Перед тим, як сісти за конструювання візії громадського інтернет-ТБ (а у декого вона вже давно сформульвана), варто відповісти на 10 запитань.
1. Для чого робити телеканал? Робити, щоби що?
2. Хто і чому буде робити телеканал? Мотивація ініціаторів та учасників проекту, журналістів. Засади участі у проекті.
3. На кого розраховано ТБ? Цільова аудиторія.
4. Що унікального дасть телеканал глядачеві та учасникам проекту.
5. Яка користь (вигоди) від телеканалу для суспільства?
6. Хто буде фінансувати телеканал? На яких засадах?
7. Хто і за яким принципом визначить інформаційну політику, у тому числі теми і гостей ефіру?
8. Як визначатимусться критерії актуальності інформаційного продукту, який виробляє ТВ?
9. Який механізм інтерактиву пропонує телеканал аудиторії?
10. Звідки і ким буде вестися трансляція, через які канали вона попаде глядачеві?
У 2011-му я відповів на всі ці запитання і оформив відповіді у концепцію. А пізніше піднімав деякі з них у публічних діалогах з тодішнім керівництвом ТВі, у тому числі, в клубі Портнікова та на публічній лекції, яку проводив Микола Княжицький. Щоби дати телеканалу нові ідеї для розвитку. Свідками діалогів були і деякі їхні журналісти. Нажаль чи на щастя, нічого, окрім дратівливої байдужості від них я не побачив. Правда ж, пане Миколо? Мої питання (п.6, п7, п.8 і п.9) звучали у різний час не випадково. А діалогу не вийшло. Бо у глядачеві журналісти ТВі очевидно бачили троля, який зазіхає на їхню яскраву ауру. Але я щиро сподівався на зацікавленість, бо вважав ТВі авангардом журналістики до певного моменту. Чому так? Хіба вони не мали відповідей на ці запитання, або мали та тримали їх у кишені, суто для себе, аби використати для формування персональних брендів? Кризу ТВі було видно задовго до її появи, бо це була не фінансова, а криза – світоглядна. Яка цілеспрямовано вела канал до розпаду. А інакше і не могло бути, адже не буває випадковостей. На ТВі не було підарасів та дартаньянів. Там зібралися яскраві особистості і влаштували конкуренцію амбіцій, ярмарок марнославства. Який вибухнув внаслідок конкуренції, змагання за лідерство.
“Це моє болото і я в ньому буду квакати” – ось вся квінтесенція критеріїв відбору матеріалів на вчорашньому ТВі. Саме так Найєм та інші працювали, працюють і будуть працювати. Стимулюючи власне его.
Між тим, створюючи власний телеканал, варто пам’ятати – проблеми сучасного телебачення не можуть бути розв’язані на тому ж рівні свідомості, на якому створювалися. Не вірите? Запитайте у Енштейна. Якщо хочете остаточно розвалити телеіндустрію, запросіть до співпраці професіоналів – іменитих журналістів. У них великий досвід!
Віталій Манько
ЖЖ автора: v_manko
