додому ПОЛІТИКА Том Купер. Війна в Україні 24 травня 2022 

Том Купер. Війна в Україні 24 травня 2022 

409

Кілька експресивних замальовок Тома Купера не тягнуть сьогодні на повний звіт. Перекладаємо, щоб можна було побачити картину в її тяглості. Поза тим, видається, що якщо регулярній армії рф так мало вдається без підтримки приватних військових компаній, то й перспективи її вкрай примарні.

Сьогодні маю лише коротке зведення, бо зайнятий деінде (вибачте, мушу платити за рахунками), а тим часом на Донбасі сталося кілька важливих подій.

На численні прохання відновлюю звичку починати звіти зі списку скорочень.

[ми його не ставимо, бо більшість скорочень або розшифровуємо, або коментуємо, або ви їх вже добре знаєте – перекл.]

-ads-

ДЕСАНТНИКИ ПОСПІШАЮТЬ НА ДОПОМОГУ

Почнімо з того, що український генштаб застосовував 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду на усій протяжності фронту – від Миколаєва й аж до котла у Сєвєродонецьку [як нам відомо, оточення там поки немає – перекл.]. Підрозділ вже мав перше бойове зіткнення зі своїм антиподом – 76-ю дивізією ВДВ, імовірно у районі Володимирівки–Врубівки. Коли я востаннє чув про 76-ту дивізію, то в них на цій ділянці фронту було три БТГр: одна з них намагалася обійти з флангу українські позиції на північ від Олександропілля, пройшовши від Комишувахи на північ, а тоді розгорнулася на захід для атаки на Василівку.

Сьогодні вранці 80-та бригада випустила відео із захопленими військовими та озброєнням зі складу 76-ї дивізії

Про 80-ту ОДШБр є дві цікавих новини. Вчора повідомлялося, що цей підрозділ збив Су-25 ПКС рф. Я гадав, що це мало би статися «десь на південь від Кривого Рогу» – бо ж 80-та бригада раніше застосовувалася там. Що ж, цілком очевидно, я помилявся: це сталося десь в районі Сєвєродонецького котла [радше «клину» – перекл.]. Що у цій новині є справді важливим – то це те, хто пілотував цей літак: генерал-майор Канамат Хусійович Боташев.

Вашою першою думкою, певно, буде «оу, то це ж круто, ще один загиблий російський генерал».

Однак, Боташев був офіцером ПКС у відставці, що не ніс службу.

Тож, чому це має значення?

Стовп диму здіймається над місцем падіння Су-25, який пілотував генерал-майор К. Х.
Боташев. Виявляється, фото зроблено не «десь на південь від Кривого Рогу»,
а в південно-східній частині Сєвєродонецького котла.

КАРШЕРІНГ

А тому що Боташев здійснював бойовий виліт, що скінчився його смертю, у складі ПВК «вагнера». Ми весь час загострюємо увагу на російській армії та намагаємося з’ясувати, скільки в них БТГр, де вони діють та яка в них ситуація з постачанням. І це не дивно, бо ж армія рф – велика, тож логістика відіграє важливу роль у її діяльності. Менше з тим, значення регулярної російської армії стає дедалі меншим: дедалі більшу роль відіграє ПВК Вагнера.

Не лише через те, що саме ПВК «вагнера» витіснила українську 24-ту механізовану з Попасної і таким чином здійснила перший суттєвий прорив колишньої лінії розмежування від початку цієї війни. Крім того, наразі видається, що вся та маса резервістів, яких москва залучила в останні кілька тижнів, насправді була найнята ПВК «вагнера» – або принаймні їх туди «скеровували».

Як ми вже знаємо з їхньої діяльності у Лівії у 2019 р., вагнерівці не обмежені самими лише сухопутними військами: смерть Боташева підтверджує, що авіаційні підрозділи ПВК також воюють в Україні. Тепер, можливо, вони разом із ПКС організували собі «каршерінг» [сервіс спільного користування автівками на кшталт BlaBlaCar – перекл.]. Хоча, в них радше вже є свої Су-25. Принаймні це пояснює той факт, що в небі над Україною помічають пілотовані росіянами Су-25 без типових російських знаків розрізнення, або із великою білою літерою ‘Z’, нанесеною поверх знаків розрізнення на хвості.

Літак Су-25, що зазнав часткових ушкоджень в носовій частині, повертається на базу.

ВАГНЕРІВЦІ ПОСПІШАЮТЬ НА ДОПОМОГУ

Декілька моментів, над якими теж варто замислитись: коли впала Попасна, у російських соцмережах з’явилися «звіти» на кшталт «оцей підрозділ російської армії вагнерівці зацінили…, а отой якось не дуже» тощо. Спочатку я не зрозумів про що взагалі йдеться. Та ну, відколи це команда найманців в змозі «вимірювати» якість регулярних збройних сил?

Однак, якщо подивитись на ефективність БТГр «вагнера» в бою біля Попасної, вони справді виглядають набагато досвідченішими та ефективнішими, ніж «регулярні» російські війська — навіть якщо порівнювати їх із «контрактніками», тобто професіоналами, що служать за контрактом, як і вагнерівці.

….а ось і погана новина: поки я був зайнятий відстежуванням тієї «11-кілометрової» колони російських танків, яка, за деякими повідомленнями, наближається до району Попасної, тим часом “вишестоящіє органи у Москві” [так автор називає військове керівництво росії – перекл.] подбали щоби БТГр «вагнера», яка зайняла Попасну, трохи відпочила, а потім знову розгорнули її далі на південь. Принаймні 2–3, можливо, 4 дні тому вона з’явилась по обидва боки від 30-ої механізованої бригади, розгорнутої в районі Троїцького.

“вагнерівці” одночасно атакували північний і східний фланги 30-ої механізованої, яка захищає, або, краще сказати захищала, ділянку між Троїцьким на півночі та Миронівським на півдні.

ЦЕ ЗАЛІЗНИЦЯ, ДУРНИКУ!

Місцевість, обрана для цієї атаки вагнерівцями, може здатися дивною: вона на північній стороні Горлівки, міста, яке контролюється сепаратистами так званої «днр» з 2014–2015 років, але оточена одним із найбільших українських укріплень по всій лінії розмежування, тобто із двох з половиною боків. Сепаратисти штурмували українців протягом трьох місяців без особливого успіху (українська армія «легко» стримувала їхні спроби прориву в напрямку Торецька). Сепаратисти лише зазнали величезних втрат.

Однак, атакуючи 30-ту механізовану з півночі, з кишені біля Попасної, «вагнерівці» могли обирати для атаки набагато простіші українські укріплення, ніж побудовані вздовж лінії розмежування за останні 7–8 років.

Більше того, як і в районі Кадіївки-Алчевська на схід від Попасної, так і в районі Горлівки функціонує добре розвинена система залізниці. Іншими словами: немає проблем із постачанням ні для російської армії, ні для вагнерівців. А навіть якщо й будуть, вони стягнуть сюди свої інженерні бригади.

Зараз, я поки не знаю, чи вдалася атака вагнерівців на Троїцьке, однак очевидно, що «вагнерівці» зайняли Миронівський на річці Лугань — чи то вчора, чи позавчора.

Навряд чи це прозвучить як перемога: Лугань лише 150 км завдовжки і не така уже й велика водна перешкода, а Миронівський — це не Лас-Вегас і не Монте-Карло. Але, вже як є: зайнявши цю позицію, «вагнерівці» не лише здійснили ще один суттєвий прорив українських укріплень вздовж лінії розмежування, але й, ймовірно, змусили 30-й механізовану повністю відступити на західну сторону Лугані.

Більше того, таким чином «вагнерівці» (і росармія) забезпечили себе постачанням, що курсує по цій розвиненій залізничній мережі у них в тилу, потім просунулися і захопили Світлодарськ — і, як добре видно навіть якщо швидко окинути оком карту, це дуже вартісний об’єкт нерухомості. Утримуючи Світлодарськ, росіяни не тільки гарантують собі прямий підступ до Бахмута з південного сходу майже без перешкод на їхньому шляху, але також зможуть з’єднати залізничні системи між Попасною та Горлівкою, тим самим ще більше покращуючи власне постачання.

Не дивно, що надходять нові повідомлення, що 76-ій штурмовій дивізії вдалося відрізати Т1302 — важливу дорогу, що також з’єднує Бахмут і Лисичанськ.

***

Загалом, що поробиш, у порівнянні з усіма цими подіями, повідомлення про успішну контратаку українців на південний схід від Сєвєродонецька та відвоювання Тошківки (на південному березі Сіверського Дінця) це просто «дріб’язок».

Оригінал допису тут

Переклад: Тетяна Саніна, Антон Шигімага

Редакція: Ростислав Семків

попередня статтяМИ МУСИМО ЦЕ СКАЗАТИ. РОСІЯ – ФАШИСТСЬКА ДЕРЖАВА 
наступна статтяГде центр ада? Михаил Эпштейн – о репетиции конца света 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я