Сама ідея такого міністерства непогана. Вона веде в правильному напрямку. Я нещодавно писав про те, що у ХХІ столітті нації мають стати націями діаспор. Тому треба буде витрачати державний ресурс на підтримку звязків з діаспорами, підтримку самих діаспор, зворотній звʼязок і так далі – щоб діаспори відчували “континентальну країну”, що називається, “на дотик”. Поки що відносно ефективну політику в цій сфері проводить лише Китай. Вона зі своїми нюансами, але кожнй китаєць вважає, що він передусім китаєць і потім вже громадянин країни, в якій живе. Але методів роботи з діаспорою напевне безліч, і тут є де розгорнутися.
Але тут є два “але”. Перше – брак або відсутність заохочуючих інструментів в руках держави. Дійсно, що може наша держава запропонувати реально диаспорам? Відкриття курсів з вивчення української мови? Захист української ідентичності? Мережу університетів? Інститути, подібні до китайських Інститутів Конфуція? На це у держави немає грошей і клепки в голові. Це як мінімум.
Ризик другий – перетворення міністерства на механізм “повернення громадян”. Про це вже є натяки. Це вже і страшно, і смішно одночасно. Що, будемо ловити на вулицях Амстердама і Відня і в Нацгвардію? Зрозуміло, що так не буде, будуть позіхання про добровільне повернення. Тільки повернення не буде. Ті, хто прилаштувався в Європі, має роботу і вид на жительство не повернуться. Ті, хто не зміг – повернуться і так, без усякого міністерства. Якщо вже чомусь не повернулись. І жодним чином держава на це не вплине. Тут проблема вище, якв теоремі Геделя – на іншому рівні. Є межа рівня безпеки, з яким людина буде згодна повернутися або переїхати в Україну. Грубо кажучи, рівень негараздів, з якими вона зможе миритися.
І цей рівень у кожного свій. Для когось наявність наскрізь божевільного сусіда є впевненістю, що ростити тут дітей і онуків не можна. А для когось – вся наша безпекова ситуація може сприйматися як філія райських кущів. Наприклад, для вихідців з Сирії чи Бангладеш. Залишться тільки мовний барʼєр, але Глобальний Південь його подолає. От чим тоді буде займатися новостворене міністерство? Міграцією? Натуралізацією?
Ну і зовсім дико виглядає слово “єдність”. Воно як з мінісерством щастя. Або з міністерством любові. Памʼятаєте – було таке у Орвелла? Чим воно займалося теж памʼятаєте? Ось…
Джерело тут
