Усім привіт!
Завжди кумедно дивитися інтервʼю з громадянами рф… чи, краще сказати, громадянами москви — бо на росії так заведено, що найголовніша «москва», потім «санкт-петербург», найперше вони «важливі»…, а вже на якомусь двадцятому місці — «інші росіяни», на яких можна не зважати. Адже практика свідчить, що поки москвичі та «срєдній класс» щасливі, пудінг (чи взагалі будь-хто при владі) може почуватися в безпеці.
Звичайно, багатьом тут, на «Заході», відповіді цих людей можуть видатися «абсурдними»: слова «перемога буде за нами», «перемога настане тоді, коли буде мир». Та не можна забувати: система «путін» міцно тримає їх під контролем і за 20 років навчила не втручатися в політику — інакше буде жорстоке покарання. Крім того, система індоктринує їх уже в школах і терпляче згодовує свою версію. Зрештою, країна величезна, населення швидко зменшується, але досі величезне; дуже мало москвичів відчули війну по-справжньому, а події в Україні «дуже, дуже далеко». То чому ж людям має бути не байдуже….?
Крім того, хто сказав, що ми тут, на Заході, набагато кращі й самі вирішуємо власне майбутнє? Минулі 20 років на вибори ходять лише 30-40% тих, хто має право голосу; ми дозволили олігархату, який не платить податків, підривати плюралістичні політичні системи, обрали цілі армії корумпованих некомпетентних людей та/або в найближчі два-три місяці знову переобиратимемо ті самі банди в кількох країнах. І, поклавши руку на серце, чи багато хто з нас, тут, на «Заході», тривожиться про «Україну»… і чи мусимо ми тривожитися?
Відпустка, нова машина, Олімпійські ігри… усе це набагато важливіше.
Додайте до цього системне нерозуміння, що пудінг фінансує підривну діяльність проти нашої політичної системи. А й справді, з якого це дива наші олігархи й політики мають припинити співпрацю з пудінгом, коли вони отримують такі чудові прибутки? …тому не дивно, що ми от-от скотимося в таку саму ситуації, в якій уже опинилися росіяни.
Та це, звісно, лишень чергова моя тирада про політику; «то росіяни», а ми «не такі дурні» і «з нами такого ніколи не станеться» …крім того, «не для того ви прийшли почитати Саркастозавра»…
***
Гаразд, гаразд… тоді беруся до огляду подій минулих трьох тижнів на полях битв. Ці події зрештою призвели до «нової» і «цікавої» ситуації. Тому сьогодні я почну саме з них, а про повітряну війну буде далі.
ЗСУ викликали страх і трепет — передусім на «Заході», а особливо в рядах наших славних політиків і основних ЗМІ — тим, що замість витрачати механізовані підрозділи на черговий штурм 20-кілометрових мінних полів і добре укріплених російських позицій всередині України або підставити їх під російські планерні бомби, ЗСУ атакували там, де росіяни були зовсім не підготовлені. На курщині.
Усім відомо, що непогрішимий пудінг планував саме такий розвиток подій, і то ще з 24 лютого 2022 року, а отже, все розвивалося за його планом. На операцію ЗСУ пудінг відреагував наказом ВСрф розгортати для протидії лише підрозділи з території росії. І призначив ФСБ відповідальними за це стихійне лихо… кгм… «антитерористичну операцію».
Гєнштаб у москві перекинув на курщину близько 15 000 військовослужбовців із різних підрозділів, які перебували на території росії і «відновлювалися» після масових втрат в Україні. Лише частково переозброєні й укомплектовані погано навченими призовниками, ВСрф зазнали невдачі, і близько 5 000 задіяних солдатів ЗСУ далі наступали упродовж двох тижнів. Ймовірно, це посприяло успіху операцій групи «центр» ВСрф на Донбасі: там, за підтримки безперервних повітряних ударів із застосуванням планерних бомб УМПК, росіяни продовжили просування в напрямку Покровська, захопили Нью-Йорк і увійшли в Торецьк.
І не заперечиш: чергова блискуча стратегічна ідея пудінга спрацювала точно за планом… тобто, принаймні, її остання частина, що було очевидно принаймні станом на березень цього року. Частина, що стосувалася курська, не спрацювала взагалі, але хто зважає на такі деталі. Пудінг-фани за кордоном, але й нечисленні росіяни, які читають цей допис, можуть образитися, якщо я висловлюю критику на адресу їхнього головного стратега. Зрештою, всі знають, що це не було і ніколи не могло бути виною пудінга: він ніколи-ніколи не винен у власній корупції, або в тому, що його власні губернатори, його власне мінубивства, його власний гєнштаб і власний оборонний сектор знову довели свою корумпованість і некомпетентність.
На таке взагалі ніхто не зважає, правда?
Що ж, зараз буде «найкраща частина»…
Невдовзі стало очевидно, що фсб не може набрати достатньо військ, щоб вигнати з їх допомогою ЗСУ з курщини. Атаки йшли одна за одною, але закінчувалися… купами «хороших» російських призовників. І купами «хороших» або полонених «ахматівців» та фсб-шників. У відповідь на це генштаб у москві почав виводити підрозділи з північної Харківщини, Бахмута та південного Запоріжжя і перекидати їх на курщину.
Це дуже «смішно», тому що:
а) Це самоуправство! наказ пуддінга був геть іншим!
b) З іншого боку, пуддінг дійсно сказав, що фсб (а отже, і генштаб) має відбити український наступ на курщині, не забираючи війська з Донбасу (про це пишуть деякі провідні західні «військові оглядачі»), але тоді
в) «хтось інший» – і ним може бути лише генштаб у москві – почав передислокувати підрозділи з України на курщину, а отже,
г) фсб повинно було про це знати,
ґ) що, у свою чергу, означає, що фсб знає, що генштаб порушує наказ пуддінга, але нічого з цим не робить. Ба більше – підтримує ці дії, а пуддінгу бреше?
Виникає питання: якою мірою фсб – чи «хтось інший» – інформує пуддінга про все це?
Звісно, зараз має бути абсолютно зрозумілим, що у путинському режимі, як кажуть деякі, будь-що не варте й гроша. Важливо лише те, за ким останнє слово. (Мабуть, російська федерація не є винятком, вона така сама, як і всі славетні «західні ліберальні демократії», що весь час «проповідують воду, п’ючи вино»). І, мабуть, пуддінг перший (і регулярно) порушує власні обіцянки, зобов’язання, плани тощо. Тож майже напевно все це виглядає абсолютно нерелевантним.
…але… я дивак і маю відомий/сумнозвісний свербіж у мізинчику на нозі… і зараз він «налаштований» на росію. Давайте відкинемось на спинку крісла, зробимо глибокий вдих і подумаємо про наступне. Для багатьох, можливо, це буде «новиною», але незалежно від того, де знаходиться топ-політик/иня – у москві, Вашингтоні, Берліні, Римі чи Лондоні… у Лілонгве, Сантьяго-де-Чилі, Ватикані чи в Науру – він/вона завжди чує те, що йому/їй доносять його/її найближчі помічники. Немає значення, чи посідає цей політик вищі державні посади «президента» або «канцлера», демократично він обраний чи є кровожерливим диктатором, ситуація завжди однакова: щоб бути донесеною до нього/неї, інформація будь-якого виду має спочатку подолати низку перешкод. Іноді це провідні служби розвідки, іноді – найближчі помічники, радники чи високопоставлені особи різних політичних партій… Часто це «прості» люди (зазвичай жінки), наприклад, секретарки, які відповідають на телефонні дзвінки. Це «правило № 1» у політиці, і з цього правила немає винятків.
У результаті виникають ситуації, коли найвищі особи, які приймають політичні рішення, живуть у своєрідній «інформаційній бульбашці».
Можна сказати, що значна кількість інформації, яку не доносять, є «несуттєвою» для прийняття рішень. Однак…
…якщо диктатор, чия система правління базується на цілковитій лояльності та підтримці фсб (плюс тотальний контроль над суспільством і всіма державними органами), і при цьому фсб не повідомляє, що саме фсб та генштаб йому брешуть?..
Так ось, мій мізинчик свербить про те, що це «суттєво» – коли фсб або ховається від пуддінга, або бреше йому про те, що генштаб у москві перекидає підрозділи з України на курщину. А також про те, що як мінімум так само суттєво те, що пуддінга можуть про це інформувати, але він знову (у 719-й раз) вирішив скасувати власний наказ.
***
Так чи інакше, генштаб вивів з України (з дозволу пуддінга – а отже і фсб – чи без нього) 2-гу бригаду спецназу, 10-ту бригаду спецназу, підрозділи 11-тої повітряно-десантної бригади та 98-мої повітряно-десантної дивізії, 56-тий повітряно-десантний полк (7-ма повітряно-десантна дивізія), а потім декілька полків 4-тої танкової, 20-тої та 144-тої мотострілецьких дивізій, а також принаймні один полк ППО воздушно-космічєскіх сил – називаю лише ті приклади, що «одразу» спадають на думку – і передислокував їх у курську область тоді, коли просування ЗСУ переважно зупинилося. Інакше кажучи: саме тоді, коли українці прибивають численні «кишені» оточених російських військ у своєму тилу, росіяни почали створювати фронт навколо районів, які щонайменше «підозрюються» у тому, що перейшли під контроль ЗСУ, або де блукають їх рейдові групи.
Інша причина полягає в тому, що ЗСУ мають на території росії вже близько 10 тисяч військових. Це потребує значних матеріально-технічних зусиль і напружує логістичну систему до межі. Блискавичні маневрені операції не лише швидко виснажують залучені війська, а й «зжерають» неймовірну кількість боєприпасів і палива (не кажучи вже про воду, їжу, запчастини, знос та бойові втрати техніки… плюс елемент, абсолютно невідомий ВСрф: турбота про мирне населення підконтрольних районів). Більше того, ЗСУ у Суджанського району використовують лише дві траси, надійнішу залізничну колію вони ще не опанували…
Так чи інакше, результат (і це не дивно) – такий, як я казав вище. Останні два дні надходить дуже мало повідомлень про українські просування, «лише» повідомлення про те, що підрозділи БПЛА все частіше відбивають російські механізовані контратаки (так-так, зазвичай у районах «далеко за лінією фронту», позначеною різними військовими онлайн-картографами).
Отже, перший етап битви на курщині завершений. Або принаймні «ось-ось завершиться». Поки ви не злякалися – це не означає, що ЗСУ «зазнали великих втрат», як і не означає, що українці можуть припинити наступ чи захопити ту чи іншу місцину. Але часи «вільного просування на 10-25 км за російський кордон» минули.
…Тож я – «нарешті» – відчуваю, що цілком можу перейти до обговорення останніх подій у сфері ракетної війни/ війни у повітрі.
(…далі буде… це буде довгий, довгий день…)
Переклад Катерина Соболева, Антоніна Ящук
Джерело тут
