Ідеологічне божевілля російської держави та повернення до “warlordism” / «воєначальництва» сприяли релігійному фундаменталізму, який відкрито прославляє смерть в ім’я досягнення богоподібного статусу. Як кажуть росіянам пропагандисти путіна – «життя переоцінене».
Ходять чутки про приховану боротьбу в росії щодо того, хто прийде на заміну путіна, тепер, коли його агресивна війна в Україні пішла катастрофічно не так, як планувалося. Така боротьба не може не викривати хворобливі патології російської політики. Ключовими гравцями є не організовані політичні партії, а скоріше «банди олігархів», які керують різними неформальними вузлами влади.
Це пояснює, чому найефективніша військова сила росії на передовій в Україні, найманці Вагнера, навіть не є частиною російської армії. Зараз росія є країною «воєначальників», що зазвичай асоціюється з країнами-ізгоями та державами-невдахами. Його нинішні та майбутні лідери торгують одержимим мріями про славу на полі бою. У цій військовій культурі неявним є погляд Томаса Гобса на життя як на самотнє, бідне, огидне, жорстоке та коротке – і дедалі дешевше.
Зростання приватних армій на росії та навколо неї, призвело до справді кумедних подій. Наприклад, минулого року колишні військовослужбовці американських та інших західних збройних сил організували добровольчий військовий загін, щоб воювати на боці України. З іронією вони назвали себе Mozart Group – пряма відповідь найманцям Вагнера (обидві назви належать німецьким композиторам). Залишається тільки сподіватися, що вони будуть бомбити позиції російської армії зброєю, потужнішою за шоколадний Mozartkugeln.
Але на цьому гумор закінчується. Очевидному поверненню росії до «воєначальництва»сприяв різновид російського релігійного фундаменталізму, який відкрито прославляє смерть. Деякі російські священнослужителі говорять своїм паствам, що вони можуть «стати собою» лише через акт вбивства. «Спеціальна військова операція» в Україні, кажуть їм, — це боротьба за «все створіння Боже». Як сказав один із головних пропагандистів путіна соловйов у новорічному зверненні на російському телебаченні:
«Життя дуже переоцінене. Навіщо боятися того, що неминуче? Особливо, коли ми підемо на небо. Смерть — це кінець одного земного шляху і початок іншого. Не дозволяйте страху смерті впливати на рішення. Жити варто тільки заради того, за що можна померти, так і має бути… Ми боремося з сатаністами. Це священна війна, і ми маємо перемогти».
Так само Магомед Хітанаєв, чеченський богослов і командир російської армії, зображує Україну новочасним Содомом і Гоморою: «Ми питаємо: Ой, українці, чому ви дозволили гей-паради в Києві, Харкові та Одесі? Чому ви це дозволили? Чому ви не виступили проти них, проти вашої влади, яку загнали фашисти? Без сорому перед Богом, люди, вони відкрито, явно поширюють свою нечисть».
Щоб зрозуміти сучасних російських ідеологів, таких як соловйов і так званий «придворний філософ» путіна, дугін, потрібно вивчити традицію російського «космізму» – філософського руху, який почався з філософа XIX століття Миколи Федорова. Як пише Джулс Еванс, філософ з Лондонського університету королеви Марії, Федоров «отримав прізвисько «Московський Сократ» через його аскетичні звички та радикальну філософію. Він мав одну всеосяжну мету: досягнення безсмертя і воскресіння мертвих».
Серед послідовників Федорова у XIX столітті були: радянський вчений-ракетник Костянтин Ціолковський (який створив теорію про космічні подорожі), письменник-фантаст Олександр Богданов (який вважав, що можна продовжити життя за допомогою переливання крові) і – за вдалим збігом обставин – релігійний мислитель Володимир Соловйов.
За словами Еванса, раніше Володимир Соловйов закликав до «універсальної теократії під керівництвом російського царя, щоб прискорити «довгий і важкий перехід людства:від людини-тварини до боголюдини». Після цього прихильники віри «стануть безсмертними. Духовні істоти – поки що лише Христос досяг цієї стадії, але все людство незабаром піде за нею». Хоча Соловйов вірив, що цю еволюцію можна просунути за допомогою магії, сам Федоров виступав за наукові засоби. Але обидва зрештою «погодилися, що людство врятує російська теократія».
Денис Султангалієв з Тартуського університету дослідив зв’язки між двома Соловйовими та встановив чіткий родовід від російського космізму як у його містичних, так і в наукових формах. Існує пряма наскрізна лінія від космізму, яка панувала у перше десятиліття Радянського Союзу, до нігілізму та ядерної зброї, які демонструються сьогодні при путіну.
Віра у воскресіння та вічне життя є ключовою. Але космізм міг виникнути лише в російському православному варіанті християнства, основна формула якого — «Бог став людиною, щоб людина стала Богом». Так космісти трактують появу Боголюдини Христа: як взірець, до чого має прагнути все людство. Навпаки, Мартін Лютер розглядав людину як екскремент Бога – як щось, що випало з заднього проходу Бога.
Спостерігаючи, як ідеологічне божевілля розігрується в росії, ми повинні пам’ятати про його коріння в російському православ’ї. Зараз багато хто на Заході розглядає цю традицію як протиотруту від ліберального занепаду, який нібито розв’язав західний протестантизм. З іншого боку, вони мають рацію: смерть вирішує всі проблеми.
Джерело тут
Авторський переклад “ПолітКом”
