КИЇВ. 08 червня 2016 року (ПолітКом, Ігор ПОПОВ, народний депутат від «Радикальної партії Олега Ляшка»). Головна проблема у президентському поданні кандидатур до ЦВК – політична незбалансованість.
Звичайно, закон говорить, що Президент «враховує» подання депутатських фракцій, але не зобов’язує його це робити. Проте, базовим документом Ради Європи в цьому питанні є Керівні принципи щодо виборів, зведені у Кодекс належної практики у виборчих справах. Цитую: «Як правило, до складу Комісії мають входити: представники партій, уже представлених у парламенті, або таких, що набрали більше визначеного відсотка голосів». 10 днів тому приїжджала делегація Венеційської комісії, всі зустрічалися, клялися у вірності демократичним принципам Ради Європи – і от вам реальна практика.
Я не маю особливих претензій до конкретних персон, проте всі разом вони дають Президенту не лише просту більшість у ЦВК, а 2/3. При Януковичі опозиція мала своїх 6-7 членів ЦВК, і могла хоча би зривати кворум (10 чоловік – необхідний кворум для проведення засідання). Без цього інструменту – загроза узурпації.
Боюсь, такому складу ЦВК вже зі старту не буде довіри ні від експертного середовища – більшість їх пропозицій проігнорували, ні від Заходу – бо порушені принципи представництва політичних сил, ні від суспільства в результаті.
Викликом для керівництва Ради і більшості є процедура розгляду. Закон про Регламент ВРУ говорить однозначно: Призначення на посади членів Центральної виборчої комісії здійснюється відкритим голосуванням по кожній кандидатурі окремо. (ст. 209, п.3). Але оскільки між сторонами «договорняку» є тотальна недовіра, є думка голосувати списком, в черговий раз плюнувши на Регламент. Будемо вимагати дотримання закону, розгляду кандидатур у фракціях та голосування по кожній із них окремо.
