додому ПОЛІТИКА ТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 10 СІЧНЯ 2024 року: МОВЧИ Й ТЕРПИ

ТОМ КУПЕР. ВІЙНА В УКРАЇНІ, 10 СІЧНЯ 2024 року: МОВЧИ Й ТЕРПИ

347

Том Купер починає з сарказму в бік охочих договоритися з путіним на Заході, але насипає також українському керівництву та медіям. Потім переходить до розбору поточної обстановки й вона в нього не позитивна, але й далека до «все пропало». Черговий епізод війни на виснаження, – як він каже. Втім, росіянам нічого не вдається, крім як запускати башти танків у напрямку Марса…

Сьогоднішній і трохи «запізнілий» «а-ля огляд» цієї війни станом на середину січня 2024 року.

Я розпочну з кількох слів для зростаючої армії тих, хто, особливо в США, досі вимагають і наполягають вести «переговори» (з росією) про припинення цієї війни, оскільки їхня «кампанія» не припиняється.

Хлопці й дівчата, будь ласка, не сумнівайтеся – переговори з москвою постійно ведуться через різноманітних посередників. Увесь цей час, або принаймні з 28 лютого 2022 року. Але ви й не здогадуєтесь, що наразі пудінг не виявляє жодного бажання покласти край війні будь-яким способом, який би передбачав існування суверенної України. Він утримує всі завойовані території й наполягає на їх анексії без жодних поступок. Насправді офіційна москва заперечує українські суверенітет та ідентичність, і не проявляє інтересу до налагодження співіснування. В них бажання одне: назавжди покінчити з Україною.

Так було в лютому та березні 2022 року, так було в червні та липні, а потім у вересні-жовтні того ж року. І так триває до сих пір, які б нісенітниці не верзли газети. В цьому плані нічого не змінилося.

Тому повторюю для тих, хто досі сидить в останньому ряду: Україна залишається об’єктом війни на знищення, яку продовжує росія. Якщо маєте сумніви, то подивіться, що відбувається на завойованих і анексованих росією територіях. Українців там змушують відмовитися від ідентичності, свободи, мови й культури, права на самовизначення. І навіть після того їх піддають репресіям і всіляко порушують людські права, що передбачає масові вбивства, тортури, групові зґвалтування, пограбування тощо.

Звісно, ви можете посперечатись, але поки я не чув і не читав жодних ідей, як змусити росію піти на будь-які поступки щодо України іншими засобами, окрім як військовими. Ніякі благання на пудінга не діють.

Тому, хто певен, що війну можна закінчити шляхом переговорів – щиро прошу, але якщо ваша ласка, покажіть власним прикладом. Їдьте туди в москву і домовляйтеся. Я щиро підтримую всілякі подібні ініціативи (просто нічого від них не очікую). Як варіант, ці персонажі-переговорники можуть вільно надати росії будь-яку частину своїх країн і їх населення. А може навіть власні будинки? Хтозна, можливо, це зробить пудінга щасливим…

Для «решти» читачів нагадаю, що «переговори» та «поставки зброї» не є взаємовиключними. Вони радше доповнюють одне одного. На мою думку, без поставок зброї Україна не зможе вивести переговори з рф за межі її ультимативних умов.

Це означає, що нам лишається все той же єдиний спосіб завершити цю війну, що й у лютому-березні 2022 року: надати Україні все необхідне для військового прориву і тим самим змусити росіян йти на поступки (а в ідеалі повністю вийти з України).

Демілітаризація російської реактивної системи залпового вогню ТОС-1 в районі Авдіївки десь 3-4 дні тому. На жаль, це єдиний шлях у цій війні. Чим більше таких втрат зазнає рф, тим швидше все закінчиться.

Думаю, що таким чином я все сказав про стан справ у росії, для якої вже протягом століть найважливішим питанням є довести «хто тут головний».

…За іронією долі, я частково сумую з цього приводу, бо… й досі залишаюся на зв’язку з кількома росіянами і знаю, що принаймні хтось із них «досі здоровий» і не піддається щоденному промиванню мізків маячнею пропагандистської машина пудінга, практично такої ж, як у «1984» Орвелла.

Попри ці факти, про які ми можемо судити доволі умовно, є ще щось, що турбує мене значно більше: це Україна, її керівництво, медії та частина населення. Немає сумнівів, що керівники України чудово знаються на піар-іграх. Але попри те, їм не вдається пояснити власному населенню, чому ЗСУ роблять настільки багато помилок, які обходяться так дорого. А ще вони зуміли «досягнути успіху» в налаштовувані поляків та словаків проти України аж до змін у їхніх урядах (щонайменше, вплинути на місцеві вибори в Словаччині). А ще вдалося внести хаос у процеси в Вашингтоні й позбавити себе гарантій та серйозної й тривалої американської підтримки. Станом на зараз, про підтримку США для України «нічо не ясно» аж до виборів у листопаді цього року.

Так само, починаючи з весни 2023 року, українські медії, натхненні ефективним опором ЗСУ після першого року пудінгового повномасштабного вторгнення, залишаються настільки сліпими, щоб не сказати тупими, щоби занурювати всю країну в настрій «ми вже перемогли, бо Захід дав нам трохи іграшок». І це попри всі застереження залишатися напоготові. Й попри те, що український літній контрнаступ дав так мало результатів і так багато втрат (ну, так, так, росіяни зазнали значно-значно більших). А тепер українські медіа переключилися в режим «ох, Захід нас кинув і ми не переможемо». От що, в тому «вестернізованому» секторі української журналістики знають тільки позиції «0» і «1»?

Принаймні, якщо говорити про велику частину українських громадян, вони поводяться в мережах, як діти, в яких забрали улюблену іграшку: просто починають булити всіх підряд. І ті самі люди мають за щастя поширювати «новини» про смерть того чи тамтого російського генерала, жахливі умови, в яких існують російські солдати, епідемії серед них та нестачу в них їжі, й ще, що цілі райони москви залишилися без тепла, й що населення змушують збирати дрова для обігріву російських авіабаз. Та нема сумніву – оце відео про російських медиків на передку наглядно «документує», наскільки в гірших вони умовах, ніж українці на своїх позиціях:

Утім, після 2+8 років усієї цієї товкотнечі, може хтось нарешті зрозуміє, що всі ці повідомлення про смерті російських генералів та подібні втішні відео не мають жодного значення. В росіян все ще досить генералів, щоб з них самих сформувати пару дивізій, більше того – в них достатньо військ, щоб продовжувати воювати. Щогірше, кількість їхніх втрат останніми тижнями нижча, ніж кількість новотренованих (готових до відправки) резервістів. А це означає, що вони пхають все більше й більше солдатів на фронт.

Українцям, тим часом, щастить, що в них є хороші сусіди, яких ні український уряд, ні медії не можуть відтрутити (принаймні досі). Наприклад, Бухарест (Румунія) пришвидшено будує трасу до кордону з Україною – вона пройде від столиці через Бузеу, Форкшани, Бачеу, Пашкани до Сирету, тобто паралельно до західного кордону Молдови. Сумно, що це не багато зарадить, бо колісним транспортом не завезеш стільки, скільки поїздом. Вже не кажучи про кораблі. Дивно, що нічого подібного не відбувається на узбережжі: наприклад, можна було б розширити залізницю через Дунай до Болгарії та Туреччини – тоді запросто збільшився б експорт українського зерна через Одесу. Чи хтось вирішив, що це несуттєво?

Тим часом, росіяни також будують. Принаймні тягнуть колію від ростова через таганрог до Старомаріївки й Волновахи й далі – до Маріуполя й Мелітополя. Українці, щоправда, вже наносили удари по будівельних майданчиках в Старомаріївці з застосуванням M142 та M270. До того ж, українські ССО висадили в повітря їхній недобудований залізничний міст в районі Гранітного.

ПОВІТРЯНА ВІЙНА

«Найважливіша» новина минулих днів — застосування балістичних ракет північнокорейського виробництва… Що про них відомо? Офіційний Київ та офіційний Вашингтон повідомляють, що ці ракети мають позначення Hwasong-11G або KN-23, працюють на твердому паливі й у момент запуску важать близько 3500 кілограмів (7500 фунтів). Вони дуже схожі на російські «іскандери» (основні відмінності: північнокорейські ракети мають дещо більший діаметр, інші сопла, внутрішні електричні обмотки та деякі інші деталі).

Одну таку ракету випустили 30 грудня 2023 року («влучила в порожнє поле»), іще «кілька» — 2 січня 2024 року (схоже, вони у щось влучили, оскільки американці кажуть, що «результати досі оцінюють»). Усі північнокорейські ракети випустили по Харкову (де загинуло щонайменше двоє людей) і Запоріжжю — двох найбільших містах України, які досі не захищені американськими ЗРК PAC-2/3. КН-23 мають дальність близько 900 кілометрів, але хай би там хто що казав, це не «аналоги MGM-140 ATACMs американського виробництва». Кругове імовірне відхилення КН-23 становить близько 100 метрів — і це за умови супутникового наведення. Якщо ж покладатися лише на застарілу інструментальну навігаційну систему, то близько 200 метрів. Тобто північнокорейські ракети набагато менш точні, ніж американські.

Судячи з різних відеозаписів, що зʼявилися в минулі кілька днів, зараз росіяни застосовують різні моделі планерних бомб МПК/УМПК з незначними відмінностями конструкцій; крім того, деякі з них мають систему наведення, а деякі досі ні. Саме зараз росіяни отримують від ірану вдосконалені «шахеди»: одна оновлена модель має бути з реактивним двигуном, інша — нести додаткове озброєння (а не лише основну, внутрішню боєголовку).

4 січня вдень Україна завдала ударів у відповідь по авіабазі «Саки» на заході Криму, по зенітно-ракетних комплексах у Джанкої та Євпаторії, порту Севастополя та Керченському мосту, а потім по великому російському штабу в Новофедорівці. Повідомляють, що загинуло до 23 високопоставлених російських офіцерів. За цим ударом полетіла щонайменше одна хвиля БПЛА, націлених не лише на окупований Крим, але й на Бєлгородську область.

В ніч із 6 на 7 січня росіяни випустили кілька «шахедів»; ПС ЗСУ заявили про збиття 21 БПЛА.

Уранці 8 січня росіяни здійснили третій раунд зимової ракетної атаки. Загалом було випущено 59 ракет і БПЛА. Українці заявляють:

– «шахеди»: збито 8 із 8

– «кінжал»: збито 0 із 4

– Х-101/555: збито 18 із 24

Росіяни також обстрілювали Україну

– 8-ма Х-22

– 6-ма «іскандерами» та

– 2-ма Х-31П.

Цілями знову стали військові обʼєкти та обʼєкти військового виробництва.

Минулої ночі українці безпілотниками вдарили по заводу «енгельс» та по нафтобазі в орловській області («орелнефтепродукт»).

А, і ще: Франція зараз доправляє в Україну 85 додаткових ракет SCALP-EG.

БИТВА ЗА ДОНБАС

Так, наразі повідомляють про бойові дії вздовж усієї лінії фронту – і так триває вже не перший тиждень.

Чому?

А тому що росіяни стали жертвами власного міфу, що вони ніби-то «мають перевагу в зимовій війні» – який і на Заході радо підхоплюють і поширюють. І не самі лише «вестерн-експертен», але й орди путінфанів також. Відповідно, вони атакують в районі Синьківки в напрямку Лимана Першого та Купʼянська, від Кислівки в бік Купʼянська, а також від Куземівки в бік Борової. Далі на південь вони наступають з боку Кремінної на Лиман, від Соледара на Сіверськ, а також від Бахмута в напрямку Словʼянська й Костянтинівки.

Чому я нічого про це не пишу? Тому що, як би трагічно це не звучало для залучених військ, і попри те, що в Лимані Першому, Ягідному та Новоселівському (чи, радше, в залишках тих колись-сіл) тривають запеклі бої, в сухому підсумку писати немає про що: вже місяцями, попри постійні бої, жодна зі сторін не має жодного поступу. В росіян є війська та купа бронетехніки, але й проблеми з управлінням і звʼязком; українці мають проблеми з управлінням і менше військ, однак достатньо вогневої міці, аби розбивати російські атаки.

Або принаймні відбивати ті ділянки, які могли б бути втрачені. Загалом, байдуже, що обидві сторони заявляють про атаки та захоплені території, в підсумку обсяг просувань – близький до нуля.

В районі Бахмута ситуація трохи відрізняється. Останні кілька тижнів росіяни наступали на північний захід від зруйнованого містечка та витисли українців до Богданівки. Південніше вони атакують в напрямку лісу, розташованого на північ від Кліщіївки, і наразі мають лише незначні локальні успіхи.

В районі Авдіївки українці ближчими днями провели кілька локальних контратак. Приміром, два дні тому вони відсунули росіян від Степового до залізничного насипу, а на південній ділянці – відвоювали смугу території на схід від містечка.

Офіційний Київ все ще намагається спростовувати чи ігнорувати цей факт, проте росіяни наразі повністю закріпилися у Марʼїнці та продовжують тиснути далі на захід та південь від неї. Звісно, містечко було вщент зруйноване, і під час його захоплення “армія днр” стікла кровʼю і фактично померла, але: наразі Марʼїнка – під їхнім контролем.

Натомість, на початку січня українці контратакували далі на південь – від Новомихайлівки в південно-східному напрямку та відсунули росіян. У сухому залишку це не має надвеликого значення, але: таким чином їм вдається утримувати під вогневим контролем (артилерії та РСЗВ на кшталт M142 HIMARS та M270 MLRS) обидві залізничні колії, що ведуть до Маріуполя – і стару (яка не діє від початку війни), і нову.

Так, наприкінці грудня, росіяни дійсно провели кілька атак між Новопрокопівкою та Вербовим (в районі Роботиного, південь Запорізької області). І так, деяким із цих атак вдалося прорвати передові українські позиції; українські військові гинули та потрапляли в полон (або, як часто стається, потрапляли в полон – і там їх убивали). Однак наразі 82-га ДШБр провела контратаки, і – за підтримки систем M142 та M270, які знищили десь з дюжину російських стволів – не лише відновила контроль над більшою частиною втраченої території, але й вклинилася у російські окопні лінії, що зʼєднують Висоти 161, 162 та 166.

Пара російських танків Т-90, виведених з ладу мінами під час атаки 3–4 січня.

Нарешті: Дніпро… так, українські морпіхи відбили не менше 8 нових російських контратак в районі Олешків та Кринок – і це лише за останні 1,5 доби. У процесі, схоже, розмазали цілий батальйон ВДВ під командуванням полковника оспаного. Це правда: як повідомляють у російських пабліках, в цьому районі ВСрф наразі втратили до 90% бойових машин. Але вони й далі контратакують.

Російський танк, вражений українцями в районі Кринок, за лічені мілісекунди до пуску своєї башти в бік Марсу…

Підсумуємо: так, наразі ми з вами є свідками чергового епізоду війни на виснаження.

Оригінал тут

Переклад: Ярослав Кляшторний, Ростислав Семків, Антон Шигімага, Антоніна Ящук

Редакція: Ростислав Семків

Джерело тут

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я