Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив про загрозу Третьої світової війни у ЄС, а реалізація обіцянки кандидата на посади Президента США Дональда Трампа щодо виходу Вашингтона з НАТО лиш прискорить цей процес.
Ізоляціоністські настрої Трампа не є новими, але послаблення американської присутності – це ризик. Тим більше, вихід американців з Європи неодмінно прискорить її втягування в активне протистояння з РФ. Або Європа почне шукати точки дотику та можливість перезавантаження відносин з РФ, або Росія силою спробує зламати європейську єдність та демонтувати Європейський союз.
В першу чергу, це можливо через гібридні акції та загрози на польсько-білоруському кордоні, використання гібридних загроз, таких як міграційні, диверсійні групи, імітація терористичної загрози, завдання ударів “невідомомими інсургентами” (аналогами “Самооборони Криму”, причетність до якої РФ визнала лише після анексії півострова) тощо.
По-друге, це країни Балтики. Якщо буде послаблення присутності або уваги США до забезпечення безпеки, або якісь процеси, які унеможливлять швидку та жорстку відповідь у випадку прямої чи непрямої агресії почнуться в НАТО, то, звичайно, першими жертвами стануть країни Балтії. Проти них можуть бути використані як звичайні Збройні сили РФ, так і різноманітні “вагнера” під різними прапорами, які будуть “захищати російськомовних” в Латвії чи Литві, або навіть “пробивати коридор” до Калінінграду.
Це не означає, що загроза може бути лише там, бо Росія не полишає спроб розхитати ситуацію ще на Балканах: забити останній цвях в труну конфедерації Боснії та Герцеговини, спровокувавши Республіку Сербську до виходу або силового протистояння, потім це Косово та Сербія, потім Чорногорія, де Росія вже намагалася влаштувати переворот… Також це і протистояння Угорщини усім своїм сусідам. І, наприклад, посилення міграційного тиску на Європейський союз за допомогою Туреччини, що призведе до закриття національних кордонів країнами ЄС (а це буде перший удар по Шенгенській зоні і взагалі по існуванню ідеї європейської інтеграції)…
Фронтів, які РФ може відкривати в Європі, багато. Здебільшого вони є гібридними, напівсиловими. Однак там, де є гібридний характер, в умовах, коли сила стає останнім аргументом, РФ може піти на підвищення ставок, зокрема – використання приватних військових кампаній терористів під іншими прапорами.
Нагадаю, свого часу терористична група “Червона армія Японії” здійснювала теракти проти ворогів палестинського руху спротиву за домовленістю, звісно, з палестинцями. Тому групи, які готові зі зброєю в руках боротися за власну незалежність, можуть здійснювати атаки в інтересах, як їм здається, іншого центру сили, який опонує колективному Заходу. Але тим самим підігріваючи та розпалюючи конфлікти. Далі за цим – використання звичайних збройних сил проти країн Балтії чи Польщі, якщо не буде працювати 5 стаття Вашингтонського договору…
Німеччина та Польща збільшили виробництво військової продукції, однак поки є загроза лиш Україні, і активна фаза війни також в Україні. Однак чим більше ми будемо спускатися в якесь болітце, або буде знижуватися інтенсивність бойових дій в Україні, тим більше буде чути голоси так званих голубів миру, які почнуть виступати за необхідність згортання мілітаризації європейських країн.
Ми бачимо, що в Німеччині Сара Вагекехт (німецька депутатка, яка виступає проти постачання зброї Україні) вже створює власну політичну партію, і може перехопити голоси партії Альтернативи для Німеччини (партія, яка також проти допомоги Україні й навіть подавала судовий позов щодо постачання зброї) та Лівої партії, з якої вийшла ця політик. Вона відверто проросійська й ідеї демілітаризації взяла на озброєння. Соцілогія дає їй 25% (така кількість німців готові підтримати партію Вагекехт за даними опитування, проведеного у вересні інститутом громадської думки Yougov на замовлення DPA), і це при тому, що партія ще не створена. Як результат, ця сила може бути правлячою у Східних землях Німеччини…
Загалом, є популісти зліва та справа, які будуть торпедувати європейський консенсус в частині підтримки України та опонування РФ. І на цьому будуть грати проросійські елементи, які будуть говорити, що Україна не є частиною ЄС.
В самому ЄС також розуміють ризик довгої війни, тому запустити виробництво зброї та боєприпасів у достатній кількості. Але без модернізації, без зовнішньої військово-промислової дотації США покрити дефіцити буде неможливо. Без колективної підтримки НАТО європейські країни не здатні налагодити ефективний спротив можливій агресії. І, думаю, це прекрасно розуміють у Москві.
Тому ставка буде на те, щоб стимулювати проросійські політичні сили тих, хто готовий до замирення. Думаю, ми з цим ще зіштовхнемося і нам доведеться з цим щось робити.
Джерело тут
