Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства
Сьогодні один телеканал мене запитав, як розцінювати останні заяви Генерального прокурора Юрія Луценка, зокрема про те, що він – “політичний призначенець”?
Раніше Гепрокурори уникали відвертої відповіді на це питання і вдавалися до розлогих роздумувань про “професіоналізм”, “рівновіддаленість” тощо.
У той же час, майже всі очільники ГПУ призначалися в результаті домовленостей політичних еліт, квотування на державні посади. Але говорити про це в стінах Генпрокуратури було не прйнято. Прокуратура була чи не найконсервативнішим державним органом. Публічне вільне трактування норм Конституції та законів колишні Гепрокурори собі не дозволяли. Але, як кажуть, гібридні часи потребують гібридних відповідей.
Призначення Луценка в ГПУ і було гібридним рішенням. Під нього персонально було ухвалено закон, під нього виписали процедуру. В цьому від початку було більше політики та доцільності, чим дотримання букви закону.
Луценко з першого дня в посаді підкреслював, що він політик і не збирається полишати цю сферу. Своє призначення на посаду в ГПУ він розглядає як тимчасове – “для досягнення конкретних результатів”.
Очевидно, що ці результати мають бути ним “монетизовані” у вигляді вигідних електоральних платформ, сенсових кейсів, з яких можна повернутися у чисту політику.
Тому Луценко не лукавить і не прикидається “камікадзе”, коли говорить що він політик-прокурор.
Для нього важливо, щоб у підсумку перебування в ГПУ залишилися “історії успіху”, які можна розгорнути у вигляді електоральних трендів.
Це не банальна боротьба з корупцією, де пасуться всі хто може. Дякуючи нашим професійним борцям – антикорупціонерам, їх політичним союзникам у ВР та піарактивностям різних антикорупційних інституцій сама тема перестає генерувати “додану електоральну вартість”.
Це не реформа самої прокуратури, її оновлення. ГПУ завжди залишатиметься об”єктом критики, які б нові кадри не увійшли в кабінети на Різницькій.
Це навіть не кількість покараних злочинців, розслідуваних справ тощо. Статистика ніколи не приносила популярності у виборців.
Досягненнями Луценка, які він може конвертувати у політичну перспективу, ймовіно, будуть: повернені активи, посаджені з його прокурорства ТОП-чиновники та звинувачення Януковича у держзраді. Це “сухий залишок”, який можна “продати” виборцю.
Тому я розцінюю публічну активність Луценка (його інтервью газеті “Сегодня” та “DW”) у першу чергу як “програмні документи”. Відкрита оферта для політичного партнерства.
Починається політичний сезон – 2018/2019. Сьогодні формуються альянси та укладаються домовленості між багатьма гравцями. У цьому процесі Луценко виступає не як людина-функція (виконавець), а як самостійний політик з власним рейтингом та електоральним потенціалом.
Варто також вказати, що попри всі намагання антикорупціонерів та Саакашвілі “змити” рейтинг Луценко, Юрію Віталійовичу вдалося відбити основні атаки. Навіть “сейшельське історія” не надто підірвала його позиції. Хоча Генрокурор міг вибрати і більш скромний відпочинок, враховуючи прискіпливу увагу розслідувачів до його персони.
Генпрокурору Юрію Луценку є що запропонувати своїм партнерам. Його акції тільки починають рости у ціні…
