Олександр НИКИФОРЧАК
Якби… Знову про це.
Іншою стороною всіх отих розглядів можливих варіантів розвитку історичних подій є уподібнення до творців та шанувальників літературного жанру альтернативної історії. Розважального жанру, який ніколи не ставив перед собою жодних серйозних завдань. Як от це https://youtu.be/Ec2xByoxQnU лише фон для “смачнішого” читання оцього мого “опусу”.
Прочитали альтернативу, можливо “вловили” яку ідею чи думку, а вже її – при потребі чи інтересі – обдумали, дослідили, пошукали інформацію. Але ці досліди провадяться вже не в книзі, а у викликаючих повагу джерелах. Ніяк інакше. Як фільм – переглянули і щось залишилось (можливо) в пам’яті наміткою на майбутнє. А найчастіше – ні. Розвага.
Так і тут: роздумами про те, міг би чи не міг стати спадкоємцем Костянтина Великого його син Крисп, чи врятував би він, чи просто відтермінував би неминучий занепад Римської імперії, чи все це мало історичні передумови і роль історичного персонажу не суттєва – все це не що інше, як “гімнастика для мозку” та розвага на дозвіллі. Мої блоги – не наукові трактати, а виклад моїх думок, часто дилетантських. А от якщо вони стануть для когось джерелом ідей та стимулом для пошуків – це і буде чудовою мені винагородою.
А тепер безпосередньо до Криспа.
Крисп був імператором Римської імперії 317-324 роках з титулом цезаря, тобто “неповноцінного” імператора, цим титулом підтверджувався його статус спадкоємця. А отримав він його разом з сином Ліцинія I Ліцинієм II для закріплення угоди про розподіл влади між августами (саме в період битви павуків Костянтина та Ліцинія).
За примхою долі подальше життя Криспа було тісно пов’язане з Ліцинієм, навіть остаточна перемога Костянтина Великого була здобута сином.
Доказом того, що Костянтин високо оцінював військові та адміністративні здібності сина та мав на нього далекоглядні плани було призначення його правителем Галлії. А було тоді Криспу 12 років! І це не було “тепленьке місце” – германські племена добряче дошкуляли кордонам імперії.
Крисп блискуче справився, військовими перемогами над германськими племенами ще й заслужив повагу та любов легіонерів, а шану простих солдат здобути не легко, лише в бою.
Там же, в Галлії, 322 року одружився на простій незнатній дівчині Єлені. Восени того ж року у них народився син, подальша доля якого не відома (ще варіант альтернативного розвитку подій та зав’язка сюжет того таки жанру – дарую).
Далі – походи, битви, боротьба з Ліцинієм. Це було його основною діяльністю, що дозволила батькові зосередитись на інших напрямах в управлінні Римською імперією.
324 року флот з 200 кораблів під Босфором одержав блискучу перемогу над флотом Ліцинія з 400, забезпечивши остаточну перемогу Костянтину Великому в боротьбі за владу.
А далі – трагічний 326… Страта. Про її такі дивні та незрозумілі обставини було тут: .
Імператор Крисп прожив коротке, але славне життя, не життя, а спалах. Може, це і було його передначертання? Спалахнути яскравим спалахом діянь та подвигів. Не тліти…
Жити яскраво, залишити по собі визначний слід, чи довго (та нудно) тліти, чіпляючись за благополуччя та сите існування – кожен обирає сам. Доля лише намічає шляхи, а вибір їх – то особисте. “Якби” ніби і є, та вибір, часто, безальтернативний…
На цьому, традиційно, хочу подякувати читачам моїх Блоги про монети та Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
Далі буде!
Не перемикайтесь!
