Нам важко це зрозуміти, бо ми втікаємо від цього всі тридцять років. Хто ще добре пам’ятає, як то сидіти без світла. Ми хочемо комфорту, того який має весь цивілізований світ. Не можемо ним насититись, щоразу збільшуючи кількість розеток і приладів. Тоді, як у світі люди, навіть цілі спільноти пропагують оффгрід, свідому відмову/ вихід з мережі, для того щоби зменшити свій екологічний слід і знизити місячну вартість життя.
Так вже склалось, що вся наша цивілізація прив’язана до електромереж і рівень розвитку країн визначається саме об’ємами споживання енергії на одну людину.
Ціна життя росте вслід за кіловатами і досить швидко у нас з’явиться запит на те, як зустріти старість із цими непомірними витратами на життя і чому вони з’їдають всі заощадження.
У нас був всього день без світла і ми в принципі непогано справились. Принаймі з приготуванням їжі в казані на відкритому вогні і воду з криниці. Але в цілому електрика була потрібна для ноутів тих, хто працює віддалено.
Я згадував своє дитинство і розміреність, з якою ми тоді жили на горі у бабки, де було всього три розетки на все господарство. Там все було ловтех і працювало без світла.
В Україні є чимало дауншифтерів, хто має хороший досвід оффгрід життя. Роботи електрики лише в світловий день. І європейці дуже цікавляться нашим досвідом. В це мабуть складно повірити, але ріст рівня життя насправді в світі приводить до розриву між багатими і бідними. І цей розрив зростає ще швидше з кожною новою кризою. Принаймі так нам розповідають гості з Європи.
Чи не Половина учасників нашого вікенду Теплий Вікенд – фестиваль сталого розвитку і мейкерс кемпів були саме айтішники і європейці, які шукають альтернативних шляхів життя в спільнотах, віддалених від мегаполісів, надмірного споживацтва і ростучих витрат на життя.
Тут, за великими містами, немає такої прив’язки до мереж, багато фізичних активностей, тиша і відсутність яскравого освітлення дозволяє роздивлятись зоряне небо.
І ще кола, в яких ми збираємось і ділимось своїми відчуттями і вдячністю за кожну зроблену справу: за приготовлену їжу, за помитий посуд, за розпалену баньку, за хороший настрій.
Тут немає особливих умов, але дехто каже, що таку атмосферу зустрічав лише у двох місцях, у індійському храмі і у нас.
Не знаю, як пояснити чи варто воно того, але я тут застрягаю, залишаючи матрицю за сусіднім горбом. І відкладаю свій від’їзд ще на день, а потім іще на один.
Кажуть у мене тут стільки енергії, що я сам, як електрогенератор. Це мені досить дивно чути особливо від молодих. Бо я вже поставив собі діагноз людина ловенерджі.
Можливо, для тих кому за 45, це якраз і є той вихід – продовження життя, якості життя, саме в оффгрід спільнотах. Де рахунки за споживання не будуть заводити на старості в ступор, як це стається зараз із нашими батьками. Де ми не будемо ховатись від інших, вдаючи із себе цифрових інтровертів. Де енергія буде від нас, а не від електромережі.
#offgrid #споживацтво #витратинажиття #екологічнийслід #простежиття
Автор: Максим Залевський
Джерело: Facebook