Отже, на вихідних була дискусія обговорення концепту Джема Бендела «Глибинна адаптація в умовах кліматичного колапсу». Публікую, в коментах будуть посилання на джерела.
За останні 50 років ми знищили природній і кліматичний баланс, який сформувався і проіснував 10 тисяч років. За цей час розвинулася вся наша цивілізація. Ми звикли до стабільності.
Ми експлуатуємо планету тотально, експансивно змінюючи все. Із птахів лише 40% диких, із тварин лише 4%. 40% лісів залишилось решта все орні землі. Ми засипаємо все довкола пестицидами, забруднюючи ґрунтові води, ріки, закислюємо океани, створюємо парниковий ефект промисловими викидами. В погоні за доданою вартістю, ми втрачаємо екосистеми і генеруємо шосте вимирання. Але при цьому відмовляємось вірити у той факт, що ми є і основна причина змін клімату. І за цим вимиранням може по слідувати наше.
Люди уникають факт коллапсу
І це природньо, нормально для людей. У нас відносно низька екосвідомість.
Люди не домовляються, час проходить, за 20 років ми лише програємо. Від одного кліматичного самміту до іншого. Делегати країн лише виторговують фінансові бонуси, квоти на викиди.
Про це починають говорити науковці та екологи все частіше, бо зміни клімату наступають, а екологічні реформи ні.
І мабуть час почати думати про наслідки…
Академічна доповідь «Глибинна адаптація до екологічного колапсу» Джема Бендела по суті представлена ще у липні 2018 року для вузького кола вчених просто взірвала людей – 1 млн скачувань. Її обговорення все більше набирає обертів.
Чимось мені нагадує маніфест Сатоші Накамото, опублікований після фінансової кризи 2008 року. Тоді він представив блокчейн і біткоін, як революційно новий підхід до прозорості і децентралізації взаєморозрахунків. Ділові та політичні кола зустріли ідею з великим скептицизмом і не помічали біткоін більше десяти років. З’явилось чимало молодих ентузіастів, що хотіли зробити світ кращим. Подолати бідність і нерівність. Але цього чомусь не сталось. Консюмеризм переміг і всі революціонери побігли за новими ламборджині.
У світі побутує думка, що саме зелені технології врятують нас від усіх проблем. Але насправді дива не стається і на бульбашку зелених проектів ми маємо лише тотальне грантоідство і грінвошинг великих компаній, посилення ресурсної і енергетичної експансії і парникового ефекту. І росту споживацтва.
Зелений рух, чому він не відповідає існуючим реаліям. Ми маємо безліч екоініціатив і проривних ідей. Маємо Зелений курс Європи, який наче підтримують інші країни. Але насправді все фрагментоване. Інертне і по суті наслідок консюмеризму.
Поступальний рух не зупинить, не захистить нас від змін клімату. Кліматичні зміни відбуваються надто швидко. Льодовики на полюсах темніють і вже не відбивають сонячну радіацію, а навпаки накопичують тепло. Масштаби стрімкі і безповоротні. Проривна ідея Веганства, змін у раціоні, по суті лиш змінила характер вирубки лісів під кінцеве тофу, гуакамоле і мигдалеві лате, замість зернових для стейків.
Ми, по суті, свідки падіння цивілізації, а не розвитку. Ми не зможем зберегти життя, не змінюючи його кардинально.
Екоактивізм і екологічні реформи могли б бути більш активними політично, а не економічно.
Екологічні проблеми – це не деталі в пазлах економіки. Відірваність від інших сфер життя, це наслідки економічного імперіалізму.
Кліматична криза – це лакмусовий папір усієї нашої діяльності.
Ми можемо буквально втратити все, що у нас є. Все, що для нас є базисом, може залишитись під великим питанням вже в найближчі 10-20 років. І всі наші поточні патерни поведінки можуть нам стати лише на заваді. Розвиваючи ту цивілізацію, яка у нас вже є за інерцією.
Відходити від індивідуалізму до об’єднання.
Внесок індивідуума незначний.
Ситуація потребує накопичення знань і ділитись знаннями.
Прикладом може стати рух Повстання проти вимирання (Extinction rebellion), який заблокував роботу уряду в Британії і вона ввела надзвичайний кліматичний стан.
Кліматичний Активізм.
Відмова від продуктів корпорацій.
Екологічна диктатура – на основі урядових регуляторів. Один закон ефективніше за
рішення своїх проблем на рівні споживача, це шлях в нікуди.
Відмова від експоненційно росту та прогресу.
Потрібен вже не лише зелений курс, а курс на те, як адаптувати суспільство. До того, що загальна температура Планети коливатиметься в діапазані не 1 чи 1,5 градусів, за які ми так боремось. Шанси зберегти цей баланс дуже примарні. Ми повернемось до клімату з більшими коливаннями і це буде зовсім інша реальність. І це станеться за нашого з вами життя.
Варто переглянути наші цінності і базові потреби.
Що ми найбільше хочемо зберегти, а від чого відмовитись. Що відродити з минулого і з чим змиритись. Навчитись жити в умовах постійного Прийняття нових несподіваних реалій.
Звідки брати енергію. Як і нащо ми її використовуємо. Звідки ми беремо ресурси. Think resilience non carbon (без карбонова стійкість)
Не треба рятувати світ і рити бункер. Треба переварити і позбутись емоцій, агресій, страху. Емоційна стійкість. Глибока взаємодія людей.
Коло смутку, відповідь із любові і співчуття
А не із страху і ненавісті.
Робота з емоціями і вираження емоцій і ситуація змінюється
Визнання ситуації.
Можливо, номадичний спосіб життя (життя в русі) дає конструктивні відповіді на питання Бенделла. Практика постійного пересування переводить індивідуальну свідомість до алертного стану (стану зібраності), як нової норми життєдіяльності.
#глибиннаадаптація #кліматичнийколапс #простежиття
Автор: Максим Залевський
Джерело: Facebook
