додому Культура Остання божественна монета

Остання божественна монета

37

Олександр НИКИФОРЧАК

Той випадок, коли ти зробив державною релігією віру в єдиного бога, а натомість тебе самого теж богом зробили. Хоч це абсолютно протирічить нововведенню, але все логічно та без протиріч. Як таке може бути? А запросто! Далі про це, про непротиречиве протиріччя, під музичний https://youtu.be/CRSC9DaChks акомпанемент як завше.

Що є джерелом влади? Як вона набувається? Яка її першопричина? Ні, Конституцію та інші подібні закони ми цитувати не збираємось – наш блог про монети, а не про юриспруденцію. І одна лише монета краще всіх кодексів може пояснити: як була (і чому) успадкована влада імператора Костянтина Великого.

Вже в котрий раз наша розповідь торкається однієї і тієї ж події – трагічної та оповитої покровом таємниці вже майже сімнадцять століть. Зрозуміло – вона мала стосунок не лише для тогочасних подій, вона визначила хід історії – нашу сучасність фактично. Похорон імператора Костянтина Великого, кому вигідні були ті події під час цього ритуалу та хто використав їх на свою руку.

-ads-

Ми розглядали дві версії – версію “вигодоотримувачів” та версію отруєння імператора та помсти за це. Сьогоднішня розповідь певною мірою підтвердить обидві.

Остання божественна монета

Що імператор Костянтин Великий не планував помирати (хоч цю подію не сильно і поплануєш), хоч і тяжко хворів (вважають однією з причин, крім боязні помсти давніх богів за несправедливу страту сина Криспа, прийняття християнства державною релігією – священники обіцяли йому зцілення), свідчить те, що він не призначив спадкоємців по собі. Навіщо думати за приємника, якщо ще сам володарювати маєш намір. І саме його несподівана смерть з одного боку запустила оту трагічну різанину на похоронах, коли багато його родичів загинуло (ймовірні отруйники та претенденти на владу), з іншого боку панувала повна розгубленість і серед знаті, і серед простолюду: хто буде наступником влади великого імператора.

А ось тут саме про джерело влади та на підтримку версії “вигодоотримувача”. Ніхто з античних істориків та літописців не може достеменно назвати причину, чому солдати та армія підтримали кандидатури синів Костянтина: “Ми будемо коритись лише синам великого Костянтина!” вигукували вони. Чому? Адже ці сини нічим особливим не вирізнялись, слави не набули, ще й молодими були – Константу було 14 років. Один з синів, який дійсно здобув славу та повагу, вже з десять років страчений був, Крисп, якого ми згадували Спалах та тління. Знову: чому?

Відповідь дає Зосима, візантійський історик V століття. Констанцій – єдиний з синів імператора, як ми вже раніше це згадували, був присутнім на похоронах батька. Він швидко зорієнтувався в ситуації, тут ще й про роль випадку в історії можна згадати, саме Констанцій і підбивав солдатів кричати про єдиноможливу підтримку ними лише тільки синам померлого.

Це і стало тим джерелом влади, причиною, що саме сини Костянтина Великого її успадкували, адже в Давньому Римі перехід влади по родинним зв’язках радше виняток, лише один такий випадок був до цього в історії: наслідування імператору Марку Аврелію Коммодом (архітектор занепаду Римської імперії, пригадаймо: Архітектори успіху), імператор Галлієн, але він владу не успадковував, а був співправителем, а не спадкоємцем. В інших випадках сини були лише співправителями, при втраті влади батьком її втрачали й вони (найчастіше разом з головою).

Остання божественна монета

Влада синів імператора Костянтина Великого трималась в значній мірі на авторитеті батька, це так чи інак підтверджують всі античні джерела. І саме для підтримання цього авторитету померлий був обожнений, це було звичним для давньоримських імператорів, але для християнської релігії це було кричущим протиріччям та попранням догм. А от для зміцнення влади це якраз абсолютно логічно та виправдано.

На честь посмертного обожнення Костянтина Великого і було карбовано 337-340 рр. монету – героїню нашого блогу. Останню монету на честь обожнення давньоримських імператорів.

Ось так буває – монета усунула всі протиріччя, мені ж залишається традиційне: хочу подякувати читачів моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію

Далі буде!

Не перемикайтесь!

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я