Київ. 21 червня 2015 року (ПолітКом, Тарас СТЕЦЬКІВ). Відставка Наливайченка буде мати наслідки і для коаліції у ВР, і для владної верхівки в цілому.
Вона чітко засвідчила, що Порошенко (як і Янукович та Ющенко) розуміє політику не як відносини інститутів влади і поведінку за законом, встановленими правилами, – а як виключно персональні відносини, симпатії-антипатії, відносини лояльності до себе особисто, відносини «патрон-підлеглий» (де патрон завжди правий).
Президент жодним чином не пояснив публічно мотивів цієї відставки, голова СБУ не склав звіту у ВР про свою діяльність, і жодна фракція парламенту не підняла питання дотримання процедур при розгляді цього питання. А коли голосів за відставку забракло, в хід пішли закулісні домовленості і базарні торги.
Саме головне: Кличко (група «УДАР») і Садовий («Самопоміч») охоче пішли на ці торги, виторговуючи для себе чи то посади прокурорів у своїх містах, чи окремі положення закону про місцеві вибори, чи окремі гарантії для всіх членів в уряді (Яценюк і Аваков для «Народного фронту»).
Чи Порошенко дотримає цих домовленостей – це інше питання. Але ж усі гравці погодилися на такі правила гри. Отож нічого потім нарікати. У закулісній політиці правил нема. Це власне не політика. І ця історія наочно демонструє, що українська верхівка повернулися в своїх діях у домайданну епоху.
