Петро Бажан
Майже сто років тому, коли замість терміну «поліція», який асоціювався із репресивним апаратом, вводилася назва міліція, були великі очікування на те, що зміна назви понесе за собою зміни у формі. Не у формі одягу, яка дійсно змінилася, а у змісті поняття. Міліція, на відміну від «жандармерії», була «народжена революцією», тобто, мала стати прикладом організації народу у відмерлій державі. З розвалом Радянського Союзу було зроблено спроби перейменувати «совіцьку» міліцію на «європейську» поліцію. На цей раз знову-таки відбувся акт номіналістичної віри у те, що світ змінить правильна розстановка імен.
У 2010 році зміни імен не відбулося, однак відбулися зміни в органах влади. У тому числі і в Міністерстві внутрішніх справ. Зміна облич і їх діяльність іде цілком у контексті «поступу» держави та її «реформ». Справа тут далеко не в Януковичі та його притягнутій за вуха зневазі до демократії: такі тези було розвіяно роботою «оранжевих» міліціонерів, які нічим не стали кращими за «кучмістів». Ситуація в країні вимагає від панівної верхівки здатності мобілізуватися на свій захист.
Світові процеси, у яких інвестиційні бульбашки «лускають» примушують режими задуматися про здатності до силового протистояння. І для цього не варто привертати зайвого уваги. Охороняти правлячий клас від населення можна і під цілком європейськими гаслами: на сайті МВС навіть створено спеціальний розділ «Євро-2012», на якому можна почитати про співпрацю та консультації між «нашими» міліціонерами та їх «поліцейськими».
Характеристиками Міністра МВС Могильова є його технічність і командна гра. Це не індивідуал Генадій Москаль, який не втрачав можливості попіарити себе, це не одіозний майор Мельниченко, який став героєм демократів бо порушив присягу. Про порівняння сучасного міністра та колишнього – Луценка – мова навіть не йде: останній часто дозволяв на міністерському посту вихватки даішника з анекдотів: то у бійку встрягне, то келих вип‘є.
Проаналізуймо офіційну інформацію про стан у країні. За повідомленням органів внутрішніх справ, прокуратури та податкової міліції, протягом січня-лютого 2010 р. зареєстровано 77,7 тис. злочинів, що на 20% більше, ніж у січні-лютому 2009 р., з числа яких 1,2 тис. виявлено податковою міліцією. Причини зростання рівня «тінізації» бізнесу та криміналізації суспільства були закладені в структуру країни ще під час вибору її моделі «розвитку» після розвалу СРСР. За тими ж даними, із загального числа причетних до злочинів осіб (34 тис.), встановлених органами внутрішніх справ, 22% раніше вже ставали на злочинний шлях, з яких кожен другий має не зняту або непогашену судимість. Звідки взялася решта 88% із тих, хто став на злочинний шлях? Адже, «питома вага працездатних осіб, підозрюваних у скоєнні злочинів, які на момент скоєння злочину не працювали і не навчалися, становив 69,8%».
Рівень безробіття, за повідомленням Мінпраці, знизився 9,5% у І кварталі до 9,1% у І півріччі 2009 року і 8,6 % за 9 місяців. При цьому, статистика враховується до кризового 2009 року, коли відбувався пік закриття малих і середніх підприємств та зменшення рівня збуту у гігантів. Натомість, у країні відбуваються рокіровки із пенсійним віком, податками, але не із пошуком якісно нових шляхів із кризи. Сталіну було би чому повчитися у керівництва України: їх методи не кидаються в очі і відповідають рекомендаціям МВФ. Заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко як перемогу озвучує намір знизити податкове навантаження на бізнес до 30,9% ВВП, при тому що раніше воно становило ненабагато більше 34-35% ВВП. Очевидно, що такі зміни є більш вигідними для тих структур, у яких звільнені 4-5% прибутку є помітними.
Такі зміни та реформи несуть у собі посилення гніту на пересічного громадянина та, з іншого боку, можуть наштовхнути його на невигідні для «авторитету органів влади висновки».
У цей час у структурі МВС проводяться невеликі зміни, які на перший погляд не кидаються в вічі і вони є бомбою уповільненої дії закладеною під свободи громадянина. Проаналізуємо цікавинки за весну 2010. Сподіваємося, що це букет із «квіточок», які не переростуть у «ягідки».
Нещодавно начальник відділу з боротьби з кібер-злочинністю МВС України Руслан Пахомов повідомив про те, що українські правоохоронні органи співпрацюють з російськими органами правопорядку в боротьбі з розповсюдженням нелегальних матеріалів в соціальній мережі “Вконтакте”. Війна проти «онаністів», схоже, допоможе підвищити статистику розкритих злочинів і чинити тиск на тих, хто працює в інформаційному полі. Шити справу за лінками з журналу браузерів легше, ніж боротися із корупцією та, скажімо, розкривати «глухарі». Пахомов коментує: «Якщо брати історію “Вконтакте”, то цей сайт з нешкідливої мережі поступово перетворюється «на той самий Infostore». Отже, «Якщо користувач, що завантажив нелегальні матеріали, знаходиться в Україні, то ми його своїми силами відстежуємо і ці речі припиняємо», – відзначив Пахомов. Чи означають такі заяви можливість контролю особистого листування користувачів соціальної мережі? Невідомо. Між іншим, створення груп «ВКонтактє» є гарним мобілізаційним засобом для громадських рухів, які заявляли про свою опозиційність до системи влади.
На початку квітня було скасоване Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. Основним досягненням цієї інституції було створення мобільних груп у складі працівників міліції та як мінімум двох правозахисників, які працювали в спец установах і виїжджали на місця у випадку порушень прав людини. Зменшення моніторингу з боку громадськості точно збільшить рівень порушення прав людини на допитах. Це у свою чергу дає можливість втихомирювати занадто «буйних», і, знову-таки, гарну статистику розкриття злочинів, що чудово конвертується у премії та «зірочки» для особового складу.
Незважаючи на те, що основними та найбільш поширеними, за результатами звіту, є злочини проти власності (59%), а злочини проти авторитету органів державної влади (4,1%), злочини проти громадської безпеки (3,1%) та злочини проти громадського порядку та моральності (3,1% ) є відносними аутсайдерами, панівна верхівка робить усе можливе для збільшення легітимності свого права на захист та відводу в тінь право на оборону інших верств.
Скажімо, 22 квітня заступник Анатолія Могильова Віктор Ратушняк на прес-конференції повідомив, що МВС разом з народними депутатами доопрацюють закон про зброю. Мова йде про проект закону №2105 “Про обіг зброї невійськового призначення”, прийнятий 14 квітня цього року. Як повідомляється, законопроект має встановити порядок обігу такої зброї для міністерств, інших органів державної влади, підприємств, установ і організацій для здійснення інкасації, озброєння своїх працівників, посадових осіб, яким, згідно із законодавством та видом діяльності, дозволено користуватися зброєю.
Попри те, що законпроектом планується піти назустріч громадянам, очікується опір з боку МВС. Адже пропонується «зменшити віковий ценз на право придбання, володіння та користування вогнепальною гладкоствольною мисливською зброєю, зброєю самооборони громадянами України з 21 року до 18-річного віку», а також «зменшити віковий ценз на придбання, зберігання та носіння нарізної зброї з 25 років до 21-річного віку, що відповідає міжнародній практиці».
Про те, що такі зміни «забуксуються» свідчить позиція посадовців МВС. Як прокоментував на прес-конференції 22 квітня В.Ратушняк, «для МВС як органу, який відповідає за підтримання правопорядку і безпеки людей, було б краще, аби на руках у людей було менше зброї, оскільки це може призвести до непередбачуваних наслідків». Решта прес-конференції присвячена тому, що «МВС проти надання всім громадянам права придбати пістолети, револьвери для стрільби гумовими кулями, оскільки наше суспільство ще не готове до того, аби вільно дозволити купувати таку зброю», «МВС України категорично проти того, аби громадянам надати право придбання та використання спортивної нарізної вогнепальної зброї, зокрема, вогнепальних пістолетів і револьверів». Про обмеження для інших категорій, для яких новий закон має «встановити порядок обігу» – мова не йде. А це – державні органи та підприємства, установи та організації із здійснення інкасації, тобто охоронні структури та «посадові особи».
Свідченнями нездорового інтересу до активістів із боку силових структур держави є ситуація із членами профспілки «Пряма дія», членів якої викликали на бесіди з працівником СБУ. Окремо слід відзначити «закручування» гайок журналістам: згадаймо, що 13 квітня міліціонерами було побито журналістів видання «Експрес» (Львів), а 15 квітня було зроблено заяву на УНІАН про тиск на журналістів, що пишуть про зловживання під час закупівель, редактор сайту “ Sprotiv.org” Вадим Гладчук.
Не хочеться робити висновків. На жаль, в Україні є популярною теза про потребу «сильної руки», яка піде на «непопулярні реформи» та наведе лад. «Непопулярні реформи» почались, «рука», здається, зміцнюється, тепер варто чекати «порядку»?
