Стратегування Часопросторів, чому далі без цього ніяк і чому всі спроби стратегувати окремо тільки Майбутнє приречені на провал.
Нинішня людина за своїми проявами зараз більше просторова істота, яка може рухатися в Просторі, але не може переміщатися в Часі. Нинішня людина вміє працювати з просторовими формами і тілами, починаючи зі скульптури і закінчуючи космічними кораблями, але не дуже вміє працювати з тілами і формами, створеними не з Простору, а з Часу, наприклад такими як цикли і епохи. Тільки нещодавно вчені відкрили таке явище як темпоральні кристали (кванти часу), які під зовнішнім впливом зберігають свою структуру як співвідношення зв’язностей в Часі (структуру темпоритмів).
Очевидно, що для того, щоб перейти до стратегування Часопросторів, потрібно вийти в позицію поза Часом і Простором. Якщо з Простором все більш-менш зрозуміло, то з відносинами людини з Часом потрібно розібратися.
Нинішня людина рухається за течією по вектору Часу з Минулого в Майбутнє, спираючись в своїх уявленнях про Майбутгє на Минуле (досвід, звички). Але окрім потоку з Минулого в Майбутнє є й зворотній часовий потік, інверсивний, який вирізаний з бази станів сучасного Хомо Сапієнса.
Для розрізнення назвемо перший потік Часу рухом в Майбутнє, а зворотній рухом з Прийдешнього. Якщо в Майбутнє людина активно та свідомо “йде”, то для Прийдешнього вона стоїть на місці – Час сам приходить до нього і оприкидує його своїми неочікуваними якостями.
Процес передбачення Майбутнього і Прийдешнього теж буде принципово різним. В першому випадку це прораховування у вигляді очікуваних подій точок синхронізації основних видимих та невидимих трендів від основних суб’єктів гри (раціональний науковий підхід), в другому це інтуїтивне прозрівання/пророцтво нерукотворного неминучого Прийдешнього, що формується акторами поза межею людських активностей (містичний містеріальний підхід).
Взаємодія Прийдешнього і Майбутнього формує першу Точку Зборки часопросторової реальності.
Тепер, якщо не зупиняти і не замикати Прийдешнє виключно на собі, то можна виявити другий вектор Часу, який направлений з Прийдешнього в… назвемо цю якість Часу “Відродженим”, щоб надалі розрізняти його від Минулого (того, що збулося і зафіксовано/проінтерпретовано).
Взаємодія Минулого і Відродженого формує другу Точку Зборки часопросторової реальності. Сучасна людина в своєму потенціалі здатна проживати одразу два вектора часу, котрі одночасно наскрізно її пронизують, а також одночасно дві Точки Зборки, котрі насправді є одним цілим.
Тут варто зауважити, що біля цих двох Точок Зборки, стоїть “захист від дурака”, назвемо його системою двох регулюючих Чорних Дір. Як тільки будь-яка жива істота пробує поставити одну з Точок Зборки як точку опори в своїх інтересах, відкинувши при цьому іншу, то вона одразу потрапляє в орбіту тяжіння відповідної Чорної Діри. Тобто для такого персонажа виникає неподолана екзистенційна межа його розвитку-узурпації, а також неминучість всасування за горизонт подій Чорної Діри, з подальшою руйнацією всіх його наполеоновських планів.
Варто також зауважити, що Точки Зборки є не точками в нашому розумінні, а скоріше живими варіативними полями динамічних взаємодій. Насправді кожна Точка Зборки складається з усіх чотирьох вищенаведених якостей Часу, але в різній конфігурації і в різній пріоритетності. Вплив на одну точку, миттєве призводить до зміни реальності одразу в обох точках (квантова зв’язність).
Підсумовуючи. Активація людиною проживання одразу двох Точок Зборки дає їй можливість виходу через парадокс за межі Часу і Простору в позицію, з якої вона бачить нерозривну живу Часопросторову тканину Буття. В цій тканині (середовищі) Буття людина починає розрізняти розмаїття Часопросторових Істот (Народи, Людство, Земля і т.д., ну і себе коханого теж).
Минуле/Майбутнє/Прийдешнє/Відроджене не є чимось статичним, це результат безперервної взаємодії божественного часопросторового провидіння та свободи волі окремих істот в різних моментах/місцях часопросторової тканини, кожна подія змінює одразу всю часопросторову конфігурацію всього часопросторового організму відповідних істот. Переводячи на людську мову – Минуле не є сталим набором сухого фактажу, також воно перестає бути об’єктом боротьби і ресурсом задля побудови різних варіантів Майбутнього, воно рухливе, виявляючи з кожним мерехтінням все дивовижніше розмаїття часопросторових зв’язностей/мірностей.
Повертаючись до наших баранів. Війна в Україні вивела нас на екзистенційну межу, подальша “боротьба за Майбутнє” виглядає безперспективною, за кожною тимчасовою Перемогою слідує неминуча наступна Поразка і далі по колу до безкінечності. Щоб вийти з цього зачарованого кола нам потрібно повернутися на початок цього допису, а там чітко і ясно прописаний вихід – Стратегування Часопросторів, вірніше їх пряме проживання.
Нинішня Україна стоїть на порозі перезаснування. Вихід в часопросторову реальність дасть нам можливість прожити/усвідомити себе Українством та нарешті почати проявляти себе справжніх, а там й інші Народи підтягнуться і нове Міжнароддя замість існуючого ООН природнім чином проявиться.
До речі, в сакральній базі українців є стан, що відповідає виходу в часопросторову реальність – це стан Мамая. Подібні стани є і в деяких інших Народів, так що такий перехід тільки на перший погляд виглядає фантастичним.
автор – Олександр ДУДКА-БУЛИГА
