Наші роботи готують дітей до нового технологічного світу
Хто не хотів у дитинстві «оживити» збудованого з конструктора робота й примусити його виконувати різні команди. З прогресом технологій це стало реальністю, і такі дитячі роботи заходили й заговорили – за допомогою пульту. Віденський стартап Robo Wunderkind пішов далі: тепер сконструйованим об’єктом можна керувати і без джойстика, а шляхом справжнього програмування – на планшеті чи комп’ютері.
Проєкт пропонує дітям будувати та програмувати власні роботи з допомогою спеціальних кубиків з вбудованими сенсорами, які також можна легко інтегрувати до популярних конструкторів LEGO. Зараз ця навчальна платформа програмування використовується вже у більш як 500 школах різних країн світу.
Як стверджує українка Анна Яроцька, учасниця Революції Гідності, ведуча прямих трансляцій SPILNO.TV, співзасновниця та керуючий директор стартапу, Robo Wunderkind, дає можливість дітям підготуватися до стрімких змін сучасного технологічного світу. Працюючи з будівельними наборами, діти не просто в ігровій формі пізнають ази програмування та отримують доступ до майбутніх технологій, а й навчаються креативного мислення і розвивають свої когнітивні здібності та інші навички й уміння.
Ціна набору – від 200 євро – чималенька як для українських реалій. Однак ситуацію виправляє той факт, що продукт націлений передусім на використання у школах – як на спеціалізованих уроках, так і на комбінованих заняттях, де програмування робота виступає як допоміжний інструмент.
ТОРІК МИ ОТРИМАЛИ НАГОРОДИ З П’ЯТИ КРАЇН
– Наприкінці минулого року Robo Wunderkind отримав премію від Міністерства економіки та цифровізації Австрії, яка стала вже десятою для проєкту та вас, зокрема, протягом року. Що для вас значать усі ці відзнаки?
– Ми перебуваємо, так би мовити, на передовій інноваційних освітніх підходів, а наші роботи використовуються в школах 20 держав світу. Системи освіти в цих країнах, як правило, дуже відмінні одна від одної. І тому щоразу при виході на новий ринок ми намагаємося інтегруватися в нову систему, зрозуміти як вона побудована. Усі ці відзнаки і є визнанням того, що знайомство з екосистемою відбулося успішно, і нас оцінили належним чином.
Торік ми отримали нагороди з п’яти країн: США, Великої Британії, Фінляндії, Німеччини та Австрії. Особливо цінною для нас є нагорода з Фінляндії, яка славиться своєю якістю освіти. Отримання сертифіката відмінної педагогічної якості продукту від Виховного альянсу Фінляндії стало підтвердженням інноваційності нашого підходу до освіти.
З чого починався проєкт, чому вирішили займатися саме ним?
Наш продукт – це не просто робототехніка, у центрі знаходиться дитина та її креативність
– Усе починалося з того, що співзасновники проєкту познайомилися на одній з конференцій стартапів у Відні. У кожного з нас уже було своє розуміння того, що технологічний світ розвивається дуже швидко, але багато інших сфер – не такими швидкими темпами. І ми задавалися питанням: а як можна підготувати дітей до такого світу, коли все дуже швидко змінюється?
Власне, наш продукт – це не просто робототехніка та програмування. У центрі знаходиться дитина та її креативність. Можливо, через років п’ять саме програмування вже й не буде таким важливим, бо з’являться якісь пристрої, що самі транслюватимуть нашу мову одразу в код, але креативне мислення – це те, що завжди залишається з дітьми. Саме тому ми фокусуємося на розвитку дизайн-мислення, щоб діти самі продумували свій проєкт та свої рішення.
Водночас саме програмування розвиває когнітивні здібності. А це вже стосується і фокусування уваги, проведення аналізу, розвитку пам’яті. Плюс розвивається алгоритмічне мислення – потрібно вміти розкладати складні проблеми на окремі, простіші, які можна задати для виконання роботом. І що не менш важливо, дитина навчається керувати своїми емоціями (адже часто не все виходить одразу) та розвиває позитивне ставлення до власних помилок.
«РОЗУМНІ» КУБИКИ
– Як саме виглядає продукт Robo Wunderkind?
– Robo Wunderkind – це модульний робот-конструктор, який складається з іграшкових кубиків з вбудованими у них електронними інструментами. Ці кубики можна поєднувати один з одним, але також вони мають LEGO-адаптери, що дає змогу інтегрувати їх з дуже поширеними серед дітей конструкторами LEGO.
При цьому, наші кубики – «розумні»: вони взаємодіють один з одним, їх можна законектити з планшетом чи комп’ютером та запрограмувати на виконання якихось дій. Таким чином, діти можуть продумувати свої механічні конструкції, але потім і програмувати їх, щоб вони рухалися та реагували на навколишнє середовище.
При цьому наш продукт дає можливість easy entry – тобто, почати ним користуватися взагалі нескладно. А потім можна розвивати свої навички й робити більш складні речі.
Найпростіший приклад: робот їздить і об’їжджає перешкоди або ж подає сигнал, коли наближається до якогось об’єкту. Але можуть бути й набагато складніші проєкти: наприклад, діти будували з використанням підручних матеріалів цілий автомат для продажу солодощів, робили кавову машину, мікрохвильовку чи ж контрольну вежу в аеропорту.
Коли спілкуємося з батьками, то вони кажуть, що діти інколи тижнями продумають та будуть свої проєкти. І в цьому процесі вони створюють не просто якийсь об’єкт, а й свої власні електронні пристрої.
– Яким чином відбувається програмування робота?
– У нас є три додатки для операційних систем Android та iOS. Перший – дуже простий і дає змогу просто керувати рухами роботів, таке собі віддалене керування. Два інших додатки призначені саме для програмування. Один з них – візуальна мова програмування без використання слів. Інший використовує мову програмування «Скретч»: там уже є написані команди, і їх просто треба вибрати та застосувати. Цей, третій додаток – уже більш складний, ми радимо його використання дітьми від 8 років.
У самих додатках, які зроблені англійською та німецькою мовами, є інструкція з використання та підказки, як і що саме потрібно робити. Також ми створюємо контент на YouTube, Instagram, ведемо інформаційний блог, де роз’яснюємо, як можна застосовувати роботів.
Спочатку ми були сфокусовані на створенні шкільної програми з використання робота, зараз розвиваємо її з метою самостійного застосування продукту вдома.
У ПЛАНАХ ВЗАЄМОДІЯ РОБОТІВ ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ
– Що робот може робити зараз, і які функції хочете додати йому в майбутньому?
– Він може їздити та видавати звуки, змінювати світло. Робот оснащений сенсорами руху, світла, перешкод, акселерометром. Також є LED-матриця, на якій можна програмувати різні візуалізації та анімації.
Зараз працюємо над тим, щоб додати йому «руку» – щоб робот міг щось хапати та піднімати.
Далі розвиватимемо саме програмні функції. Так, хочемо, щоб роботи могли взаємодіяти один з одним, у т.ч. через інтернет.
– І як усе це може виглядати?
– Ми хочемо, щоб робот міг заходити в інтернет, запитувати там якусь інформацію і, залежно від цієї інформації, виконувати якісь дії. Як приклад: робот заходить вранці на сайт прогнозу погоди, і якщо там повідомляється, що сьогодні буде дощ, то починає мигати блакитним кольором.
Або ж щоб можна було запрограмувати мого робота на під’єднання до робота умовної подруги Марійки – і щоб вони взаємодіяли: я набираю якийсь текст, мій робот надсилає його, і робот подруги висвітлює це повідомлення на своєму екрані.
Інший приклад: в одній кімнаті перебуває 5 роботів, один з яких «чатує» біля вікна, і як тільки починає темніти, «каже» про це іншим, і вони всі разом починають робити якісь дії, наприклад роз’їжджаються по квартирі.
Ця зміна поведінки одного робота залежно від інших називається swarm robotics – такий собі «рій роботів», які взаємодіють один з одним.
НАВЧАННЯ У ШКОЛАХ
– Як відбувається інтеграція Robo Wunderkind до шкільних занять?
– Усе залежить від кожної окремої країни і того, чи є програмування частиною освітньої програми. Наприклад, у Швейцарії дитина у 7-8 років вже має знати, що таке алгоритм, і застосування робота там слугує для пояснення того, що таке алгоритм.
У багатьох інших країнах програмування не входить до шкільної програми, але є розуміння, що це потрібно. Там такі речі вивчаються в ігровій формі у групах подовженого дня. А є школи, як, наприклад, у Фінляндії, де люблять поєднувати під час навчання одразу кілька предметів та тем, і там також використовуються наші роботи.
Цікавим є застосування Robo Wunderkind у Гонконзі. На уроках англійської як іноземної діти мають переказати прочитану казку, але роблять це з допомогою роботів. Вони в парах продумують, як їх запрограмувати на те, щоб роботи потім зіграли роль у невеличкій п’єсі-розповіді. І діти навіть не задумуються, що це якесь програмування, а більше сконцентровані на тому, як переказати казку. Виходить цікаве поєднання різних предметів…
– А як щодо українських шкіл, чи є співпраця з ними?
– В Україні у нас поки що немає методичної кооперації, але ми спілкуємося з потенційними партнерами. Наскільки знаю, дві чи три українські школи раніше купили Robo Wunderkind.
СТВОРЕННЯ СТАРТАПУ – ЦЕ ЧАСТО МАРАФОН
– Чи є якісь поради щодо того, як створити успішний стартап? З чого слід починати?
– Створення стартапу – це часто марафон. Для прикладу, ми працюємо на ринку освіти, а він – дуже повільний, і потрібен час, щоб утвердитися на цьому ринку.
Найголовніша порада – знайти проблему, яка потребує розв’язання. Надалі це гарантуватиме затребуваність продукту, попит на нього.
У нашому випадку це була проблема, пов’язана з браком програмування та робототехніки в шкільних програмах у багатьох країнах. Ми запропонували як обладнання (роботів), так і програму тренування для самих вчителів.
– Окей, проблему знайдено, який алгоритм далі? Як зацікавити потенційних інвесторів. Наскільки знаю, ваша команда розпочинала зі збору коштів на платформі Kickstarter?
– Kickstarter для нас став просто підтвердженням на ранньому етапі розвитку, що є запит на наш продукт. Але залучення коштів інвесторів не має бути самоціллю.
Спочатку слід визначити, чи справді є попит на цей продукт. І вже після цього йти до інвесторів і казати їм, що ось є така ідея і є підтверджений попит. Для залучення коштів від інвесторів також треба продемонструвати бізнес-план, як проєкт реалізуватиметься.
АВСТРІЙЦІ ФІНАНСУЮТЬ СТАРТАПИ, АЛЕ ВОНИ НЕ EARLY ADOPTERS
– Яка ситуація з розвитком стартапів в Австрії? Чи є якісь особливі умови та переваги?
– Австрія, напевно, лідирує в Європі у плані early stage financing, тобто фінансування стартапів на ранніх етапах. Держава на конкурсній основі пропонує багато грантів, і якщо є хороший проєкт, то можна легко здобути початкове фінансування.
Наприклад, ми отримали на перші етапи загалом близько 700 тис. євро, що допомогло нам профінансувати розробку продукту.
До плюсів Австрії також належить її географічне розташування в центрі Європи, хороший доступ до ринків Східної Європи. У Відні ми залучаємо людей з України, Білорусі, Росії, Сербії тощо.
До мінусів можна віднести те, що сам австрійський ринок невеликий, адже в країні проживає менш як 9 мільйонів чоловік. І цей ринок дуже консервативний. Австрійців складно назвати early adopters – людьми, які люблять останні технології і з радістю їх адаптують.
Крім того, в Австрії не дуже велике коло інвесторів. А тому на пізніших циклах фінансування, коли потрібно залучати більші кошти, слід дивитися у бік Берліна чи Лондона.
УКРАЇНЦЯМ ПОТРІБНО НЕ БОЯТИСЯ ЗАПУСКАТИ ВЛАСНІ СТАРТАПИ
– Україна, звичайно, не може похвалитися такою державною підтримкою стартапів, як у Австрії, та водночас українська ІТ-сфера динамічно розвивається, і багато проєктів виходять на світовий ринок. Які перешкоди загалом бачите для розвитку інноваційного підприємництва в Україні?
– Так, зараз з’явилося багато цікавих та сильних українських команд. Зокрема, мені дуже подобається український додаток ReFace, за допомогою якого можна змінювати обличчя у відео, або ж People.ai – платформа зі штучним інтелектом для відділу продажів. Останній стартап, щоправда, базується у США, але засновником та виконавчим директором є українець, і в команді працює багато українців.
Стосовно того, що можна було б змінити, то це передусім ментальність. Зараз багато українських команд з крутими спеціалістами працюють на аутсорсингу: тобто до них приходять і кажуть, що треба зробити, і вони це роблять. Але було б краще, якби ці команди перейшли на вищу сходинку й самі навчилися знаходити ідею. Для цього треба, зокрема, щоб змінилася ментальність. Так, запуск стартапу несе більше ризиків, але й потенціалу там набагато більше.
Крім того, іноді я помічала критичне ставлення з боку окремих програмістів та інженерів з України до роботи у стартапах – мовляв, це така нецікава й нестабільна штука. Але в США та Канаді, наприклад, зовсім інша думка з цього приводу: працювати в стартапі – це круто, адже зазвичай за короткий час ти отримуєш дуже великий досвід і швидко розвиваєшся.
Тому, з одного боку, треба щоб українці не боялися створювати свої компанії, незважаючи на супутні ризики, а з другого – щоб було більше бажання працювати в стартапах.
НАЙКРАЩЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
– Але погодьтеся, що відсутність «австрійських» умов для фінансування на початкових етапах, як і не завжди стабільна ситуація навколо розвитку власного бізнесу в Україні також можуть впливати на рішення щодо запуску стартапів. Що українська влада могла б зробити для кращого просування стартап-екосистеми в країні?
– Хтось скаже, що запуск стартапа в Україні – це нестабільно. Але що в Україні стабільно? Мені, наприклад, дуже допомагає те, що я виросла в Україні й не звикла до суперстабільності, коли все чудово, і ти чітко бачиш, як далі виглядатиме життя.
Нині дедалі більше європейських країн намагаються просувати та підтримувати розвиток стартапів. За допомогою державних грантів вони хочуть компенсувати брак інвесторів, які б вкладали гроші у стартапи. У Сполучених Штатах багато великих приватних інвесторів, і тому там не потрібно так багато державних грантів.
Та і в США, і в країнах Євросоюзу одним зі стримувальних чинників можна назвати дорогу робочу силу. В Україні ж значно дешевше створити свою команду з кваліфікованих фахівців, ніж у США чи ЄС.
Щодо урядової підтримки, то тут слід приділити велику увагу покращенню умов для створення стартапів. Наприклад, у США відкриття компанії відбувається дуже швидко, просто і взагалі – по інтернету. Так, ми свою дочірню компанію у Сполучених Штатах відкривали взагалі по e-mail з Китаю, у якому на той момент перебували. При цьому ведення бухгалтерії для цієї американської компанії також дуже просте, порівняно з тією ж австрійською. Чим менше бюрократії – тим краще.
Крім того, дуже важливо адаптувати законодавчу базу для інноваційного підприємництва в Україні, щоб вона охоплювала і всю стартапівську реальність. Зараз Австрія також активно проводить реформу свого законодавства в цьому плані.
Не менш важливим є і захист прав інтелектуальної власності. Люди мають бачити сенс працювати над власними розробками й розуміти, що система їх захистить.
Автор: Василь Короткий, Відень
Джерело: Укрінформ
