Дмитро Сагін
У Євангеліях є епізод, де давні євреї хотіли забити камінням жінку, якій закидали перелюб, Ісус попросив кинути перший камінець того, хто не має гріха. Люд знітився та розійшовся.
«Голови-базіки» з телеекрану, які змагаються у своїй святості, моральності та любові до Народу, жбурляють одне в іншого PR-каменюки. Бо кидають, виходячи з біблейської притчі, лише ті, у кого і своїх гріхів стає.
Нещодавно Блок Юлії Тимошенко почав «виймати скелетів із шафи» Януковича та компанії. Діяльність депутатів БЮТ має соковите закінчення у формі «головокруженія от успєхов» на ратному полі боротьби із грипом, подоланням бідності та іншою «суперефективності» : «Вони погані – Вона працює».
Народний депутат Соболєв нещодавно підняв питання про оголошення громадськості місця перебування в ув’язненні Януковича. В основі аргументів депутата – той факт, що у новій автобіографії Віктора Федоровича, на відміну від минулої передвиборної, відомості про ув’язнення виявилися опущеними. Складається враження, що у п‘яту річницю Помаранчевої революції, пан Соболєв, шукаючи медіа-привід, перегортав альбом із «помаранчевими» фотками та випадково натрапив на наліпки «Я.- зек».
Дійсно, п’ять років тому, і Тимошенко, і Ющенко здавалися святенниками на тлі ущент корумпованої влади Кучми. І в 1999 році Леонід Данилович здавався демократом на тлі Симоненка, на якого причепили усі гріхи сталінського режиму. Нині – «обвинувачувачі» – інакші. «Лицарі» БЮТ ставали фігурантами таких справ, за яких усі наклепи на Януковича (у стилі: «Раньше женщину, потом Донецк, теперь – Украину») здаються дитячими пустощами. У такому контексті «Злодій має сидіти у в’язниці» стає багатозначним висловом, який можна застосувати до дуже великого кола осіб.
Особливо кумедною видається заява Володимира Полохала про те, що штаби Януковича та Ющенка експлуатують учнівську молодь Сумщини. Експлуататори учнівської молоді з Артеківщини, звісно, можуть собі дозволити трохи сентиментів. Як у анекдоті: «Чим відрізняється педагог від педофіла?» – «Тим, що педофіл любить дітей по-справжньому»
Захищати Ющенка чи Януковича, звичайн, не варто: ці люди були при владі досить часу, щоб забезпечити студентам стипендії, які би дозволили не бігати за копійки по штабах. Проблема у тому, що одна політична сила бере на себе роль Судді та моралізатора. Дозволивши собі критикувати інших, чарівна лідерка партії Уколова – Лозінського може догратися до того, що їй не даватимуть паралелей із Жанною д’Арк, але – Жанною DARK. Не вогняної саламандри, що оберігає оселі, а хтонічного Змія, що бродить лісами Кіровоградщини. Хто грає із міфологією, має пам”ятати, як легко у ній позитивне може змінюватися на негативне.
Насправді, народові України варто було би подумати про громадську комісію щодо статків наших можновладців. Будувати маєтки у той час, коли про можливість дефолту оголошує «Укрзалізниця», коли пожежею на складі боєприпасів під Лозовою (можливо) замітають сліди чергової партії зброї, що «пішла наліво» – ознака або відірваності від реальності, або ж нахабності упереміш із цинізмом вищого ґатунку.
У світлі передвиборчих обіцянок цікавою є перевірка як «лікарні майбутнього» під егідою Катерини Чумаченко, так і справ із закупкою «Таміфлю» та держзакупівель ( скандал із «відкатами» з фінансування армії, біографія Тендерної палати тощо). Адже у всіх цих справах ми бачимо спробу нажитися та сформувати передвиборні бюджети . І кожен формує за своїми можливостями: хто має в руках банки, грає курсом, хто може «погрітися» на грипові – бере гроші з фармацевтики. Неначе у супермаркеті, витрати перекладено на кінцевого споживача – виборця.
Теперішня українська держава уже не може бути цікавою навіть для експансії. Завдяки діяльності цілої плеяди посадовців, інтерес до України втрачають навіть транснаціональні інститути, які живуть із кредитування недорозвинутих країн. Теперішнє покоління політиків «накредитувало» для себе. Народ має відмовитися платити рахунки за чужі «майбахи». І лише інформаційна боротьба за «обліке морале» допомагає забивати голову «біомасі», щось вона не сильно переймалася справжніми гріхами парламентарів та урядовців.
У країні, де слово «держакт» звучить як «теракт», вправлятися в моралі можуть лише люди, які живуть за бісівськими нормами. «Бандитам – тюрми»? Ні, «вогонь по виборчих штабах!»
