21 жовтня минає екватор президентського терміну Володимира Зеленського. У квітні 2019-го він здобув перемогу в другому турі. За нього проголосували 73% виборців. Казав, що вдруге не балотуватиметься. Однак в оточенні кажуть, що вже готується до президентських виборів 2024 року. Мовляв, треба виконати обіцяне.
– Донька порушує цю тему. Вона не хоче, щоб я йшов на другий термін. Як би я не любив доньку, але це залежить тільки від рівня того, що ми встигнемо зробити, – сказав тиждень тому Зеленський.
Близько половини українців висловилися проти другого терміну нинішнього президента у серпневому опитуванні Центру Разумкова. Підтримка Зеленського за останній місяць знизилася з 33,3 до 24,7%, за дослідженнями Київського міжнародного інституту соціології, проведеного 15-18 жовтня. Соціологи припускають, що це сталося через офшорний скандал, відставку голови парламенту Дмитра Разумкова, економічні проблеми.
– Зеленський суттєво змінився за ці два з половиною роки, – каже в інтерв’ю Gazeta.ua Євген Головаха, заввідділу соціально-політичних процесів Інституту соціології Національної академії наук. – Потроху набуває рис, які відрізняють керівника невеликої фірми, як “Квартал 95”, від керівника великої організації – держави. Відчуває відповідальність не тільки за вузьке коло однодумців, а й за країну. Зараз більше схожий на традиційний образ президента, ніж два роки тому.
Саме через несхожість на попередників його й обрали. Тепер змінюється. У чомусь іде далі. Наприклад, у тому, як вирішує і діє між законним обґрунтуванням і необхідністю. Це почалося з закриття каналів кума Путіна Медведчука, з його притягненням до суду. Саме ці кроки на межі закону підняли рейтинг.
Як у всіх попередніх президентів, у Зеленського падав рейтинг. Хоча не так швидко. Це тривало до початку цього року. А коли пішов на жорсткі кроки, рейтинг почав рости. Зеленський взявся за Медведчука, на що не зважився Порошенко.
Як ще змінився Зеленський?
– Риторика стала наступальнішою. Тим самим він привернув увагу Заходу до України. В політиці сором’язливість – погана риса. Про інтереси країни треба говорити голосно. А потім дипломати мають це вирішувати під своєю дипломатичною ковдрою. Хто так робить, має зиск. З ним рахуються. Зеленський це зрозумів. Попередники поводилися сором’язливо із Заходом. Якщо їх не чіпають, їм добре. Зеленський почав висловлювати претензії. Бо ми стоїмо на передовій оборони західного світу. А могли залишитися в Євразії та передовою була б Польща. Треба нагадувати про це.
Зараз рейтинг президента не дуже відрізняється від того, який був на початку каденції. Трохи втратив. Як не дивно, на Сході та Півдні України.
За рахунок чого рейтинг Зеленського поволі падав?
– У країні життя кращим не стає. Значна кількість виборців вірять, що прийде новий президент і все абсолютно зміниться. Що месія виведе народ на шлях процвітання. Потроху розчаровуються. А коли показав рішучість на межі авторитаризму, його багато хто знову почав підтримувати.
Українці таке люблять?
– Людям подобаються рішучі кроки. Але це не значить, що захочуть справді авторитарних лідерів чи диктаторів. Таких не люблять. Підтримують певні авторитарні кроки. Колись Олександр Македонський розрубав гордіїв вузол, хоч треба було розв’язати. От у нас люблять, коли вузли рубають. Але це ризикована справа.
Ще за час президентства Зеленський зайняв чітку позицію: тільки Європа, а Росія – ворог, і він не боїться Путіна.
Тепер уже не пропонуватиме “подивитися в очі Путіну”?
– Зрозумів, що дивитися немає куди. У мене були чудові стосунки з російськими лібералами наприкінці 1990-х, працювали в різних програмах і проєктах. Був під Москвою на конференції. І з’явилася новина, що Єльцин висунув Путіна на прем’єра. Всі розуміли, що це наступник. Як вони від цього раділи, що стане добре. А я сказав: ви подивіться йому в очі, там повна порожнеча. Вже пізніше Єльцин та оточення зрозуміли, що накоїли. У Зеленського не було досвіду спілкування з такими, як Путін. Тепер знає, що це за люди, які завдання собі ставлять. Чітко визначився з ворогом і партнерами.
Хоч Росія і ворог, але на неї треба мати засоби політичного впливу. Сподіватимемося, що Зеленський знайде оптимальні засоби. Поки що бачу, що нас чекає важкий період. Ми разом з президентом Зеленським дратуємо Росію. Дай Бог, щоб витримали. Це реально історичний момент: цивілізаційне протистояння. Ми визначилися, що належимо не до євразійської цивілізації, а до західної, яка визначає перспективи світового нормального розвитку. Якщо Зеленський матиме для цього сили й натхнення, то зможемо протистояти євразійському простору.
Які його слабкі сторони?
– Він як був керівником “Кварталу 95”, так і не покинув це. Видно по обоймі наближених людей, як перетасовує кадри. Важко вийти з “Кварталу”, він там виріс як керівник. Україна Зеленського нагадує “Квартал 96”. Його навички керівництва студією відчуваються.
Багато проблем не вирішені, люди не задоволені. Ціни, війна, корупція. Все це залишається на порядку денному. Додався ще ковід. Провалили програму вакцинації. Маємо 15 відсотків щеплених. Не тільки через те, що влада погана. У нас несвідома переважна більшість людей, не хочуть вакцинуватися. Просто катастрофа. Як можемо йти в Європу, де вже 60-80 відсотків вакцинувалися? Треба було проводити жорсткішу політику. Влітку вже були вакцини й можна було робити обмеження, аби люди щепилися. Як зараз в Одесі біжать вакцинуватися, щоб можна було сходити в ресторан. Отут авторитарних кроків не побачили.
Якими шансами Зеленський скористався, а які змарнував?
– Головна проблема України – корупція. Не проведена жорстка реформа судів, прокуратури. Без вирішення цих проблем не маємо європейської перспективи. Тут мало зроблено. Шанси втрачені. Це мали б бути перші рішення. Другий втрачений шанс – Зеленський міг би більше спілкуватися з людьми. Він це вміє.
Тепер боротьба з корупцією затягнеться надовго. Уявлення, що все залишається, як було, впливає на ставлення до Зеленського. Так було з усіма президентами в перші місяці їх “медового” керівництва. Фактор корупції тут важливий.
Фактор війни теж впливає на рейтинг. Бо виборці насамперед Сходу і Півдня вважають, що це питання треба вирішувати. Україна робить правильні кроки. Наприклад, організувала “Кримську платформу”. Дратує Росію. Це ознака того, що крок ефективний. Складніше з Донбасом, бо йде війна. Обговореннями не обійтися. Невипадково на Заході кажуть, що лишається варіант балтизації регіону (запровадження “пастортів негромадян” для тих українців, які підтримують політику Росії. У країнах Балтії це використовують, наприклад, щодо колишніх громадян СРСР. – Gazeta.ua ). Цей варіант стає одним із найбільш імовірних. Іде відкладання проблеми на десятиліття.
У Зеленського найвищий рівень підтримки, за останніми опитуваннями. Найближчий його конкурент Петро Порошенко відстає втричі. У чому полягає цей феномен?
– Зеленський – з іншої системи. Його обрали як людину, яка не мала зв’язків з політичним цвітом України, його корупційними схемами. Тому його підтримали виборці з дуже різних таборів. Але в Зеленського залишається так званий ядерний електорат – люди, які вважають, що його потенціал нової людини не вичерпаний. 73 відсотки, які голосували за Зеленського, – переважаюча громадська думка, що треба переходити до обрання нових в усіх сенсах політиків: які не мають досвіду попередників, успішні в інших справах. Зараз серед експертів переважає думка, що Зеленського може перемогти тільки Зеленський+. А не Порошенко чи хтось зі старої обойми.
З якого середовища може з’явитися альтернатива?
– З будь-якого. Світовий досвід різний. Були президентами коміки. Були інтелектуали, коли в Бразилії президентом обрали соціолога. Може з’явитися з бізнесу. Головне, щоб не зі старих політиків.
Потенціал Зеленського ще не вичерпаний. Ядерний електорат його – на рівні 15-20 відсотків, це зелеботи. Досі лідером за ядерним електоратом у нас була Юлія Тимошенко. Але в неї він не перевищував 10-12 відсотків. Це свідчить, що до Зеленського є певний ступінь довіри.
На скільки часу цього вистачить?
– Допоки не побачимо фактів, що дійсно зловживав владою на посаді. Що відмивав гроші. Поки пояснив свої офшори, які були до обрання на посаду. Якщо знайдуть, що займався цим зараз він чи його найближче оточення. На цьому погорів Петро Порошенко. Був реальним кандидатом на другий термін. А скандали в оборонці з його другом Гладковським-Свинарчуком усе зруйнували. Якщо такого не повториться в Зеленського, то реальне буде друге президентство. Конкуренцію може скласти людина, не заплямована політичним минулим.
Зараз така людина вже помітна?
– Щоб це зрозуміти, треба вводити нових людей в опитування. Це мають робити електоральні соціологи. Коли Віктор Ющенко ще керував банком і не став прем’єром, ми його включили в перелік можливих кандидатів. І раптом він набирає 5 відсотків. Про нього чули, що десь там керує банком. Але в ньому щось відчувалося, була симпатична постать. З ходу набрав підтримку. Ми зрозуміли, що це серйозний претендент.
Якщо громадськість вважає, що треба змінювати президента, мають шукати реальних претендентів. Досвід свідчить, що треба знайти й підтримувати. Щоб сама випливла така постать – рідкість. Має бути насамперед громадська підтримка. Наприклад, зусиллями Дмитра Гордона Ігор Смешко (колишній голова СБУ, лідер партії “Сила і честь”. – Gazeta.ua) на початках під час парламентської кампанії набрав пристойну підтримку. Зараз має своїх до 10 відсотків.
Є версія, спочатку Зеленського так підтримав олігарх Ігор Коломойський та його оточення.
Без фінансової підтримки крупних бізнесменів пробитися у вищий ешелон влади не вийде?
– Це може бути підтримка від середнього бізнесу, який є серйозною силою. У них свої клуби, кола спілкування. З олігархами після обрання доведеться розраховуватися. Середньому ж бізнесу це не треба. Їм потрібні закони і механізми. Аби були правила гри, які дозволили б їм нормально функціонувати. От вони могли б висунути такого представника, який би був готовий розробити цю законодавчу базу і втілити в життя як президент. Для України це був би гарний варіант. Побоююся, що не знайдеться такого кандидата. Тоді ми приречені на другий термін Зеленського. Можливо, він набереться досвіду й вирішить нагальні проблеми, які стояли ще під час першого терміну. Щоб суди, прокуратура слугували закону, а не конкретним людям і владі.
За другу половину президентського терміну Зеленський може стати авторитарним керівником?
– Це можливо. Цього можуть вимагати обставини. Це буде погано для України, але невідворотно. Ми перебуваємо в складній ситуації.
Які обставини можуть змусити?
– Війна. Не варто забувати про ковід. Він може набрати масштабів, як у Латинській Америці, коли мертві люди лежали на вулиці. Ми європейська країна й не повинні цього допустити.
Другий після Зеленського – Порошенко. За рахунок чого може перемогти через два з половиною роки?
– У Порошенка теж є свій ядерний електорат. Якщо Зеленський психологічно не витримає і не висуватиметься на другий термін, то Петро Олексійович має шанси. Тоді Порошенко стане реальним кандидатом, який боротиметься за президентство з якимось іншим Зеленським. Матиме непогані шанси поборотися з Тимошенко, Бойком, Смешком, кимось ображеним Зеленським, як Разумков.
Минули понад два роки, а Порошенко очолює антирейтинг політиків, за липневими опитуваннями. Чому так?
– Він узяв владу в найтяжчий час. Втрата територій, війна, економічний шок. Пам’ятаємо, як долар підскочив з 8 до майже 30. Тоді люди суттєво збідніли. Потім додалася корупційна складова. Все це закарбувалося в пам’яті. Хоча я особисто вважаю, що Порошенко був непоганим президентом, враховуючи страшні обставини, за яких отримав владу. А в людей емоційна пам’ять. Тому високий антирейтинг. Хоча має багато прихильників.
Автор: Оксана СМОЛА
Джерело: Gazeta
