Домой Философия Ні – біополітичному татуюванню

Ні – біополітичному татуюванню

178

У 2004 р. у відповідь на запровадження урядом США біометричних засобів ідентифікації італійський філософ Джорджо Агамбен скасував на невизначений термін свої лекції в Нью-Йоркському університеті.Мотивація його рішення, яка була сформульована у статті під заголовком «Ні – біополітичному татуюванню» та опублікована в «La Repubblica» і «Le Monde» призвела до гніву в американських освітніх колах, де Агамбена звинуватили у «недоречному» порівнянні між Сполученими Штатами та Аушвіцем. Пропонуємо переклад цього програмного тексту видатного сучасного філософа.

Газети не залишають сумнівів: відтепер той, хто поїде до Сполучених Штатів із візою, змушений буде залишати відбитки пальців при в’їзді до країни. Особисто я не збираюся підкорятися таким процедурам, і тому скасував на невизначений термін курс, який мав би викладати в березні цього року в Нью-Йоркському університеті.

Хочу пояснити причину цієї відмови, а саме, чому, незважаючи на дуже теплі стосунки, що склалися протягом багатьох років з американськими колегами та студентами, вважаю власне рішення необхідним й остаточним, і чому сподіваюся, що його поділяють інші європейські інтелектуали і викладачі.

Це не просто рефлекторна реакція на процедуру, яка давно нав’язується злочинцям і політичним дисидентам. Якби це було тільки так,  ми, безумовно, могли б із моральної точки зору розділити на знак солідарності ті принизливі умови, в яких сьогодні перебувають так багато людей.  Але суть не в цьому.

-ads-

Проблема виходить за межі особистої чутливості; простіше кажучи, це стосується юридично-політичного (або просто «біополітичного») статусу громадян у так званих демократичних державах, де ми живемо.

В останні роки зроблені спроби переконати нас прийняти за нормальний і гуманний вимір нашого існування методи контролю, які завжди вважалися винятковими і по-справжньому нелюдськими. Ніхто не підозрює, що здійснення державою контролю над фізичними особами за допомогою відстеження електронних пристроїв, таких як кредитні картки, стільникові телефони, досягло неймовірних до сьогодні масштабів.

Однак не можна переступити певної межі в управлінні та маніпулюванні тілами, не вступивши в нову біополітичну еру, не переходячи в те, що Мішель Фуко назвав прогресивною анімалізацією людини, що здійснюється за допомогою найдосконаліших технологій.

Електронне сканування відбитків пальців і сітківки, підшкірне татуювання, поряд з іншими подібними практиками, є елементами, які слугують для визначення цього порогу. Ті, хто вдається до заходів безпеки для виправдання такої практики, не повинні нас засмучувати: заходи безпеки не мають до цього жодного стосунку. Історія вчить нас, як багато таких практик, спочатку призначених для іноземців, незабаром застосовується до кожного громадянина.

На карту поставлено не що інше, як нові та «нормальні» біополітичні відносини між громадянами і державою. Ці стосунки більше не пов’язані з вільною та активною участю в громадській сфері, але замість цього стосуються звичайного запису та реєстрації найприватнішого та непередаваного елемента суб’єктивності: я маю на увазі біологічне життя тіла.

Отже, засоби масової інформації, які керують та маніпулюють публічною промовою, відповідають технологічним пристроям, які реєструють та ідентифікують голе життя. Між цими двома крайнощами мови без тіла і тіла без мови простір того, що ми колись називали політикою, все більше звужується, стає дедалі більше невизначеним.

Таким чином, застосовуючи ці процедури до громадянина, або, скоріше, до людини як такої, держава застосовує технологічний апарат, винайдений для небезпечного класу людей. Держава, яка повинна складати сам простір політичного життя, натомість перетворила громадянина на підозрюваного по перевазі до такої міри, що саме людство стало небезпечним класом.

Кілька років тому я писав, що політична парадигма Заходу – це вже не місто-держава, а концентраційний табір, і що ми перейшли від Афін до Аушвіцу. Це, очевидно, була філософська теза, а не історична оповідь, оскільки не можна змішувати явища, які, навпаки, слід розрізняти. Хотів би припустити, що татуювання, мабуть, з’явилося в Аушвіці як найбільш нормальний та економічний спосіб регулювання запису та реєстрації депортованих осіб, які прибувають до концентраційних таборів.

Біополітичне татуювання, яке сьогодні нав’язують Сполучені Штати тим, хто в’їжджає на їхню територію, цілком може бути передвісником того, що нам запропонують прийняти згодом як звичайну реєстрацію ідентичності добропорядного громадянина в державних апаратах і механізмах. Ось чому ми мусимо протистояти цьому.

Джорджо Агамбен – філософ і викладач Венеціанського університету та Нью-Йоркського університету

Le Monde, 10 січня 2004 р

Переклад: Олександр Тимофєєв, філософ

Джерело: Giorgio Agamben. “No to Biopolitical Tattooing”, translated from the French by Stuart J. Murray. Communication and Critical/Cultural Studies, Vol. 5, No. 2, June 2008, pp. 201-202. https://www.academia.edu/196979/No_to_Biopolitical_Tattooing (відтворено з  Le Monde, 10.01.2004. https://www.lemonde.fr/archives/article/2004/01/10/non-au-tatouage-biopolitique-par-giorgio-agamben_348677_1819218.html)

ЗображенняLe Monde, 24.03.2020. 

Автор – Yann Legendre

Предыдущая статьяКОЛИ ПОЧНУТЬСЯ СОЦІАЛЬНІ БУНТИ В УКРАЇНІ?
Следующая статьяНе провалиться в ад бездержавности: кто напишет новую Конституцию Украины

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь