Олександр НИКИФОРЧАК
Чи можна повернути часи? Щасливі часи… Безпечні для всіх… Одним – хліба й видовищ, іншим – владарювати. Як? Для чого? Що вийде?
Йому це не вдалось. Ні повернути щасливі часи, ні владу утримати. Як і багатьом до нього, та й після теж. Не вдалось і з вузлом розібратись, зав’язаними Костянтином Великим та однією вже багато раз згаданою подією – не став Юліан ІІ і “вигодоотримувачем”.
“Тяжєла і нєказіста жізнь” давньоримського імператора. Особливо, якщо цей імператор правив у часи буремного четвертого століття, часи перелому, часи, коли замість язичництва поставало християнство. Часи, які й дали нам ту цивілізацію, яку ми й маємо.
Але перед тим, як перейти до розгляду чи вдалось імператору Юліану ІІ розплутати вузли, що понаплутував своїм правлінням Костянтин Великий, чи він нових понаплутав, дозволю собі таку ремарочку. Я не науковець, я не маю на меті писати тут наукові трактати, сіяти фактами та датами, все це є у тих таки наукових опусах та Вікіпедії, які не цитуватиму. Кожен в наш час вільного доступу до будь-якої інформації легко це сам зробить. Моя мета – поділитись своїми роздумами, по змозі зацікавити до пошуку тієї ж інформації, а головне – поділитись красою монет, вони герої моїх блогів, а не суха наука.
Так от, імператор Костянтин Великий своєю релігійною реформою задав задачку іншому імператору, своєму племіннику Юліану ІІ, який, взявши з християнства те, що йому сподобалось, “апгрейдив” так язичництво, спробував його відродити. Це імператору Юліану ІІ, як ми вияснили попереднього разу, не вдалось. Тому і Апостат (Відступник).
Бувши глибокоосвіченою та спраглою до знань людиною, що швидше виняток серед імператорів, які вже понад півтора століття займались не наукою, а спортом – “боротьбою павуків у банці”, він цими знаннями волів ділитись. Було реформовано школу (тут ховаються підвалини перемоги над християнством), імператор залишив по собі численні праці з багатьох наук, які (чиїм старанням варто казати?) до нас майже не дійшли, відомі часто лише цитатами (дібрані з користю для “переписаної” історії, вирвані з контексту) в працях наступників. Тому і Філософ.
Але керування державою не тільки в реформах, якщо у внутрішній політиці він був успішним, то військові справи були проблемнішими. Маючи підтримку війська, його таки там любили, саме війська підтримали і проголосили його імператором в часи протистояння з Констанцієм ІІ, Юліан ІІ Філософ мусив і в цій царині був успішним. Перемоги над Рейнськими варварами. Війна з персами теж розвивалась успішно. Наступ римлян тривав, легіони підійшли до столиці Сасанідів Ктесифону. Ще трішки… Але на заваді стала зрада і зрештою загибель імператора.
Смерть імператора Юліана ІІ теж доволі заплутаний вузол. Заплутано все, достеменно не відомо нічого, лише дата і місце. А самі її обставини не історичні факти, а радше сценарій містичного фільму. Рук доклали ті ж, що Апостатом (Відступником) назвали. Християнські поводирі.
26 червня 363 року імператор Юліан ІІ Філософ був смертельно поранений. Це “діяння” приписують і злому духу, і його ж солдату, чимось ображену, і християнину. Момент смерті теж “Голлівуд”: пишуть, що імператор, набравши жменю власної крові, приніс язичницьку жертву Сонцю, а ще пишуть, що його останніми словами було визнання перемоги християнства: “Ти переміг, Галілеянине!” Факти? Радше “тюнінгована” історія, писана переможцями.
А якби таки Юліану Філософу вдалось втілити мрію, відродити давні вірування, світ був би кращим? Хто знає… Відкрите питання, і відповіді на нього вже не буде.
Ясно одне: “вигодоотримувачів” з подій трагічних похоронів імператора Костянтина Великого ми так і не віднайшли, та їх і не могло бути. Боротьба за владу, змагання “павуків у банці” до добра не доводять – знаходиться ще сильніший павук. А якщо хто, як Юліан ІІ захоче послужити високим ідеалам, то ті ж таки павуки не дадуть. Якщо не самі, то самим плином історії. Адже попереду найсолодший та найжаданіший приз – влада.
Боротьба триває, історія йде без “якби”, Давній Рим прямує до невблаганного (павуки стараються) та закономірного занепаду. Це дійсно цікаво розплутувати, але я перервусь: щира моя подяка читачам колонки Дописи на ПолитКом за приділену увагу, сподіваюсь було цікаво (і буде — старатимусь) та запрошую на свою сторінку в фейсбуці Олександр Никифорчак Блогер — про монети і навколо них, а кому зручніше – на Телеграм-канал: Історії про монети, монети про історію.
