Главная Политика 50% виборців в Україні і 65% на Донбасі не знайшли своєї партії....

50% виборців в Україні і 65% на Донбасі не знайшли своєї партії. Експерти радять політсилам скоригувати свою діяльність і «завойовувати» виборця у «партії нічиїх»

257

Київ, 04 грудня 2015 року (Фонд Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва, Ірина ФІЛІПЧУК). Місцеві вибори закінчились – останні у низці системних виборів після Революції Гідності.  Одним із результатів цих перегонів стало те, що  коаліційної конфігурації, створеної після дострокових парламентських виборів 2014 року, на місцях не спроектувалось. Зацікавити свого виборця у регіонах змогло чимало позапарламентських політичних партій,  дістали підтримку й деякі партії, які опинились поза парламентом  на виборах-2014. Відтак партійна палітра  країни знову змінилася. За  останній рік вона радикально змінювалась вже  двічі. Який вплив це матиме на майбутнє України і, зокрема, на  розвиток  її партійної  системи, спробували проаналізувати експерти під час круглого столу «Місцеві вибори відбулися – що далі? Як їхні результати вплинуть на  розвиток політичної системи в Україні?»

Стабільної партійної системи не існує

Розпочала дискусію директор Фонду «Демократичних ініціатив» і модератор заходу Ірина Бекешкіна. На її думку,  в Україні сьогодні не існує стабільної партійної системи.  «Україна унікальна, – каже соціолог. – Із 2007 року у нас залишилося лише дві  партії, які брали участь у парламентських виборах і є більш-менш стабільними. Це – «Батьківщина» і «Свобода». Причому у «Свободи» було два провали  – у 2007  і 2014 роках. У   «Батьківщини»  2014 року  теж  був надзвичайно серйозний спад, але потім вона піднялась. Решта ж – ні. Це означає, що  в нас  не існує стабільної партійної системи»,  – зазначила експерт і додала –  якщо  в країні не   встановиться стабільної політичної системи, то  її «труситиме» від виборів до виборів.

Зросла підтримка проєвропейських партій

Представляючи результати дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, його  директор Володимир Паніотто також відзначив: щоб досліджувати динаміку партій, треба, щоб вони було достатньо довго  представлені на політичній мапі країни. В Україні ж таких відносних «довгожителів» лише дві – «Свобода» і «Батьківщина»,  які вперше брали участь у виборах  2007 року. Соціолог відзначив, що  динаміка у цих партій  з 2010 року  була досить стабільною  з  коливаннями в декілька відсотків. Зокрема, рейтинг партії «Батьківщина» протягом 2010–2013 років коливався від 10 до 15%, хоча з весни 2014 до парламентських виборів жовтня 2014 він суттєво впав з 15% до 3%. Після останніх парламентських виборів «Батьківщина» знову продемонструвала значне зростання.

Динаміка рейтингу Блоку Петра Порошенка веде свій початок з весни 2014 року. Змінювався він залежно від назви партії. Найнижчий результат партія  мала у липні 2014 року, коли називалася «Солідарністю». Зростання до 18% почалося у вересні 2014 року, а потім протягом року відбувся спад до 12%.

Рейтинг партії Ляшка  після зростання і падіння у першій половині 2014 року з вересня цього ж року стабілізувався на рівні 4–6%.

Простежили соціологи й динаміку проросійських та проєвропейських партій від 2007 року. «Все більша частина населення України має проєвропейські орієнтації. Проєвропейські партії виграють парламентські вибори (у 2007 році підтримка проєвропейських партій — 30%; 2014 рік – підтримка проєвропейських партій – 40%). Згідно зі співвідношенням голосів, що отримали проросійські партії на виборах до парламенту 2007, 2012 та 2014 років, їхній рейтинг упав утричі: 2007 рік – підтримка 25%; 2012 рік – підтримка 24%; 2014 – 8%», – зазначив  Володимир Паніотто.

Соціолог відзначив, що рейтинг проросійських партій знизився також і на Донбасі. Зокрема, в Донецькій області на парламентських виборах у 2007 році їх підтримували 53% виборців; у 2012 – 49%; у 2014 – 18%. Така сама   ситуація і в Луганській області, адже у 2007 році проросійські партії  здобули симпатії  у  56% виборців; у 2012 –  в 46%; а в 2014 – у  18%.

«В цілому можна зробити висновок, що в регіонах, де була раніше значна підтримка проросійських партій, тепер вона суттєво знизилась. Але підтримка проєвропейських партій зросла лише на 4–5%, більшість виборців цих регіонів не має партій, які б вони підтримували, дуже багато людей не знайшли свою політичну силу і вони просто не беруть участь у виборах», – зазначив Паніотто. Тож сьогодні має велике   значення, які політичні сили зможуть залучити населення цих регіонів до активного політичного життя, чи сприятиме діяльність цих політичних сил інтеграції України, чи зможе керівництво країни вести діалог із ними, завоювати довіру людей у цих регіонах і задовольнити їх очікування, акцентував соціолог.

Дострокових виборів парламенту  краще уникнути

З тим, що  результати виборів у багатьох областях ускладнюють життя президента, погоджується і політолог, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань. «Навіть там, де БПП отримав відносну більшість, президенту доведеться йти на компроміси і з Тимошенко, і з УКРОПОМ, і з Опоблоком».

Водночас політолог висловив сумнів, що результати місцевих  виборів  автоматично ведуть до  дострокових парламентських виборів. «Я не бачу прямої кореляції … Більше того, я вважаю, що в інтересах країни цих дострокових виборів  уникнути, тому що вони призведуть   до дестабілізації», – наголосив Олексій Гарань.

Невідповідність результатів  місцевих виборів до парламентських, на думку політолога, можна пояснити перетіканням голосів від тих партій, що брали участь у парламентських, але відмовились від місцевих.  Наприклад, результати УКРОПу    професор політології пояснює  перетіканням  голосів від виборців  «Правого сектору».

Крім того, аналітик вважає, що новий закон про місцеві вибори не дає змоги  блокуватися різним політичним силам та активістам, а тому також веде до  розпорошення голосів.

Розстановка політичних сил в парламенті  не збігається з електоральними настроями

По-філософськи підійшов до оцінки стану партійно-політичної системи в країні  аналітик корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика», філософ Сергій Дацюк.  Він звернув увагу на те, що світ нині  перебуває в стані зміщеної рівноваги. Технологічні досягнення  двадцятого сторіччя були знівельовані споживацтвом, і   відтоді зростання практично не відбувається. «Революція, яка в нас відбулася, була наслідком кількох зруйнованих рівноваг, – розмірковує філософ. – Рівноваги олігархічної, коли олігархи перебрали на себе багато економічної влади, а середній клас втратив змогу для зростання. Рівноваги між центром і регіонами, між Росією і українським вектором. Зруйнував  рівновагу  і  Мінський  процес, внаслідок якого  Україну змусили відректися від негайного відвоювання території на Донбасі… І замість того, щоб після революції 2013–14 років відновлювати цю рівновагу, знову отримали дисбаланс «олігархічного консенсусу Порошенка», який  призвів до нового загострення відносин між громадськістю і олігархами».

Підсумки місцевих виборів  продемонстрували, що в Україні  не існує й структури політичної рівноваги.  За словами Сергія Дацюка, розстановка політичних сил в парламенті й електоральні настрої вже не збігаються. «За місцевими виборами лідерами є БПП, «Батьківщина» і «Самопоміч»,  а «Народний фронт» – фактично нуль. І цей дисбаланс між реальною громадською підтримкою і силами в парламенті є надзвичайно важливим», – вважає експерт.

Політичний дисбаланс в парламенті, на думку Сергія Дацюка,  можна відновити лише через парламентські перевибори. «Так, ми маємо ту саму ситуацію, яку ми мали напередодні майдану 2013-14 рр.. Це передреволюційна ситуація. І на нас можуть знову чекати протестні акції, громадянська війна і третя вже спроба відновити рівновагу»,  – акцентував експерт.

Поява партій  брендового типу  –  тенденція позитивна

Завідувач відділу Інституту соціології НАН України Олександр Вишняк звернув увагу на те, що порівнювати рейтинги  партій на парламентських виборах, де на перше місце виходять лідери партій, з місцевими виборами неправомірно.  «Адже  в нас половина партій – лідерські, а  лідери у місцевих виборах участі не брали,  особливо, коли  в кожному  місті, районі чи області є свої «перші номери»  з місцевих керівників. Тому й результати будуть різні», –  наголосив соціолог. За його словами, нині тільки дві лідерські партії  – БПП і «Батьківщина», – набирають більшість, якщо в опитувальнику стоятиме питання про президентський рейтинг. Решта, навіть «Самопоміч» Садового,  не набирає достатньо голосів.  «Садовий – не потяг,  – пояснює Олександр Вишняк, – партію не витягує, навіть якщо  його вставляти у президентські рейтинги.  Про інші партії годі й говорити».

Загалом позитивом нинішніх місцевих виборів, соціолог вважає, те,  що з’явилися партії   брендового типу. Насамперед  це – УКРОП і «Самопоміч». «Показники  цих партій у багатьох регіонах,  в тому ж таки Миколаєві, показали, що це – бренд, а також участь у цьому проекті багатьох  місцевих популярних людей. Тому перераховувати ці результати в результати дострокових можливих  парламентських виборів я б не став», – каже експерт.

Негативним було те, що вперше за всі роки незалежності у місцевих виборах не  брала участі партія прем’єр-міністра. «Вони сказали, що беруть відповідальність за країну, але як  можна брати відповідальність за країну, якщо не брати відповідальність за область, місто чи райони. Боялись, що участь у виборах вдарить по рейтингу прем’єр-міністра, але неучасть вдарила ще більше». Але  ховати цю політичну силу соціолог не радить.  «Якщо відбудеться відставка Яценюка, і він залишиться керівником «Народного фронту», то цей рейтинг можна дуже швидко  відновити. Пригадайте рейтинг «Фронту змін»  у вересні минулого року, це було 4%, а через місяць – уже 22%»,  – нагадав  Олександр Вишняк.

В  Україні склалася партійна  система обмеженого плюралізму, де на виборах завжди перемагає 5­–6 партій, каже соціолог. Але система ця  неусталена, тому динаміку простежити неможливо. «Я аналізував динаміку партій за перших 15 років незалежності України. Як на той час  тільки дві партії були  стабільними – комуністи і «зелені», так і сьогодні таких тільки дві, але вже – «Батьківщин» і «Свобода». Всі інші зникли, і я думаю, що в нинішніх умовах хаосу в Україні цей процес буде тривати», – наголосив Олександр Вишняк.

Новинка політичного сезону – олігархи зайнялися місцевими виборами

Своєю чергою  політолог Віктор Небоженко вважає, що  останні  вибори цінні тим, що  закрили тривалу півторарічну «гонку»  дострокових виборів. А те, що державна машина у час кризи та війни  впоралася з ними, свідчить  – країна  має певний коефіцієнт стійкості. Це добре, каже експерт, що можна розглядати як початок  стабільності та реформ.

Політолог також назвав сильні, на його думку, політичні партії, які утвердилися внаслідок останніх виборів. «Я бачу кілька політичних партій, які можуть називатися партіями, з лідерами, зі своїми стабільними системами. Це Блок Петра Порошенка, він  тримається за рахунок адмінресурсу. «Батьківщина», яка  довела: якщо дострокові парламентські вибори будуть завтра, вона готова хоч завтра йти, вона стабільно тримається. Опозиційний блок, який має справді мережу по країні і доходить до людей. І «Свобода». А решта, мені здається, – це поверхові проекти», –  наголосив Віктор Небоженко.

Новинкою політичного сезону, на думку політолога, стала політизація олігархів на місцевих виборах. «Раніше олігарх мав узути новий черевик, щоб відчинити двері до президента. Тепер вони під різними партійними прапорами цілком серйозно займаються місцевим виборами. І це щось нове, коли олігархи зайнялися місцевими виборами», – каже експерт. Відзначив він і те, що цього разу місцеві вибори викликали більш бурхливі процеси у регіонах. «Те, що зараз відбувається у Кривому Розі та інших містах, свідчить про одне –  ми отримаємо спроби створення паралельної влади у місцевих  органах великих  міст, особливо там, де чимала кількість націонал-демократів або соціал-патріотів дотримуватиметься інших поглядів», – відзначив політолог.

Україна іспит на виборах склала,  новий виборчий закон –  ні

Аналіз партій за підсумками виборів здійснив і консультант програми «Рада» USAID Борис Безпалий. «Щодо конкретних  політсил, то до самого президента  більше питань, ніж відповідей, навіть бренд його  незрозумілий  – чи «Солідарність»,  чи БПП, – почав свій огляд експерт. – Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» показало, що воно в буквальному значенні об’єднання всеукраїнське.  «Свобода»  натомість – регіональна політична сила, але з тенденцією до розширення. Партія Ляшка  радикальна буквально, а  «Самопоміч» – партія великих міст». Осібно висловився експерт і про урядову політичну силу: «На сьогодні «Народний Фронт» як мамонт: такий же великий і такий же мертвий».

Те, що місцеві вибори  пройшли якісно,  перемога – загальнонаціональна, вважає Борис Беспалий. Але водночас вони показали  й «жовту картку» президентові та уряду.

«На даному етапі завдання влади –  не владні розстановки, а розширення урядової бази влади,  – пояснює політолог.  – І саме задля цього треба зайнятися першочерговим повсякденними проблемами. Це домашнє завдання президенту та  уряду, і час на його виконання невпинно  звужується», – переконаний Борис Беспалий.

Розкритикував експерт і закон про вибори до місцевих рад. «Якщо Україна іспит на виборах склала, то новий виборчий закон жодним чином, – каже консультант програми «Рада» USAID. – Абсурдною є сутність його пропорційної складової, зокрема  визначення черговості кандидатів у списку –  змагаються кандидати з одними суперниками, а коли визначається черговість списку, то опиняються зовсім з іншими». Борис Беспалий   закликав парламентарів ухвалити нове законодавство, зокрема виборчий кодекс, який має стати запорукою стабільності в державі.

Ми отримали кардинально конкурентні місцеві ради

Свої погляди на вплив місцевих виборів на загальнополітичну ситуацію в Україні висловив і аналітик громадської мережі «Опора» Олександр Клюжев.

Він розповів, що в останніх місцевих виборах участь зголосились брати 142 політичні партії. А от свої передвиборчі кампанії в різних регіонах і з різною інтенсивністю, за оцінками «Опори»,  проводили не більше 50 партій, і лише 12 партій реалізовували свої загальнонаціональні політичні стратегії. «Такий високий сегмент винятково локальних партій засвідчує, що  питання про необхідність забезпечення інституту  самовисування на різних рівнях залишається в Україні відкритим, – каже Олександр Клюжев. – Значна частина місцевих лідерів громадської думки свідомо уникала зв’язку з загальновідомими партійними брендами і намагалася шляхом використання маловідомих політичних партій обратися в тих чи інших громадах».

Ключовий висновок за результатами місцевих виборах, на думку Олександра Клюжева, полягає у тому, що ми отримали кардинально конкурентні місцеві ради, якщо порівнювати з ситуацією 2010 року. Але така  конкурентність може відіграти як позитивну роль, так і негативну. «Ми пам’ятаємо 2010 рік, коли значна кількість регіонів мала місцеві ради з однією домінантною політичною силою. Фактично, це був весь Схід і південні регіони. Сьогодні на обласному рівні немає жодної ради, де одна політична сила набирала б більше 50% мандатів. Рекорд у  Харківській  обласній раді, де партія «Відродження» набрала 42% депутатських мандатів, і все». Аналітик громадської мережі «Опора» каже –  з одного боку, тепер можна уникнути ризиків розколу країни через механізми органів місцевого самоврядування, але  з іншого – коаліційний формат місцевих рад за умови присутності великої кількості дрібних фракцій створює складнощі для їх поточної діяльності.  Фактично будь-яке питання, яке виноситиметься на порядок денний місцевої ради, потребуватиме складних перемовин і узгодження позиції між представниками різних політичних сил, констатував Олександр Клюжев.

Загальнонаціональний рейтинг партії не впливає на розстановку сил на місцях

Координатор Руху «Сильні громади Донеччини»  Центру UA Валентин Краснопьоров зосередив  свою увагу на підсумках місцевих виборів на Донбасі. «Дуже цікава ситуація тут  сталася,  – розповідає громадський активіст. – Донбас як і більшість України показав: на місцевих виборах загальнонаціональний рейтинг партії не такий важливий, як робота партійних осередків на місцях. Це підтверджує приклад  і Маріуполя, і Слов’янська, і Добропілля». Сьогодні на Донбасі з’явилися партії іншого спрямування, неолігархічні, які обирають своїх представників на відкритих внутрішніх виборах, а кошти  збирають серед громадськості. Це – так звана суб’єктивізація середнього класу,  вважає  експерт, об’єднання тих людей, які справді, зайшовши  у владу, можуть нарешті змінити олігархічні договори.

«Сьогодні в Україні з’явилася певна можливість заходження у владу позакланових партій, – каже Валентин Краснопьоров. –  І  Донбас, який пройшов серйозну політичну монополію,  це показує».  Прикладами, каже експерт,  можуть  бути Маріуполь, де  партійний осередок партії «Сила людей» показав результат у  8% голосів, Новогродівка, де партія «ДемАльянс» здобула 15%, а «Партія  захисників Вітчизни» – 25%, Сєверодонецьк і Слов’янськ, де партія «Самопоміч» набрала відповідно 10% і  9%, Добробілля, де «Сила людей» зайшла з 8% голосів.

Валентин Краснопьоров впевнений  – якщо партії виходять з полемікою і спілкуванням  до людей,  аргументують, що вони безпосередньо роблять для блага міста, то люди готові  обирати такі. А загальнонаціональний рейтинг не впливає на розстановку сил на місцях. Що і посвідчили місцеві вибори.

За три-чотири каденції місцевих виборів змінити ситуацію в територіальних громадах Донецької області реально

Голова донецького обласного об’єднання «Комітет виборців України» Сергій Ткаченко підтримав свого колегу, відзначивши, що старі моделі поведінки,   які формувалися в політичному середовищі  на Донбасі десятиріччями,  вже не працюють. І виграватиме той, хто перший зрозуміє, що потрібно виходити за ці рамки, не сподіватися, що вибори можна виграти лише формуванням більшості в територіальній виборчій комісії. «Є великий запит на нову якість політики, – пояснює Сергій Ткаченко, –  І той, хто з цього патерного  круговороту системи вийшов, здобув нормальний результат».

Громадський діяч також  навів приклад «Сили людей», яка  побудувала в Маріуполі свою кампанію не на критиці Опозиційного блоку, а на безпосередній роботі з людьми. І це  підвищило можливості її на виборах.

Не поділяє Сергій Ткаченко й тієї тези, що демократичні сили  вибори на Донбасі програли. Вибори це процес еволюційний, переконує фахівець. «Той, хто сподівався, що  продемократичні сили візьмуть там більшість одразу, це було утопічне сподівання. Але,  з еволюційної точки зору, за три-чотири каденції місцевих виборів змінити ситуацію в територіальних громадах Донецької області реально».

Експерт стоїть на тій позиції, що вибори у цьому регіоні потрібно проводити частіше. «Ті територіальні громади, де вибори відбулися, сьогодні перебувають у набагато кращому становищі в  питанні демократії, ніж  ті, де вибори не відбулися», – констатував Сергій Ткаченко.

На Сході України вибори проводити  потрібно якомога частіше

Погоджується з ним і політолог Олег Саакян. «Вибори потрібно проводити,  по-перше, на всьому Сході України, і по-друге,  проводити їх потрібно якомога частіше», – наголосив експерт. Він  вважає, що Південний Схід України як єдиний конгломерат  сьогодні зазнав  фрагментації, розсипався. Перший розкол стався внаслідок війни і вибору між Україною та Росією, коли в різних регіонах місцеві еліти зробили різний вибір. Другий розлам у цьому конгломераті спричинили вибори, коли колишня Партія регіонів і її сьогоднішній послідовник «Опозиційний блок» втратив свою вертикальну консолідованість. «Їм довелося домовлятися із місцевими, бо вже  не могли призначати своїх людей зверху», – каже Олег Саакян і робить  висновок: на сьогодні можна ствердно казати, що поділ України на Схід і Захід відмирає.

Натомість є інші загрозливі тенденції, вважає експерт. «Одна з таких –  конфлікт,  пов’язаний з мутацією парламентської  пропрезидентської більшість. Таке собі  «підмивання» коаліційності. За цих умови відбувається відривав центру від територій. В загальноукраїнському контексті ми бачимо 12–15 регіональних проектів, де місцеві еліти виступили за власну капіталізацію через партійне будівництво свого впливу. На східних територіях до цього можна додати ще і провал єдиної ідейної коаліції на кризових територіях, де  влада не  дала нової візії і плану трансформації».

Оця тенденція  актуалізує новий вибір  – або конфлікт, або трансформація політичної системи, каже Олег Саакян. «Ми  можемо отримати або феодальні наділи з регіональними елітами, які будуть структуруватися на рівні областей, або  мережу з регіональних еліт, які об’єднаються до міст. Схід України якраз продемонстрував, як одне місто навіть більше відрізняється, ніж регіон від регіону. І результати мусять бути абсолютно різними. Тому,  я думаю, що парламентські вибори відкидати на сьогоднішній день немає змоги, бо  можемо отримати ситуацію або кризи, або, навпаки, поштовху до нової цивілізаційної трансформації», – підсумував експерт.

Ані гранди українського політикуму, ані нові політичні сили не пропонують нову якість політики

Політолог Костянтин Матвієнко також вважає, що не треба боятися дочасних виборів, адже це нормальний атрибут парламентаризму. «Ми провели троє нормальних виборів: президентські, парламентські і місцеві. Проведення дострокових парламентських виборів – це не трагедія, не катастрофа, ніяка не новина для політичної системи», – запевнив експерт.

Але в дочасних парламентських виборах є й ризики, каже  Костянтин Матвієнко. Вони  небезпечні тим, що можна не дістати  нового дискурсу, а отримати  лише нові  косметичні бренди,  де обов’язково будуть старі обличчя  – з того ж таки «Опозиційного блоку» чи  навіть Комуністичної партії.

«Є запит на нову якість політики. Але ані гранди українського політикуму, ані нові політичні сили не пропонують цю нову якість. А найбільша  небезпека, що ми весь час ходимо по колу – одна передреволюційна ситуація, потім революція, друга передреволюційна ситуація, потім знову революція… Фактично ми опиняємося перед альтернативою – або дочасні парламентські вибори,  або, боюся, що знов-таки третій Майдан», – акцентував Костянтин Матвієнко.

За  ці  два роки ми не змогли донести мешканцям  Донецької області, навіщо був потрібний Майдан

Й активіст руху «Сильні Громади Донеччини» Володимир Фомічов, який  щойно приїхав з Маріуполя, де був спостерігачем на виборах, також підтвердив – демократичні політсили мають шанс набрати голоси і в східних регіонах, але для цього треба працювати з людьми. «Блок Петра Порошенка набрав  найбільше відсотків  на тих  дільницях  – по 200 і 300 голосів, – де влада відновила людям будинки після обстрілів», – розповів громадський активіст. У своїй поїздці він також  підмітив, що маріупольці не вважають  «Опозиційний блок» проросійською партією. «Вони не хочуть ні в «ДНР», ні в Росію, але  вважають, що в усіх проблемах України винен Майдан, що Порошенко нічого не робить, а  єдиною альтернативою є «Опоблок», у якому багато своїх людей». Володимир Фомічов  із докором зауважив:  «Адже ми за  ці  два роки не змогли донести мешканцям  Донецької області, навіщо був Майдан».

«Партія  нічиїх»

Підсумувала розмову Ірина Бекешкіна  там, де активно працюють місцеві осередки, які розуміють, чого хоче громада і залучають  активних  та ініціативних людей, – на виборах перемагають і  досягають своїх цілей.  А від цього, власне, й  залежатиме майбутнє партійної системи і держави також, переконана експерт.

«А партіям  треба пам’ятати – ще ніколи в Україні не було такої ситуації, щоб 50% виборців в Україні й  65% на Донбасі,  були «нічиї».  Це випливає із явки на виборах. Завойовуйте їх, бо 65% – це багато!», – наголосила Ірина Бекешкіна.