Поїхали подивитися хто вижив…
Коли весь час в одних і тих людей купуєш щось, поступово знайомишся, починаєш вітатися, питати як життя, здоров’я, родина, погода…
Заходимо, перший, як завжди на своєму місці хлопець з Гаврилівки, в нього кури, яйця. Підходимо:
- Привіт! Живий!
- Та… живий, змахує сльозу. Я ж вас бачив! Кричав, не докричався. На заправці на днях! Так радий був бачити, що ви живі.
- По чому яйця?
- По 45, вам по 40…
Далі Вітя з м‘ясом. Є! Стоїть. Але без синів… До нього як завжди черга і йому зазвичай не до розмов. Привіталися – живі? Живі! Ну дайбоже, бувайте здорові.
Пара з Красилова: Як ви? Пережили? В нас теплиці осколками пошматувало, вікна побило, три ракети в село прилетіло, але чорти не заходили. То ми й не виізджали, дітей тільки на Захід відправили.
Дивна родина з-під Полтави, він з м’ясом, вона з молочкою – є.
Столик зі смачними лікерами, варенням з троянди, о в нього зелень, давай щось візьмемо. Прибігає – ви живі! Ми теж, правда схуд на 20 кг… таке пережили…, – витирає сльози, – візьміть ще пучок, в подарунок, скоро буде ваш улюблений м’ятний лікер, заїзжайте…
Не знайшли сімейну пару пенсіонерів з Озер, що поруч з Гостомельським аеропортом, в них власна невелика ферма курей, качок… Хто зна чи вижили… Пошукаємо їх наступного разу, сподіваюся в них все добре…
Джерело: Facebook
