додому Блоги ЧОМУ ЙДУТЬ У СЧЗ

ЧОМУ ЙДУТЬ У СЧЗ

1
Screenshot

Рубрика “спитайте Юлю, ага”.

Щє рік тому, коли хтось з моєї частини самовільно її залишував, то одразу ставав персоною “нон грата”. Ми видаляли його з усіх спільних чатів і припиняли спілкування. Бо це… Ну, позор та треш.

Зараз у моїй телефонній книзі повно сзч-шників з побратимів, і я про багатьох не можу навіть сказати “бувших” побратимів. Ми підтримуємо зв’язок. Багато хто допомагає як волонтер, коли їдемо на бойові.

Ну і я намагаюся аналізувати, чому людина служила-служила, а потім розвернулась та пішла.

  1. П’янички, скандалісти і “самі хворі”. – Рік тому це була найбільша категорія сзч-шників. Частіше всього “сходять” накануні бойових. Ну і, чесно кажучи, ніхто не жалкує. Бо такі люди – балласт.
  2. Обмежені, (або “придатні тільки до тилових частин). – Сподіваюсь, я зараз не відкрию страшної воєнної тайни, якщо скажу, що ці хлопці, звісно, їдуть з усіма на бойові. Їх не змушують (у всякому разі не мають права змушувати) виходити на самі бойові. Але вони можуть за бажання. (Ну, таким суворим армійським бажанням). — Вони йдуть у СЗЧ або перед виїздом на бойові, знаючи, що не витягнуть, або у процесі – коли не витягують. А їх намагаються використовувати як повноцінну бойову одиницю.
  3. Обдурені. – Це ті, кому кажуть “ви йдете на позиції на 3 доби” – а насправді їх не міняють по 16-20 днів. Тільки їжу привозять. Можливо.
    Або кажуть “це розвідана місцевість, тут безпечно”, а воно – ні.
    І така брехня командування вражає не тільки тих, на кого направлена – але й тих, хто це бачить і чує. Інколи навіть більше. Бо якщо так можуть з моїм побратимом – то і зі мною можуть. А коли довіри немає – це всьо. Кінець підрозділу.
    (І я не розумію, не розумію, не розумію чому це не приходить в голову командирам, і вони ладні брехати та втрачати людей – замість чесності. Бо і на 14 і на 20 днів солдати підуть. Бо потрібно. Але без брехні).
  4. Втомлені. – Тут, певно, всім зрозуміло. Це дуже важко. Психологічно в першу чергу. Відпочинку (щоб перезагрузити голову, і не алкоголем) конче нехватає.
    Зазвичай, такі повертаються. Через пару місяців.
  5. “Сродна праця”. Я знаю хлопців (і їх багато) як пішли у сзч, бо хочуть воювати. Намагалися перевестися у 3ошбр, інші круті підрозділи – бути шткрмовиками, а не оце ваше ТрО.
    І навпаки – дядьків, які пішли, бо згодні були на чесну ТрО-шну працю: копати. Облаштовувати. Чергувати. – А не бігати у штурми.
    Знаю водія, який обожнює їздити. Готовий їхати у любу залупу, аби на улюбленій машині. Сидіти на одному місці для нього – то каторга. І як тільки його переведуть на іншу посаду, я впевнена, він з армії самовільно піде.
    Бо людина тільки тоді може довго все це витримувати, якщо задачі сродні її душі. А коли ні – ні.
    Мені шкода, що це ніхто не враховує.

Це були просто мої спостереження.

Автор: Юлія КОБРИНОВИЧ

Джерело тут

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я