Все більше людей усвідомлюють, що країна після війни має змінитися. І в ім’я прийдешних поколінь ми не маємо права цей шанс втратити.
Війна активізувала величезну енергію пасіонарної частини українства. Творчість, креатив, помножений на даріння та бажання служити загальному благу, сформували основу духовного національного спротиву загарбникам. Це працює набагато потужніше, ніж пропаганда та маніпуляції, які використовуються окупантами.
Окрім прямого залучення до війни на різних напрямках від оборони до волонтернської роботи, креативний класпочинає мислити майбутнє. Що має бути після війни? Якою має стати Україна, світ? Які підвалини варто закладати вже сьогодні?
Якщо раніше у прагненні до змін нас стримували межі існуючих політико-правових моделей, інституційні рамки, правила тощо, то тепер все це стало неважливим, другорядним.
Те, про що писали фантасти, стає реальністю. У нас з’являється шанс не лише на перезаснування країни, але і побудови якісно іншої системою відносин. З новою, не баченою у світі, формою співуправління, з новою економікою, з новими відносинами між людьми.
На піку емоційної напруги пасіонарна енергія суспільства має конструктивний творчий характер. Ми забуваємо про срачі, і якщо хтось знову розколює суспільство, йому дієво радять цього не робити. Кожен на своєму місці займається сродною працею і проявляє ініціативу, відчуває вдячність людей, служить і створює цінне для себе і для інших. Відчувається загальний об’єм процесів в “Ми”.
Коли ж настає мир, відбувається утилізація пасіонарності. Ми це спостерігали після Майдану. Енергія пасіонаріїв розпорошується в постійних процесах боротьби проти старої системи, з її бюрократією, корупцією, байдужістю. Пасіонарії перегорають і розчаровуються.
Люди починають сваритися через дрібниці, відбувається звуження об’єму до точки власного “Я”. Політичний клас після Майдану був зацікавлений в такій каналізації енергії й створював умови для цього. Пасіонарії не змогли після Революції Гідності побудувати стійкі інституції, структури самовідтворення та підтримки пасіонарного егрегора.
Нам не можна повертатись до старих моделей, орієнтованихна фіксацію інфантильного суспільства та імітацію його “захисту” державою. Соціальний захист, захист здоров’я, захист порядку, а насправді обмеження, контроль, регулювання, заборони.
Сьогодні ми маємо суспільство, яке швидко дорослішає та позбавляється інфантилізму ціною власної крові. Так. Цей процес лише починається. Все більше людей починають дорослішати. Їм не потрібен надмірний захист і контроль. Вони готові самі себе захищати, турбуватися про ближніх та саморегулюватися.
Роль пасіонаріїв у цьому процесі дорослішання – запустити квантовий мисленевий реактор. Продукувати ідеї, рішеня, проекти. Пасіонарії – це душа дорослого суспільства. Але ще більш необхідним є творення інституцій для підтримки, середовища, де відбувається цей процес.
Мова йде не про організоване громадянське суспільство. Ініціативи пасіонаріїв в мирний час не можуть бути зведені до громадських організацій та благодійних фондів. Це більше.
Настає час мережива мерехтливих спільнот, не обтяжених фіксованими організаційними формами. Там все працює інакше: легко, у живій квантовій взаємодії. Ці процеси вже поступово проявляються.
Але для того, щоб таке мереживо витиналося – потрібні СТРУКТУРІОНАРІЇ. Люди, які відчувають живі процеси і вміють їх структурувати. Вони відчувають об’єм, уявляють процес в багатовимірній перспективі, не лінійно – з точки А в точку Б, а увесь часопростір одночасно. Ці люди себе дуже активно проявляють своєю діяльністю.
Хтось магічним способом налагоджує пересувний військовий госпіталь, хтось центр підготовки тероборони та дістає для неї надсучасну зброю, хтось запускає мережу хакерів, які ламають ресурси роспропаганди.
Навколо цих людей починають формуватися фрактальні вихори пасіонарної енергії. Вони стають центрами побудови самоорганізації, територіальних самооборон, ядром майбутніх громад та спільнот. Структуріонарії – це дорослі пасіонарії (за Олександром Дудкою-Булигою).
Ми пропонуємо разом помислити над тим, як запустити взаємодію структуріонаріїв між собою. Ба саме в цій взаємодії формуватиметься середовище квантового пасіонарного реактору українства та виникатимуть сталі живі інституції.
З циклу “Листи з #Ашраму” 15 березня 2022 року
