Геніальний Сунь Цзи говорив, що стратегія без тактики – це повільний шлях до перемоги, а тактика без стратегії – це метушня перед поразкою.
Наявність стратегії важко переоцінити. Країни, які не мають стратегії, є ресурсом для країн, які її мають.
Але я нагадаю, що всі галузеві стратегії, і енергетична в тому числі – це частини загальної системи планування. Тому спочатку складають стратегічні плани вищого рівня ієрархії, і лише потім – стратегії галузеві й територіальні.
Неможливо побудувати енергетичну стратегію, не розуміючи, що у нас з демографією, що у нас буде з економікою, які у нас перспективні ланцюжки створення доданої вартості, як у нас будуть розподілені виробничі потужності по країні, де наші ринки тощо. Енергетична галузь повинна отримати список завдань, щоби їх виконати. Тільки тоді у самій енергетичній стратегії є сенс.
Що ж ми маємо на сьогодні?
21 квітня 2023 року Розпорядженням №373-р Кабінет Міністрів України зненацька затвердив Енергетичну стратегію України до 2050 року і від гріха якомога далі, щоб “енергетичні волонтери” на кшталт мене не пхали в неї свого носа, її засекретив:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/373-2023-%D1%80#Text
(сам текст можна не шукати – у вільному доступі його нема)
І все б було хоча б візуально у рамках пристойності, але протягом двох останніх місяців вже після затвердження стратегії … в неї продовжують вносити зміни!!!
Так-так – вам не почулося – у будівлі Міністерства енергетики України по вул. Хрещатик 30, на 3-ому поверсі, в кабінеті № 305, на комп’ютері держсекретаря міністерства Суярко Сергія Миколайовича, персонажі різного штибу вже після погодження продовжували дописувати свої варіанти Стратегії. До Кабінету Міністрів України скоригований текст Стратегії, окрім основного офіційного надання, надсилався мінімум ще п’ять разів – 20 квітня, 21 квітня, 25 квітня, 26 квітня та 1 травня. Хто знає, може процес триває і досі … вона ж все одно секретна, ніхто ж не знає, що там було раніше …
Окремо необхідно зазначити, що наразі положення Стратегії не узгоджуються навіть зі Звітом з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей, який був затверджений 11 квітня 2023 року, тобто водночас:
https://ua.energy/zvit-z-otsinky-vidpovidnosti…/
Тож через те, що остаточного варіанту Стратегії на момент виходу цього мого посту немає і не передбачається, аналізуватиму початковий варіант – той, що зайшов у Кабмін на затвердження офіційно.
Почнемо з основного – ВВП України – автори Стратегії прогнозують:
“… очікується, що показник ВВП у 2023 році становитиме 396 млрд. доларів та в подальшому зросте на 65 % до 2032 року і на 148 % до 2050 року … тобто очікується зростання економіки України на рівні 5% у 2025-2032 роках та на 2,3% у 2032-2050 роках …”
Офіційні дані свідчать про те, що у доларовому еквіваленті ВВП України за 2022 рік склав близько $159 млрд, відповідно у 2023 році він складатиме не більш ніж $176 млрд. Враховуючи це, розробники Стратегії, мабуть, рахували ВВП України по паритету купівельної спроможності, тоді у 2023 році цифра плюс/мінус корелюється. На душу населення по паритету маємо $ 11 100 (2022 р.) та $ 13 700 (2023 р.). Але є нюанс – якщо у 2022 році ми мали 31,5 млн. населення, то у 2023 році згідно з прогнозом нас залишиться лише 28,5 млн., тобто “мінус 3 млн.”. Подальша демографічна динаміка негативна, тому в режимі відсутності комплексного планування якісного випереджуючого розвитку скоріш за все ми будемо просто пливти за течією …
Далі вельмишановні автори Стратегії заявляють, що:
“… споживання електроенергії становитиме 7 409 тис. тон у нафтовому еквіваленті у 2023 році, а до 2050 цей показник збільшиться ще у 3,2 рази …”
Тобто автори Стратегії споживання електроенергії міряють не в зрозумілих усім смертним кіловат-годинах, а як в “лучших домах Ландона” – в тонах нафтового еквівалента. При цьому, з самого початку все подано так, щоб всіх тільки заплутати, бо для кожного виду ресурсу та ККД технології ці еквіваленти розраховуються окремо, про що можна дізнатися навіть з Вікіпедії:
https://uk.wikipedia.org/…/%D0%A2%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0…
Ну і якщо з цього переліку обрати коефіцієнт переводу “1 т.н.е = 11 630 кВт*г” (мабуть, саме це малося на увазі в Стратегії), то прогнозне споживання електроенергії на 2023 рік (7 409 тис. т.н.е.) дорівнюватиме 86,167 млрд. кВт*г. Але ця цифра взагалі не зрозуміла, бо розробникам повинно бути відомо, що у 2022 році електроспоживання (брутто) в Україні склало 109,9 млрд. кВт*г, затверджений 02.05.2023 баланс на 2023 рік передбачає споживання (брутто) на рівні 106,1 млрд. кВт*г, а очікуване на сьогодні споживання (брутто) на 2023 рік складає 105,9 млрд. кВт*г.
Де поділись 20 млрд кВт*г у 2023 році?
Щодо перспективного виробництва електроенергії в Стратегії маємо наступну картину:
“… у 2025 році – 135,2 млрд. кВт*г, а у 2050 році – 333,7 млрд. кВт*г …”.
При цьому, ми не розуміємо від слова “зовсім”, яку структуру споживання та якого обсягу ми матимемо в найближчі роки.
В енергосистемі внутрішня генерація дорівнює внутрішньому споживанню плюс експорт. І якщо ми говоримо про те, що у нас виростає у 10 разів експорт, то покажіть, куди ми “випихуємо” енергію, бо в електричній мережі закони Ома і Кірхгофа повинні виконуватися. А для “випихування” нам необхідно кратно підвищити пропускну спроможність зовнішнього мережевого інтерфейсу, тобто реалізувати велику кількість проектів міждержавних інтерконнекторів на стопіцот млрд. дол., про які в Стратегії ні слова.
І наостанок – у 2050 році згідно зі Стратегією ми вже будемо виключно вуглецево-нейтральні, тож ріст попиту на електроенергію покриватиметься виключно коштом вуглецево-нейтральних джерел, в тому числі атомної генерації.
Окрім зрозумілих заходів на кшталт повернення Запорізької АЕС до Об’єднаної енергосистеми України до 2025 року (чому не у 2023 році?), продовження термінів експлуатації діючих енергоблоків АЕС, добудови ХАЕС-3,4 на одній технології (невідомо якій), будівництво ХАЕС-5,6 (попередньо на реакторах Westinghousе AP1000), додатково планується побудувати стопіцот малих модульних реакторів (ММР), при чому пілотний проект – до 2029 року. В одному зі моїх постів “Малі модульні ядерні Нью-Васюки” (https://www.facebook.com/KurtievViktor/posts/706587664799844) я окремо зазначав, чому це неможливо і як це працює насправді.
Чи є у нас відповідність у запропонованих в Стратегії заходів? Чи мислили її розробники насправді категоріями енергетичних балансів, режимів, максимумів/мінімумів навантаження, необхідності балансування генерації стохастичної природи, зовнішніх інтерфейсів? Питання, звісно, риторичні …
А от чого саме в Стратегії багато, то це розумних мереж, зниження показника SAIDI, всебічна інтеграція і багато милих серцю виборця речей. Тобто замість Стратегії було створено черговий мемуар “за всьо хорошеє” і “щоб ніхто нічого не подумав”.
Нам потрібна стратегія країни, яка перемогла Росію і зайняла її місце в енергобалансі Європи. Нам потрібна стратегія європейського економічного тигра, нового лідера Західної Євразії – нової України, яку ми побудуємо.
А це – стратегія занепаду, в першу чергу інтелектуального …
Автор: Віктор КУРТЄВ
Джерело тут
