Є така історія про британських велосипедистів, одну команду, яка ніяк не могла видати якийсь динамічний результат. І коли їх тренер вирішив піти шляхом мінімальних змін, вони стали чемпіонами вперше за 110 років свого існування.
Мені дуже імпонує ця історія зараз, коли ми намагаємось сформувати власну мережу спільнот екопоселень. Тому що спільноти розвиваються значно інертніше, ніж спортивні команди чи бізнес наприклад, тут немає конкретних цілей успішності, складно видати якісь швидкі результати. Проте, є певна динаміка і певні звички, які ведуть до цієї динаміки. Наприклад, звичка збиратись в кола і приймати спільні рішення.
Здавалось би проста річ, та якщо заходити в деталі – стає зрозуміло, що для того щоби людям зібратись в спільноті, в якій вони вже давно і довго і почали слухати та чути одне одного. Треба вирішити безліч питань, потреб, задавнених конфліктів, фактично треба перевинайти все заново.
Виробити нові звички взаєморозуміння, нові сенси і бачення співіснування. Десь вивести з ідеологічної чи соціальної безвиході, рутини щоденних турбот. А для цього треба заглянути в деталі цього побуту і виявити як можна підвищити продуктивність на кожному етапі в кожному окремо взятому процесі. Словом звичайний управлінський менеджмент на мінімалках.
Кажуть, тренер тієї командм тестував усі види можливих покращень, від заміни дизайну сідла до дизайну курток з кращою вентиляцією м’язів. Якщо зміни призводили до покращення хоч би на 1% — це було доцільно. Так вони найняли лікаря, який навчив спортсменів правильно мити руки, щоб зменшити кількість вірусних захворювань. Вибрали матраци для сну, гелі для масажу.
Як виявилось, роль невеликих щоденних змін набагато вища, ніж значні зміни щорічно. Значні зміни вимагають величезних ресурсів та сили волі. Це серйозний стрес, і провальний результат сприйматиметься особливо гостро.
Невеликі зміни (теорія змін на 1%) можуть бути не помітні взагалі. Але при цьому вони набагато більше впливають на наше життя на великій перспективі.
Повертаючись до теми розвитку мережі екопоселень якісь відчутні зміни почали бути помітні лише на четвертий рік з’їздів, зборів, тренінгів та турів.
– А тобі грошей стане на таку роботу вдовгу?
Коли я тільки починав, мене неодноразово питали чомусь саме про гроші. Але як в минулому мережевий продажник, я розумів, що питання не стільки в грошах, скільки в зміні звичок.
Сила невеликих звичок помітна лише на великому проміжку часу. (Графік кину в коментар)
Найкраще мабуть провести аналогію із вивченням англійської. Мозок не здатний сприймати об’ємні заняття і вони не дають такого прогресу, як щоденні заняття по 25 хвилин або занурення англійської у своє життя. При цьому за одне заняття вивчити англійську не можна — це довгий процес, який може тривати кілька років.
Так само з тренуваннями, чи бігом, часто люди надриваються і потім крепатура чи травми зупиняють їх від подальших занять. Коли ж розтягнути прості заняття хоча б піші прогулянки на 3-6 місяців, результат буде зовсім непомітним проте з часом відчутним.
Чи працює так у екопоселеннях?
Працює, просто трохи складніше. Лише за чотири роки ми дійшли до спільного розуміння в потребі спільних просторів для регулярних зустрічей спільнот.
Для цього спільнота за спільнотою ми виявляли потреби.
Важлива була кожна деталь починаючи від відстані між сусідами, кількості дітей в сім’ях, працездатності, мобільності, та нарощування матеріальної бази для проведення зустрічей.
Спільна кухня
Наявність та облаштованість спільної кухні в поселенні. В Європі ці кухні облаштовані всім необхідним від термосів для чаю та кави, до промислових посудомийок, овочерізок, тістомісів, ящиків для розносу посуду. Кожна деталь має значення, кожна зміна покращує якість зустрічі. Кожна якісна зустріч приводить до подальших покращень в спільноті.
Так традиція щоденних чи щотижневих кейк таймів стає клеєм формування спільноти і мотивів для появи нових якісних людей.
Хостел
Складно переоцінити таку деталь як облаштований окремий відкритий простір для гостей чи волонтерів. Де є якісні постільні набори, тепла вода в душі, кілька туалетів, пралка та сушка. Акцент на окремому, де немає господаря, є відчуття самостійності. Можна відчути себе автономно і вільно рефлексувати на різні тем, тим самим знаходячи нові шляхи для оптимізації процесів. Мотивів залишитись та розвивати саме цю спільноту, а не іншу, де небудь в Бельгії чи Нідерландах. І знову ми говоримо про клей та якість, ресурсність людей, що стають учасниками. Бо саме з них формуватиметься нове коло та нова динаміка всієї спільноти.
Спільний простір
Місце для загальних зборів. Його наявність складно переоцінити і як не дивно, в більшості спільнот його просто не існує. Немає простору, немає спільнот.
Але тут теж важливі деталі, починаючи від роздягалки, туалета, вентиляції, освітлення, утеплення, проводки, наявності розеток, дошки, маркерів, проректора, інтернету. Якісної підлоги для активностей.
І все це формує теж якість зустрічей, бажання бути в спільноті.
Часто проблемою є віддаленість спільного простору від власне самих учасників спільноти. І так, як у нас хуторська система, то вихід бачиться саме в мобільності кожного учасника.
Мобільність
Як правило – це забезпечення транспортом. Але не завжди лише в цьому. Бо часто це про мобільність кожної окремої сім’ї, їх можливості відлучатися з дому, стосунків між партнерами і з дітьми. Діти, це взагалі окрема велика тема, бо часто саме вони стають причиною, як причетності до спільноти, як присутності так і відсутності спізнень затримок і навіть зривів зустрічей.
Але не лише. Також, це питання наприклад парку велотранспорту про який вже пишу неодноразово. Яким можна було б легше дістатись з меншою втратою зусиль та часу. Не очікуючи на сусіда з машиною.
Далі наявність дитячих площадок, садка чи школи. Простору, де діти могли б так само збиратись в кола, як дорослі та самоорганізовуватися.
І так далі, розкриваючи деталі та потреби в економічних соціальних культурних та організаційних напрямках. Розбираючи їх на атоми, Крок за кроком запроваджуючи зміни.
Збої, затримки, зупинки
Збої в динаміці спільнотоформування трапляються практично постійно, люди вигорають, випадають, розчаровуються хворіють, виїжджають, конфліктують, закінчуються гроші, все ламається.
Або настає ідеологічний тупік чи мертвий сезон недієвості. Який інколи просто треба вичекати і почати все спочатку.
Проте з уже напрацьованими новими звичками комунікації, кіл, прийняття рішень. Новою базою інфраструктури та просторів. Звички поступово засвоюються і починають працювати. І тоді настає динаміка.
Десь так.
З порад адаптую кілька від автора Джеймса Кліра, книги «Атомні звички» щодо теорії малих змін:
- Завжди знаходьте час на спостереження та рефлексію (на це треба виділяти окремі дні і окрему процедуру)
- Знаходьте нові способи, як покращити своє життя (інколи прості наприклад, навчитись дослухати потреби інших до кінця)
- Невеликі зміни кожен день краще, ніж одна велика протягом року.
- Зміни не відбуваються швидко, вони мають накопичувальний ефект. (Про це графік в коментах)
Якщо ви не бачите особливих покращень від ваших невеличких змін, згадайте собі, що наші пришли через чотири роки. І це далеко ще не динаміка.
Всім дзен!
#мінімальнізміни#атомнізвички#спільнота#комунікація#потреби#мережа#простежиття
Автор: Максим Залевський
Джерело тут
