Два найпоширеніших питання, на які мені доводиться відповідати. Зараз все частіше.
І я кажу те, що відчуваю, бачу і чую від наших поселенців. Про прагнення іншої якості життя, інших критеріїв і цінностей. Про міста, які в якийсь момент перестали бути для життя, втонули у надмірному споживацтві, досягальництві і показовості, продались забудовникам, зависли в заторах і і викидах, вигорають у скажених темпах дикого капіталізму.
Екопоселення – це про кращу якість за менші гроші, подалі від цих міст. Більше простору і свободи. Більше тиші і розміреності. Менше пластику і пластмасової їжі.
Але ж що заважає містам стати такими ж людиноорієнтованими, містами для такого життя…
І найцікавіше! Що, наприклад, спонукає людей з’їжджати в екопоселення в країнах з ідеальними містами. З високою якістю життя. З якісною органічною їжею, низькою фрагментованою поверховістю жилих районів, громадськими просторами, вело доріжками і зеленими зонами.
В тій же Скандинавії. От у Данії, наприклад, 1200 комун і 26 екопоселень. І кожного року все нові і нові.
Навіщо. Можна ж чудового жити собі в маленьких чепурненьких містах і горя не знати. Все під рукою.
І тут ми мабуть знову повертаємось до основного – до мікроспільнот, до однодумців, до спільних камерних просторів, до співпроживання і добросусідства, до творчої реалізації, до духовного єднання, впевненості в майбутній старості не так завдяки пенсії і програм соціальному захисту, як завдяки взаємопідтримці.
Тепла свого маленького племені
Екопоселення – це про людей, а не лише про кращі екологічніші будинки, чи власні гектари, чи якість натуральність продуктів, чи автономність і самодостатність.
Так, це теж, але перш за все мабуть – це про рівень соціальної відкритості, довіри і щастя.
А як ви думаєте чому люди їдуть в екопоселення?
#екопоселення #спільнота #простежиття
Автор: Максим Залевський
Джерело: Facebook