповідав за безпеку прикордонних провінцій на північному заході Ірану (включно із Західним Азербайджаном і Курдистаном). Під його керівництвом проводилися операції проти різних курдських опозиційних і повстанських угруповань, що базуються в прикордонних районах і на території Іракського Курдистану. Його присутність на форумі підкреслювала військово-політичну вагу іранської делегації.
Принц Туркі аль-Фейсал виступив із розгорнутою критикою регіональної політики Ірану, представивши свій аналіз близькосхідної кризи. Він «стріляв в обидві сторони», вказавши на три ключові фактори, що дестабілізують регіон:
По-перше, на його думку, Іран намагається експортувати свої політичні ідеї, підтримуючи проксі-сили — «Хезболлу» в Лівані та хуситів у Ємені — для ослаблення центральних урядів країн регіону.
По-друге, Ізраїль прагне до регіонального панування і проявляє жорсткість не лише щодо Ірану, а й щодо Туреччини, Саудівської Аравії, Єгипту та інших країн.
По-третє, західні країни, передусім США та Німеччина, надають Ізраїлю односторонню підтримку в дипломатичній, військовій і фінансовій сферах, що заохочує його жорсткі дії.
Принц особливо підкреслив, що Саудівська Аравія залишається мішенню для іранських союзників. За його словами, Тегеран використав присутність американських військових баз на саудівській території як привід для завдання ударів безпілотниками та ракетами по королівству, що він назвав «цілком помилковим». Він також нагадав, що Саудівська Аравія та Іран домовилися про відновлення дипломатичних відносин у Пекіні понад три роки тому — угода, яка, за його словами, була «гарантована» головою КНР Сі Цзіньпіном і закликала до поваги до Статуту ООН, міжнародного права, невтручання та державного суверенітету. Однак, за твердженням принца, Тегеран не виконав узятих на себе зобов’язань.
Бригадний генерал Осанлу, який виступав четвертим, спрямував свою критику насамперед проти США. У міру того як він говорив дедалі емоційніше, увага зали майже повністю зосередилася на ньому; деякі учасники, які щойно увійшли, боячись пропустити зміст, квапилися отримати апаратуру синхронного перекладу.
Іранський генерал прямо заявив, що США та Ізраїль чинять «жахливі злочини» проти Ірану, і звинуватив Вашингтон у попранні Статуту ООН і міжнародного права, аж до вбивств іранських лідерів. Він охарактеризував американські санкції як «економічну війну» та «гуманітарне гноблення», а також звинуватив США та Ізраїль у подвійних стандартах, через які міжнародне право стало порожньою формальністю. За його словами, Іран заради захисту державного суверенітету не боїться війни.
Осанлу відкинув звинувачення в агресії проти арабських держав. Він підкреслив, що удари завдавалися не по самих арабських країнах, а по американських військових об’єктах, розташованих на їхній території — у Саудівській Аравії, Іраку, Кувейті та Катарі. «Ми лише атакували американські військові бази в арабських країнах», — заявив він. Іранський представник також закликав вивести американські сили з регіону, заявивши, що присутність США створила складну ситуацію на Близькому Сході.
Особливої гостроти дискусії надало обговорення питання про судноплавство в стратегічно важливій Ормузькій протоці. Осанлу заявив, що Іран «не дозволяє відкрити Ормузьку протоку», оскільки іранські збройні сили зазнали значних втрат під час війни.
Ця заява має серйозні наслідки для світової економіки. За даними Управління енергетичної інформації США, у першій половині 2025 року через Ормузьку протоку щоденно проходило в середньому 20,9 мільйона барелів нафти — приблизно 20% світового споживання нафти і близько чверті світової морської торгівлі сирою нафтою та нафтопродуктами. Альтернативні трубопроводи Саудівської Аравії та ОАЕ забезпечують лише близько 4,7 мільйона барелів на день резервної потужності, чого недостатньо для повної компенсації тривалого порушення судноплавства через протоку.
Під час сесії запитань американський представник у залі зберігав мовчання. Однак один ізраїльський учасник підняв руку і запитав: «Якщо США вийдуть з близькосхідного регіону, якою буде картина на Близькому Сході?»
Осанлу відповів, що «відповідь цілком ясна», знову поклавши відповідальність за складну ситуацію на присутність США і повторивши заклик до їхнього виведення з регіону.
Принц Туркі аль-Фейсал, своєю чергою, висловив іншу точку зору. На його думку, незалежно від того, залишаться США чи підуть, Близький Схід приречений стикатися з конфліктами, оскільки регіональні порядку денні Ірану та Ізраїлю фундаментально стикаються. Він зазначив, що конституція Ірану вимагає експорту революції, а прем’єр-міністр Ізраїлю висував концепцію «Великого Ізраїлю» від Нілу до Євфрату. Принц також заявив, що єменські хусити, які створюють проблеми в Баб-ель-Мандебській протоці, «працюють на Іран».
Перед завершенням зустрічі Осанлу знову взяв слово для заперечення. «Хусити — це їхня внутрішня проблема, вона не має до нас жодного відношення», — заявив він, відкидаючи звинувачення в причетності Тегерана до дій єменського руху. Він також підкреслив, що Іран ніколи не нападав на жодну арабську країну, а лише атакував американські військові бази на їхній території.
Публічне зіткнення між саудівським та іранським представниками сталося в Пекіні — у тому самому місті, де у 2023 році за посередництва Китаю Тегеран і Ер-Ріяд домовилися про відновлення дипломатичних відносин після семи років розриву. Ця символічна деталь надає дискусії додаткової ваги: вона порушує питання про те, наскільки стійким виявилося китайське посередництво і чи може акцент Пекіна на діалозі та безпеці реально трансформуватися в ефективне управління конфліктами.
Китай, який приймає форум, підтримує тісні зв’язки з Іраном, але водночас прагне позиціонувати себе як регіонального посередника з моменту відновлення саудівсько-іранських відносин у Пекіні у 2023 році. Однак публічна перепалка на форумі Сяншань показала, що фундаментальні суперечності між двома ключовими регіональними гравцями залишаються глибокими, а їхні взаємні звинувачення — далекими від примирення.
Примітно, що німецький представник — генерал-майор Штефан Віллер, заступник начальника політичного управління Федерального міністерства оборони Німеччини, — зазначений у списку доповідачів, на сцені так і не з’явився. Цілком імовірно, якби європейська перспектива додалася до цієї «перепалки», дискусія могла б виявитися ще гарячішою.
А ось екс-глава МЗС України Павло Клімкін був помічений не лише в кулуарах цього заходу але й як учасник експертних панелів, розділивши сцену з представницею росії, деканкою факультету світової політики московського університету та угорським професором. Реакції на його виступ поки відсутні.
за матеріалами “Взгляд из Китая”
