Олександр НИКИФОРЧАК
Вірити, що прямо завтра настане щасливе майбутнє, хай навіть післязавтра, але таки точно настане, було, є і буде в природі людини. Такі ми вже є. Хай Сонце сходить, як і сходило, на сході, хай завтрашній день буде точнісінько таким, як і сьогоднішній, але ми впевнені: те щасливе майбутнє таки настане. Завтра. Чи в крайньому випадку – післязавтра.
Особливо, якщо ще й до того ж події в суспільстві безперечно вказують на це: з завтрашнього дня у нас новий президент. Чи цар. Чи імператор. Чи ще хто там новий, адже він таки точно кращий за вже того, що був.
Я не буду банальності повторювати, що історія йде по спіралі, аналогій з сьогоденням наводити не буду. Сьогоднішній блог – розповідь про красиву монету, денарій давньоримської імператриці Юлії Домни, дружини імператора Септимія Севера, карбований 201 року нашої ери. А що обставини карбування, символічність, яку хотіли відобразити монетарії при карбуванні цієї монети дуже співзвучна сьогоденню, то зайве підтвердження вже озвученої банальності.
Але трішки історії, щоб краще зрозуміти обставини, історичний контекст, що став передумовою карбування давньоримського денарія з саме таким реверсом.
Давньоримську історію одноманітною та монотонною назвати важко. Періоди розквіту змінювались часами криз, війни – миром, імператори переймали владу, часто не зовсім мирним та порядним шляхом. Після безславного завершення правління безпутного імператора Коммода (прототипа головного негідника відомого фільму “Гладіатор”) настав період боротьби за верховну владу, коли доходило до такого, що імператором одноденкою став учасник змови-вбивства попередника (Пертинакс), що трон виставлявся на аукціон (Дідій Юліан), що претенденти “дружили” один проти одного (Клодій Альбін з Септимієм Севером проти Песценія Нігера, а опісля – “друзі” між собою), врешті переможець залишився один.
Після 193-197 років “змагань” одноосібним правителем став вихідець з Північної Африки (околиць Карфагену, який так і не був зруйнований, як того Катон бажав, а процвітав, втім – окрема розмова про це) Септимій Север з дружиною Юлією Домною.
Змучений такими неспокійними перипетіями “президенських” (імператорських) виборів (боротьби за владу) давньоримські “виборці” бажали простого людського щастя, адже “кандидати” не про підданих дбали, їх благополуччя та справедливе правління. Тому римляни вірили, що завтра (хай післязавтра) настане нова, краща ера, часи загального благополуччя та добробуту, адже до влади прийшов новий прези…, тобто імператор.
Ці настрої і знайшли відображення в монеті, денарії, карбованому 201 року нашої ери, легенда реверсу “SAECVLI FELICITAS” – “СТОЛІТТЯ ЩАСТЯ” прямо на це вказує. А що зображена там давньоєгипетська богиня Ісида з сином Гором, то аж ніяк не суперечить тогочасним релігійним вподобанням, Давній Рим був дуже лояльним до релігії: молись кому хочеш, головне податки справно сплачуй. І ще: Септимій Север та Юлія Домна (Емесса, Сирія) були вихідцями з провінцій, як вже згадувалось.
Та чи настали оті благословенні часи? Знову банальність: вірити можна, а дійсність вносить свої корективи. Боротьба за владу по смерті Септимія продовжилась між його синами Каракаллою та Гетою, дійшло до братовбивства 211. Каракалла теж зрештою став жертвою заколоту, потім – нові змови, підступи та боротьба за владу.
А люди між тим все чекали нових “президентів”, що кращі за попередніх, чекали настання “століття щастя”, нова ера все відступала в майбутнє. Лише Сонце, як і завше, сходило на сході…
Надіємось і ми. А поки все традиційно: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
