7 лютого СБУ заявила, що ліквідувала масштабну схему підпільного фінансування російських окупаційних угруповань з боку громадян України. Зокрема, до організації оборудки причетна Оксана Марченко, дружина підозрюваного у державній зраді Віктора Медведчука. Встановлено, що Марченко через свої компанії платила рашистам нібито за «охорону нерухомості Медведчука» на території півострова. Це успішна операція главку “І” СБУ, а не “спортивна селфі-риболовля”. Можуть, коли хочуть. Винних доведуть до зали суду і не відпустять.
Але у цьому контексті мені пригадалося нещодавнє розслідування «Слідства.Інфо»: «Арештоване мистецтво: колекція Медведчука та підозріла оцінка її вартості», в якому журналісти розповідають про підозрілі оборудки з арештованими артефактами.
Слідчі управління ДБР та СБУ вилучили приватну колекцію картин та інших цінних артефактів у Медведчука. Серед арештованого майна у списку згадуються й три роботи українсько-російського художника Івана Айвазовського. Всі предмети мистецтва правоохоронці відправили на дослідження до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. І там почалися відбуватися “магічні” перетворення: картина “Пейзаж у жовто-коричневих кольорах Айвазовського” оцінена експертами КНДІСЕ в 3 тис дол. При тому, що її справжня вартість може складати від 80 до 200 тисяч доларів. Журналістам показали лише одну картину, хоча на експертизі перебуває щонайменше три.
Є підозра, що заниження ціни картини зроблено спеціально, щоб вивести її з арешту та виставити на продаж. А покупцем буде підставна людини від Медведчука.
Не секрет, що сам екс-спіочільник забороненої ОПЗЖ є досить дріб’язковою людиною, зацикленою на “своєму” майні. Перш за все – колекційних речах. Кум путіна справді розбирається в антикваріаті та творах мистецтва. Окрім картин відомих художників є в нього і бібліотека справжніх артефактів букіністики.
У своїй декларації Медведчук зазначив, що володіє: фрагментом Біблії Гутенберга, 1455 рік; рукописним Євангелієм, XV століття; Тріодь Пісна, 1555 рік; Заблудовським Євангелієм, 1569 рік; Апостолом Івана Федорова, 1574 рік; Венеціанським букварем, 1575 рік; Віленським Євангелієм, 1575 рік; Євангелієм Учительним, 1580 рік; Граматикою М. Смотрицького 1648 рік; “Вчення і хитрість ратного ладу” 1648 рік; Укладенням Олексія Михайловича 1649 рік; Описом України Боплана 1660 рік; Синопсисом І. Гізеля 1680 рік; колекцією з 48 книг XVII століття; 12 книг XVIII століття, серед яких перше видання “Енеїди” Івана Котляревського 1798 роки, колекція з 1040 книг XVIII століття тощо. Є в бібліотеці Медведчука і цілий блок книг та періодичних видань присвячених історії українського соціалізму ХІХ – початку ХХ ст. Видання, які навіть не оцифровані та існують в штучному екземплярі.
Медведчук стверджував, що надасть доступ дослідникам до своєї колекції та бібліотеки, але я не пам’ятаю, щоб хтось працював з фрагментом Біблії Гутенберга 1455 року чи з архівом УСДРП до 1917 року.
Звичайно всі ці культурні цінності були придбані Медведчуком в різний спосіб. Але сьогодні я не про це. Після підозри та звинувачення у держзраді, майно, у тому числі колекції та бібліотеку екс-глави ОПЗЖ, було арештовано. Логічно, що ці історичні цінності, після оцінки (відкритої та незалежної), були б передані державі. Їх місце в музеях та бібліотеці ЦНБ. Але щось пішло не так…
Раритети зникли у невідомому напрямку. Архів та зібрання антикварних книжок взагалі кудись зник з описів арештованих активів та цінностей. А кулуарами ширяться чутки, що Медведчук викуповує свої речі та вивозить їх до росії. Хотілося б почути відповідь правоохоронців на ці питання. Де зараз бібліотека рідкісних книг Віктора Медведчука?
