Якщо ви почуєте, що «ЗСУ зазнають втрат», «підбито «Леопарди» чи що «українські війська відступили» – не поспішайте вірити. Росіяни масовано вкидають фото/відео, збираючи їх за останні кілька місяців і видаючи за свіжі, або ж взагалі фальсифікують. Том Купер звертає увагу на це увагу в звіті.
Насправді, ЗСУ потрохи просуваються, намагаючись зберегти солдатів, – узяли під контроль низку населених пунктів та вже кілька днів утримують важливий лівобережний плацдарм неподалік Олешок. Наступ іде, він повільний через обережність, але певний.
Всіх вітаю! [опубліковано пізно ввечері 26 червня 2023]
Насамперед: ні, у мене майже немає «новин». Принаймні, мені здається, вам мали вже траплятися усі ті уламки інформації, про які йтиметься далі. Однак, маю трохи аналітичних міркувань.
ТЕРМІНОВО: кремль опублікував фотодокази на підтвердження того, що міністр оборони шойґу – живий і в повній нормі.
Замість вступу, й з огляду на все, що сталося у росії (найкраще це описує жарт, наведений вище із цього твіта) та на міжнародній сцені за останні кілька днів, думаю, маю повне право стверджувати, що нам надалі не варто всерйоз сприймати абсолютно всіх політиків. Проте, на превеликий жаль… доволі часто треба брати до уваги збройні сили, які вони контролюють.
Просто, якщо я зараз візьмуся розповідати про пудінга і його команду (ТОВ ФОП ГШ) то доведеться далі приділити увагу Халіфу з Анкари [певно, йдеться про Ердогана – перекл.] (суботнім ранком путін спершу зателефонував саме йому, до слова), а тоді вже й Пресвятому Канцлеру Австрійському Католицькому, чи вже й коміку з Даунінг стріт, буд. 10 [резиденція британського прем’єра – перекл.], та ще кільком. Але, врешті, вийде хіба чергове буркотіння про професійних ідіотів… (Хоча, здається мені, нинішній австрійський канцлер дещо засмутився, бо так і не дістав нагоди повторити подвиг свого попередника у 1991 році та стати єдиним очільником іноземного уряду, що офіційно визнав режим заколотників у москві… ганьба тому пріґожину…)
Повітряна війна
Рано-вранці 24 червня – десь за 12 годин після того, як ПС ЗСУ (23 червня) рознесли базу росгвардії в Генічеську, – за повідомленням офіційного Києва, 8 стратегічних бомбардувальників Ту-95МС звитяжних ВКС (бо на росії нині кожен – герой: байдуже, чи це пудінг, чи шойґу, чи пріґожин, хай навіть його найманці збили цілу пачку російських літаків і при тому «не пролили крові» російських героїв, ясне діло) випустили 40 крилатих ракет Х-101 та Х-555 над Каспійським морем. Потім героїчний військовий корабель героїчного чорноморського флоту випустив 2 «калібри» – і ще на додачу до всього того було запущено 3 дрони-камікадзе «шахед» (не героїчних, бо ж зроблені вони в ісламській республіці іран, чого ж їм бути героїчними)…
Не маю зеленого поняття, чому героїчні вишестоящі органи у москві так пнуться зі шкіри, бо вже всім – навіть герою шойґу – мало би бути ясно, що це не спрацює. Бомбардувальники відстежують, щойно вони злітають з авіабази «оленья», після чого в ПС ЗСУ є ще десь півдня на те, щоб підготуватися… але органам все одно дивно: та як? ПС ЗСУ заявляє про збиття 40 крилатих ракет, із яких 20 було збито в районі Києва.
На жаль, уламки однієї з тих 20 ракет впали на житлову багатоповерхівку у Солом’янському районі Києва і вбили п’ять осіб…
Відтак, якщо бодай трохи вірити прес-релізам героїчних вищестоящих органів у москві, ключовою ціллю цього удару був «центр радіотехнічної розвідки», а також «українське авіаційне обладнання», розташоване на авіабазі Канатове, неподалік Кропивницького. Всі цілі, звісно, було збито. Тобто, не було жодних влучань, взагалі: ПС ЗСУ відзвітувати про збиття всіх 13 ракет Х-101/555, які летіли в цьому напрямку.
Неважливо?
О-контрéр! [Навпаки! – фр.] Це цікаво з тієї точки зору, що Канатове – місце розосередження (або «передова оперативна база») 7-мої бригади тактичної авіації ПС ЗСУ – саме цей підрозділ, що літає на Су-24, останнім часом славиться тим, що у товарних кількостях переробляє логістичну систему ВСрф на півдні Запорізької області в пюре. Зазвичай силами керованих ракет Storm Shadow та SCALP [французький аналог Storm Shadow].
Тобто: ця атака мала на меті «віддячити» [бригаді]. І, для протоколу: це був уже другий удар по Канатовому за два дні. Першого удару було завдано 13 ракетами Х-101/555 вночі з 22 на 23 червня (всі було збито).
Попри те, що ця атака увінчалася фіаско (хоча вчергове було героїчно вбито цивільних, звісно), інший удар став більш успішним: 8 Ту-22М-3 випустили 9 ракет Х-22 по Дніпру та Кривому Рогу. «На підтримку» їм випустили дві ракети С-300 в балістичному режимі, а також два «шахеди-136». Завдяки мудрагелям з НАТО, Дніпро – далеко не так добре захищене, як інші українські міста. В підсумку вдалося збити лише два «шахеди». Ця атака майже напевне завдала шкоди, зокрема через руйнування кількох будинків та поранення, які дістали 11 осіб (включно з 3 дітьми).
До речі, зверніть увагу: у Кривому Розі героїчні російські «ангели», яким і в голову не прийшло б висадити в повітря будь-яку дамбу, принаймні точно не Каховську, – постійно беруть на приціл дамбу через Інгулець. Ту саму, яку вони пошкодили 14 вересня минулого року, через що олкремі райони міста зазнали підтоплення, й ту саму, в яку цілилися, якщо не помиляюся, 13 червня, коли промазали й «замість неї» вдарили по будинку, убивши 6 та поранивши 25 осіб…
Вранці 26 червня кораблі російського флоту в Чорному морі випустили чотири «калібри», один із яких одразу ж упав, а ще два були збиті ПС ЗСУ. Однак, той, що залишився долетів до Одеси, разом із восьми «шахедами». І хоча сім з них також заявили збитими, або отой «калібр», або останній «шахед» вцілили в складське приміщення, яке спалахнуло.
Може, це й співпадіння, проте все відбулося через день або два, після того, як Зеленський звільнив військового комісара Одеси Євгена Борисова, котрий, як виявилося, придбав нерухомість вартістю в кілька мільйонів – на певній території, яку називають Іспанія. Й це трапилося вже після початку пудінгового (героїчного) повального вторгнення… (Здається, працювати комісаром в Україні доволі вигідно…).
Тим часом, кілька (героїчних) людей в росії продовжують мріяти про захоплення Одеси, що має закінчити цю вій… ем… спеціальну військову операцію перемогою… хм… запам’ятаємо це на майбутнє.
Битва за Донбас
Куп’янськ-Сватове-кремінна… велииииикий російський контрнаступ почався масованим артилерійським обстрілом і атакою з криками «урааааа» – ну, й закінчився майже там, де почався. Ясно, що для ЗСУ це не було аж таким простим викликом (тай зараз не легше, бо росіяни й досі атакують); відтак, росіяни просунулися десь на добрячих 100-200 метрів у тому великому лісі уздовж Сіверського Дінця. Втім, думаю, найгірше вже позаду.
Бахмут… північ… 57-ма механізована все ще прогризає собі шлях через російські траншеї між Берхівкою та Ягідним.
Бахмут… південь… ще 23 червня 3-тя штурмова українців повністю ліквідувала плацдарм, утримуваний російською 57-мою мотострілецькою бригадою на західному березі Сіверського Дінця – Донбаського каналу. Повідомляють, що 60 росіян знищено й більше десятка захоплено в полон. Упродовж наступних двох днів 5-та штурмова та батальйон «Айдар» продовжили зачищати комплекс траншей у одному з трьох невеликих лісків на північ/північний захід від Кліщіївки, тобто десь за «кілька сотень метрів» від села. Ще далі на північ 28-ма механізована та 104-та бригада ТРО просунулися в район Озарянівки.
Авдіївка-Первомайське… українська атака 23 чи 24 червня (вочевидь, силами 11-тої моторизованої бригади) завдала особливо важкого удару 9-му полку морської піхоти та полку «Сомалі» й спонукала їх тікати на південно-східні околиці Пісків. . Тобто росіяни тепер знову можуть починати «битву за Піски» (ну… як тоді, здається в серпні минулого року)
Мар’їнка… Є добрі новини з району Красногорівки: 23 червня 79-та повітряно-десантна прорвалася через російські лінії оборони на південь від Старомихайлівки й уперше від лютого минулого року визволила шмат території, що залишався під окупацією росіян ще від 2014 року.
Південне Запоріжжя (та південно-західна Донеччина)
Нема двох слів, американські воєнні чиновники «розчаровані» скромним прогресом українського наступу. Цим джентльменам раджу спробувати чогось нового. Наприклад, прогулятися, подихати свіжим повітрям і подумати. Може, тоді вони прийдуть до висновку, що якби досить зброї було надіслано вчасно, то й прогрес був би іншим, га? Принаймні «фахівців з оборони» лозунг «Klotzen statt kleckern» (краще перелити, ніж недолити) не повинен дивувати…
Ну, добре… назад до фронтових справ. Упродовж останніх трьох-чотирьох днів ЗСУ сягнули неабияких успіхів в нищенні російських артилерії та піхоти. На жаль, не так добре пішла протидія «ланцетам»: їх запускають із примітивних платформ, які значно важче вирахувати, ніж гаубиці та самохідні гармати. Те саме стосується проблеми винищення російських мобільних відділків, озброєних ручними протитанковими ракетами. І якщо проти цих останніх поки що немає іншого рішення, крім масованого артилерійського вогню по будь-якій позиції «де, здається, вони ховаються», то «ланцетам» цілком ефективно можна протидіяти засобами електронної боротьби. В цьому сенсі ЗСУ все ще на так добре екіпіровані. Ще один «урок», який можна засвоїти з цього наступу: де б ЗСУ не наближалися до ворожих позицій, вони зазнають мінімальних втрат. Отже й не дивно, що українці добре просуваються, де їхня піхота має достатню підтримку, а де немає – там рухається повільно.
Василівка… Саме тому, що піхота ЗСУ тримається так добре, як тримається, і незважаючи на гарячкові повідомлення про «жахливі втрати» ЗСУ під час російської контратаки, яка «повернула» не лише Жереб’янки, а й П’ятихатки… що ж, виявилося, що це знову мова російської брехні, і що більшість «доказів» на підтримку таких тверджень – це відео тижневої давнини, на яких зображені військовослужбовці 10-тої танкової бригади ЗСУ, захоплені раніше.
Насправді, це якраз російську контратаку розгромили 21-22 червня. Повторюся: звісно, 128-ма гірсько-штурмова втратила десь 7-8 одиниць бронетехніки, а близько 20 військовослужбовців потрапили у полон, більшість з них – у Жереб’янках. Але вона таки утримала П’ятихатки й уже повернулася в Жереб’янки. Тому що вона має набагато кращу піхоту, ніж та збірна солянка, 58-мої ОАЕМБр що набрана для оборони. Завважте: у 128-мої немає жодного танка «Леопард» чи БМП «Бредлі»…
Оріхів… ЗСУ провели останні кілька днів, розширюючи коридор через мінні поля, завдяки якому вони пробились в напрямку Роботиного – звільняючи Мирне та Лугівське. Останні кілька днів, росіяни були зайняті перекиданням усе більших підкріплень у цей район. Утім вони втратили низку позицій вздовж невисокого хребта, що тягнеться обабіч південної сторони шосе H-08. Тобто: українці тепер «над» ними й стріляють по росіянах «під» ними, у неглибокій долині, що простягається від Роботиного до Вербового. Наскільки мені відомо, це – поки що – єдина ділянка, де українці досягли широко розрекламованої “1-шої лінії” оборони росіян (а насправді – 2-гої).
Район Старомайорського/Старомлинівки
Попри тривалі російські контратаки на Старомайорське, просування ЗСУ на захід від Макарівки вчора змусило росіян евакуювати свій гарнізон з Рівнопілля: Українці взяли під вогневий контроль дорогу, що з’єднує цей населений пункт зі Старомайорським, а потім відрізали її, чим змусили росіян тікати на південь. Рівнопілля було взято під контроль 31-шою механізованою бригадою.
Демонструючи стратегічний геній свого командувача, 58-ма російська загальновійськова армія тим часом продовжувала марнувати сили і техніку, контратакуючи Макарівку. Можливо, час від часу деяким машинам вдавалося дістатися до села, як, наприклад, цьому Т-80, який підбив два БМП «Кірпі» – перш ніж його самого вивели з ладу. Але який сенс продовжувати ці спроби – без поняття.
Насправді, враховуючи триваючі атаки ЗСУ на Урожайне і Завітне Бажання зі сходу, а також на Приютне і Ремівку на заході, очевидною наступною ціллю на цій ділянці фронту є Старомлинівка. Однак це, ймовірно, займе якийсь час (принаймні якщо українці залишатимуться обережними, щоб уникнути непотрібних втрат).
Херсон… за словами росіян, уже три дні (тобто з 23 червня) ЗСУ утримують невеликий плацдарм на східному кінці Антонівського мосту (власне, як пишуть росіяни, «на нашому боці Дніпра»…). далі продовжують, що «ворожа артилерія і спецназ створили загрозу оточення» для їхніх військ, проте «на допомогу прийшли сусідні підрозділи», після чого російські частини «з боями відступили»… Просто героїчно. У перекладі з російської це означає, що російський 108-й полк ВДВ за останні три дні був розтертий на порох артилерією ЗСУ. Артилерія російської 49-тої ЗВА мала важливіші справи: наприклад, обстрілювати цивільне населення та аварійно-рятувальні бригади довкола Херсона, і тому – що зовсім не дивно – 108-й полк ВДВ був змушений відступити з цього району. Адже, ну, ви ж знаєте: у них там були лише героїчно недосвідчені війська… І тому вони дозволили українцям захопити дачі…
Втім, це не так важливо, адже, хоча, як гарно пояснюють тут, українці робили те саме, що й росіяни в вересні-жовтні минулого року, тобто використовували Антонівський міст як прикриття для переправи через Дніпро – вони все ще знаходяться за кілометри від Олешок.
Посеред найсправжнісінького великого болота. Тобто: ЗСУ критично не вистачає сухої місцевості, щоб розмістити на плацдармі більше військ і важкої техніки. Інакше кажучи, це займе більше часу, але корисно тримати 49-ту ЗВА в тонусі й не дати Герасимову перекинути додаткові підрозділи кудись в інше місце.
Гадаю, це й усе, що мені зараз спадає на думку…
Оригінал тут
Переклад: Дарина Постернак, Ростислав Семків, Антон Шигімага
Редакція: Ростислав Семків
Джерело тут
