к.м.н. Артамонова О.В.
Впевненість в тому, що представники виду Homo sapiens заслуговують наддбайливого відношення до себе в порівнянні з членами інших видів, з прадавніх часів вкоренилася в людському суспільстві. Таку особливу етику стосовно власного виду доктор філософії Річард Райдер назвав відізмом (“speciesism”). Не варто заперечувати, що будь-яка істота, яка еволюціонувала під тиском природного відбору, apriori егоїстична. Етичне питання стосовно рівня, на якому повинен закінчуватися альтруїзм (на рівні сім?ї, нації, раси, виду чи всього живого), пов?язане з дискусійним питанням стосовно рівня, на якому варто чекати прояву альтруїзму відповідно з еволюційною теорією. Але, усвідомлюючи бажання власних “егоїстичних генів”, у людини є шанс змінити їх прагнення і виправдати своє положення мислячої субстанції.
В сучасній науці панує думка про те, что тварини в наукових дослідженнях є лише інструментами для контролю і вимірювань, тобто вони існують для людини. Але існує і інший аттитюд, який наділяє цінністю усяку живу істоту. Будь-якій тварині притаманний певний уклад життя в своєму природному середовищі, який виражає інтереси цієї тварини. Ці ж інтереси виражають претензії, які конкурують з інтересами інших живих істот. Людина, як носій моралі, повинна враховувати інтереси тварин нарівні зі своїми, а не відводити їм другорядну роль.
Відомо, що стратегія безпосереднього переходу від констатації наукового факту до встановлення етичної норми помилкова і відома в філософії під назвою “природознавча помилка”. Практика обов”язкового використання тварин в експериментах існує, але це не означає, що так і повинно бути. Якщо в Радянському Союзі щорічно використовували до 2 млн. тварин в експериментах [1], то це не повинне служити для нас прикладом для наслідування, беручи до уваги «низьку вартість» навіть людського життя в тоталітарному суспільстві. На сьогоді етична експертиза наукових проектів, в яких передбачається використання тварин, поки що не стала в нашій країні загальною вимогою. Певною мірою це пов?язано з тим, що в Україні відсутні законодавчі акти, які б захищали лабораторних тварин.
В експериментальній науці ми зустрічаємося з цікавим парадоксом егоїстичної видової поведінки: проводячи максимально можливу кількість дослідів на істотах інших видів, людина завідомо втрачає в якості цих досліджень, направлених на свій же власний порятунок і розвиток. Лауреат Міжнародної академії гуманізму Пітер Сінгер в своїй роботі “Визволення тварин: нова етика нашого поводження з тваринами” чекає від дослідників відповіді на конкретне запитання: “Або тварини не подібні нам, і в цьому випадку нема причини ставити на них експерименти; або вони все ж подібні нам, і в цьому випадку ми не повинні ставити на них експерименти, які б викликали в нас обурення, якби вони проводились над ким-небудь з нас” [2].
Відомо, що якщо об?єкт має моральний статус, то він володіє моральними правами. Сучасна екологічна етика представила три можливих докази, що тварини мають моральні (природні) права: 1) деонтологічний; 2) утилітарний; 3) релігійний. На сьогоднішній день нам ближче всього утилітарна точка зору, яка враховує і 98 % генетичну подібність людини і шимпанзе, і 20 % генетичну відмінність людини і миші. Слід, однак, звернути увагу на той факт, що “левова частка” експериментальних робіт проводиться саме на мишах і щурах. До того цей етап є обов?язковим не тільки в токсикологічних дослідженнях, але й традиційно використовується при дослідженні інших несприятливих факторів, часто малої інтенсивності. Це відбувається, не зважаючи на існування в медичних колах думки, що ні один з використаних в гігієнічних дослідженнях тест-об?єктів організменого рівня не адекватний організму людини за морфо-функціональними структурами і системами метаболізму. Порівняльне вивчення 23 хімічних сполук виявило, що тільки в 4 випадках метаболізм протікав у щурів і в людини однаково.
З труднощами екстраполяції даних, отриманих в експериментах на щурах, ми зіткнулись при вивченні впливу електромагнітних полів (ЕМП) невисокої інтенсивності, нижче гранично допустимого рівня (ГДР). Відомо, що величина поглинання ЕМП тілом зростає пропорційно квадрату його лінійних розмірів [3]. В області частот до 100 МГц тіло людини взаємодіє з полем в 5-30 раз більше, ніж тіло дрібних тварин (в діапазоні частот вище 300 МГц спостерігається зворотня залежність). Виникли проблеми і з трактуванням результатів досліджень впливу оптичного випромінювання видимого діапазону, позаяк щури – це норні тварини. Експерименти на тваринах по канцерогенному впливу сотових телефонів дають суперечливі результати. Тут грає роль не лише використання біологічних об?єктів з різною стійкістю до дії ЕМП, а й також різні умови і режим опромінення тварин, який не може відповідати реальній ситуації опромінення людини ЕМП сотового телефону. З метою створення у тварин неспецифічної адаптаційної реакції дослідники використовували вплив на старих щурів (18-32 міс.) поля з індукцією 3,2-4,5 мТ і частотою 50 Гц [4]. Через 1-2 тижні після початку впливу у тварин з?явились ознаки омоложення, а через 2-8 міс. піддослідних щурів за зовнішнім виглядом можна було відрізнити від молодих тільки за розмірами: вони стали більш рухливі; рідка, жовта, груба шерсть змінилася білою, м?якою, густою; жовті склери очей стали яскраво-рожевими; шкіра з грубої і товстої перетворилась в м?яку і еластичну; тимус збільшився, нормализувався статевий цикл. Однак, таких позитивних зрушень у людини при впливі ЕМП промислової частоти, на жаль ніхто ніколи не спостерігав. Додатковий вплив поведінкового і фізіологічного стресу на результати електрофізіологічних і біохімічних досліджень загальновідомий, оскільки умови соціальної і сенсорної депривації тварин можуть призводити навіть до психосоматичних наслідків.
Усі добре пам?тають повчальну історію з талідомідом, який в 50-60-х роках прописувався вагітним жінкам як седативний засіб. Попередньо його випробували на тваринах і ніяких протипоказань не виявили. В результаті його використання народилось 10 тисяч дітей без кінцівок. І тільки після додаткових експериментів з різними тваринами було знайдено всього лише один вид дрібних гризунів із Нової Зеландії, які дали в своєму потомстві таку саму патологію. Відомо, що морфін притупляє людський біль, але посилює кошачий; гормон серотонін підвищує кров?яний тиск у собак і знижує його у котів; аспірин викликає вроджені вади у щурів і мишей; нітрофенол призводить до катаракти у людей, качок і курчат, але не приносить шкоди іншим лабораторним тваринам.
Багато хто з зарубіжних вчених стверджує, що 90 % всіх експериментів на тваринах носить вторинний характер і в них мало сенсу. В Міждународному журналі медичної практики було опубліковано дані про те, наскільки вітчизняні наукові публікації відповідають загальнопризнаним принципам науково обоснованої медичної практики [5]. З них випливає, що переважна більшість наукових робіт не відповідають сучасним стандартам об?єктивності. Кількість рандомізованих контрольованих досліджень, які проводяться в нас (“золотий стандарт” об?єктивності) мізерно мала в порівнянні з їх розповсюдженістю в развинутих країнах. Чи варто свідомо погіршувати ситуацію, використовуючи неадекватні об?єкти досліджень? Питання про сумісність використання тварин зі строгим дотриманням стандартних вимог експериментального метода як ніколи актуально. Мы повністю поділяємо думку психолога М. Фокса, що гуманне поводження з тваринами є необхідною передумовою якісної науки, оскільки це саме по собі підвищує валідність отримуваних результатів. Інше питання, яке вимагає відповіді, полягає в узгодженні переоцінки етики нашого поводження з тваринами з правом на свободу наукового дослідження. Чи може підзвітність в експериментах над тваринами вступити в протиріччя зі свободою наукових дослідженнь?
Перша хвиля руху за гуманне поводження з тваринами виникла в XIX ст. в Англії, що призвело до заборони методу вівісекції і прийняття в 1876 р. Закону про жорстоке поводження з тваринами (Cruelty to Animals Act), який вимагав ліцензування дослідників, які використовують у своїй роботі живих хребетних тварин. В кінці ХХ ст. в усіх розвинених країнах стали займатися пошуком виходу з проблеми біотестування, завдяуючи чому кількість експериментів над тваринами зменшилось за останні 30 років на 30 %. З 1959 року, коли з?явилась біоетична концепція трьох “R” М.С. Расселя і Р.Л. Берча, неухильно просуваються в практику альтернативні ідеї. Коли Рассел и Берч займались науковими дослідженнями в Федерації університетів по Охороні тварин (UFAW), в розвинутому ними понятті “альтернатив” були визначені методи, які або зовсім заміняють використання лабораторних тварин, або зменшують чисельність використовуваних в дослідах тварин, або пом?ягшують процедури з метою зменшення їх страждань. Replace – заміна вищих тварин в біотестуванні безхребетними тваринами, клітковими і молекулярно-біологічними тестами; reduce – скорочення числа вищих тварин в дослідах за рахунок, наприклад, кращої статистичної обробки матеріалу; refine – вдосконалення умов роботи з самими тваринами (кращий наркоз, якісні умови утримання і забору біоматеріалу). Перед тим як приступити до досліджень, експериментатор повинен перевірити, чи нема можливості провести експеримент без участі тварин. Якщо досягнення мети експерименту таким чином виявляється неможливим, тоді кількість тварин, задіяних в експерименті, повинна бути скорочена до мінімуму, але таким чином, щоб відповідати поставленим задачам експеримента. Тут потрібно дотримуватись рівноваги, оскільки у випадку, якщо кількість тварин виявиться недостатньою для досягнення мети експеримента, життя цих тварин буде вважатися марно загубленим.
UFAW представляє собою одну з небагатьох благодійних організацій, які використовують науку для сприяння захисту тварин. Цією організацією в тісній взаємодії з фармакологічними фірмами Великобританії проведено детальний аналіз результатів досліджень лікарських засобів на багатоклітинних тваринах і на людях. Доказано, що випробування лікарських засобів на тваринах не можна, в більшості випадків, прямо переносити на людський організм. Тільки результати випробувань лікарських препаратів на тваринах, які утримувались в стандартних клітках на 2 порядки відрізнялись від результатів випробувань на тваринах, які спілкувались між собою і в клітках яких знаходились предмети для гри (Р. Хубрехт, 2003).
На відкритті пам?ятника коту Василю біля Санкт-Петербургського університета власну думку висловила академік РАН і РАМН Наталія Бехтерєва: «Потрібно визнати, що результати експериментів на вищих тваринах важко інтерпретуються стосовно людини, часто це не тільки загублені мурки і барбоси, але й даремно втрачений час дослідника. Сьогодні в біології бажано надавати перевагу альтернативним методам дослідження». До таких альтернативних методів дослідження відноситься математичне моделювання біологічних процесів, зокрема нелінійних регуляторних систем в організмі у св?язку з вивченням проблеми механізмів ефективності слабких впливів на живі системи; моделювання розвитку гетерогенних новоутворювань [6]. Тестування препаратів на кліткових культурах або клініченому матеріалі людини дозволяє отримувати пряму інформацію про їх дію на організм і враховувати індивідуальність пацієнтів при лікуванні. Співробітниками Інститута радіофізики і електроніки НАНУ і Державного наукового центру лікарських засобів розроблено методологічний підхід до вивчення систем внутрішньокліткової сигналізації в живій клітині з використанням КВЧ-діелектрометрії, який дозволяє в значній мірі вирішити проблему адекватного переносу даних in vitro на рівень організму. Виходячи з аналізу переваг і недоліків використання різних тест-об?єктів “0” і “1” порядків [7], найпростіші однокліткові тварини є одними з найбільш перспективних моделей для широкого використання в різноманітних областях біотестування. На кафедрі Прикладної біотехнології МДУ проведено значне число дослідницьких робіт з використанням найпростіших, впроваджені в практику методики, які використовуються для оцінки ступеня токсичності і біологічної цінності кормових продуктів. Методики оцінки токсичності різних об?єктів розроблені на інфузоріях Tetrahymena pyriformis, Paramecium caudatum, Stylonychia mytilus, Colpoda steinii. Результати біотестування на Paramecium добре корелюються з результатами, отриманими в дослідах in vivo на теплокровних тваринах (r=0,77-0,94). Існує зручна методика експресного кількісного визначення ступеню токсичності проб води в лабораторних і польових умовах з використанням в якості тест-об?єкта препаратів ліофілізованих люмінісцентних бактерій, яка базується на визначенні величини зміни інтенсивності світіння бактерій при дії токсичних речовин [8]. Конкретною пропозицією щодо впровадження в експериментальну гігієну праці скорочення чисельності лабораторних тварин є:
– вивчення впливу несприятливих виробничих факторів низької інтенсивності (нижче ГДР) виключно на волонтерах;
– проведення вторинних токсикологічних досліджень шкідливих речовин з уже встановленим ГДК методом математичного моделювання;
– обов?язкове попереднє дослідження маловивчених небезпечних факторів на біологічних тест-системах.
Ми цілком усвідомлюємо, що торкнулися важливої дискусійної теми. Наприклад, у вересні 2004 року було оприлюднено “Маніфест” [9], підписаний 32 науковими працівниками (серед яких лікарів лише п?ятеро), що виголошує: «Людство не може відмовитися від свого біологічного права використовувати або вбивати тварин». Тому ми запрошуємо усіх до дискусії на сторінках цього журналу і з задоволенням вислухаємо опонентів.
Розpоблена німецьким філософом А.Швейцеpом етика благоговіння пеpед життям спиpається на гуманістичні пpинципи: “Істинно моральна людина лише тоді, коли вона підкоряється внутpішньому спонуканню допомагати будь-якому життю, якому вона може допомогти, і утримується від того, щоб заподіяти живому будь-яку шкоду… Там, де я зашкоджую будь-якому життю, я повинен чітко усвідомлювати, наскільки це необхідно.”[10]. Час, в який ми живемо, характеризується гуманітаризацією природничих наук. Сучасний період, не дивлячись на карколомний прогрес фізико-хімічної біології, відрізняється поверненням зацікавленості до натурфілософського підходу [11]. Живі організми все частіше розглядаються в антропоморфних (подібних людині) і соціоморфних (подібних людському суспільству) категоріях. Таким чином, прірва між дослідником і об?єктом дослідження скорочується на наших очах.
Література
1. Трахтенберг І.М. “Біоетичні проблеми сучасної експериментальної токсикології”// Антологія біоетики.- Львів: БаК, 2003.- С. 404-409.
2. Singer P. Animal Liberation. – New-York: Avon Books, 1977.- 297 p.
3. Гаркави Л.Х., Квакина Е.Б., Уколова М.А. Адаптационные реакции и резистентность организма.- Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1990.- 224 с.
4. Григорьев Ю.Г., Степанов В.С., Григорьев О.А., Меркулов А.В. Электромагнитная безопасность человека, Москва, 1999.- 145 с.
5. Бащинский С.Е. Evidence-based medicine и Международный журнал медицинской практики, 1996.- №1.- рр. 6-11.
6. Kolobov A.V., Polezhaev A.A., Solyanik G.I. “Mathematical modelling of heterogeneous tumour growth”, Abstracts of the 5th ESMTB conference, 2002, рp.105-106.
7. Альтернативные методы исследований (экспресс-методы) токсиколого-гигиенической оценки материалов, изделий и объектов окружающей среды// Методическое пособие под ред. Л.Г. Подуновой.- М.: Госкомсанэпидемнадзор, 1999 г. – 67 с.
8. Кирьянов В.В., Тимошевский А.А. Альтернативные методы исследований интегральной токсичности воды и других объектов внешней среды// Российская научная конференция “Медицинские аспекты радиационной и химической безопасности”, С-Петербург, 2001 – С. 98-99.
9. www.neuroscience.ru
10. Швейцеp А. Благоговение пеpед жизнью, М.: Пpогpесс.- 1992.- 572 стp.
11. Олескин А.В. Гуманистика как новый подход к познанию живого// Вопр. философии.- 1992.- № 11.- С. 149—160.
Внедрение принципа трех R в экспериментальные гигиенические исследования
Артамонова А.В.
Институт медицины труда АМН Украины, г. Киев
Статья посвящена биоэтике экспериментирования на живых существах. Приведены аргументы в пользу сокращения численности лабораторных животных и замены их использования альтернативными методами исследований.
Application of a principle of three R to experimental hygienic researches
Artamonova A.V.
Institute for Occupational Health of AMS of Ukraine, Kiev
Article is devoted to bioethics of experimenting on alive creatures. Arguments for the benefit of reduction of number of laboratory animals and replacement of their use with alternative methods of researches are resulted.
